Ми з дитинства звикли, до квітників, що прикрашають як приватні садиби, так і клумби біля багатоквартирних будинків. Звикли до того, що на вулицях наших міст і в парках квітнуть чорнобривці, нагідки та петунії мало не до першого снігу. А ось традиція саджати квіти біля своєї оселі з'явилася в Україні не так давно, у XVIII сторіччі і започаткували її німецькі колоністи. Вони переселялися сюди разом з усім домашнім скарбом, реманентом і везли з собою насіння сільськогосподарських культур для майбутнього врожаю і квітів, які висівали на наділених їм ділянках землі. Квіти починали квітнути навіть до того, як колоністи збудували власні оселі. Читайте есей, який Зоя Петрикович присвятила чорнобривцям.
Маленька квітка чорнобривця, яка ж вона гарна...пелюстки витончені і ніжні водночас. Кожна ніби викроєна з дорогого оксамиту, достойного тільки королівських шатів. Яскраві, живі, особливо коли унизані краплями роси...жоден діамант чи смарагд не має такої первозданної краси. Існує легенда ,що Боги зжалилися над людством, яке страждало після вигнання з Раю і послала їм квіти, аби хоч на якусь мить можна було уявити, що це не реалії життя, а сади Едему.
Коли торкнешся квіток чорнобривця, одразу відчувається терпкуватий аромат... начебто хтось змішав в ступці східні прянощі з сандалом... Рядок чорнобривців завжди росте біля хати. Мало хто знає, що то сильний оберіг української родини. Гарний, статний, недарма прозвали чорнобривчик. Іноді дивлячись на нього, мені в голову западає бравий гусар...не треба приплутувати сюди гнидявих сусідів. Найбравіші гусари були з Охтирського полку...
Навіть пізньою осінню, коли вся природа тихенько скидає листя, засинаючи, чорнобривці квітнуть так, ніби зима ніколи їх не застане, граючи яскравими барвами, ловлять скупі промен осіннього сонечка.
Спогади далекого дитинства завжди оживають в думках стежкою, вибитою копитами череди, білим наливом біля вікна, рядочком чорнобривців понад городами.... Квіти завжди вселяють надію...що колись запанує радість і тиша і на нашій землі...нехай не Рай, його нам і не треба...Нам досить миру, тиші, злагоди....
