В дитинстві я задумувалася над тим, чому той чи інший місяць має таку назву. І якщо з лютим, травнем, квітнем, жовтнем і листопадом було все прозоро і зрозуміло, то назви інших місяців просили пояснень. Найбільше питань в мене завжди викликала назва червня. Різні пояснення були й від батьків, й від вчителів, але жодне з них мені чомусь не здавалося правдоподібним. Розібралася я з цим питанням лише після того, як почала проводити екскурсії, бо підготовка будь-якої екскурсії вимагає того, щоб гід був готовий відповісти на найбільш підступне запитання від туристів. А попередня робота в науці навчила мене шукати саме науково підтверджені та обґрунтовані версії.
Найгарніший колір всіх часів
Як тільки люди почали зображати навколишній світ - вони дуже активно використовували для цього червоний пігмент. Про це свідчать печерні наскельні малюнки, які збереглися в різних кінцях світу. Аналіз малюнків показує, що їх автори використовували переважно червоний колір і трохи чорного. А дослідження самого пігменту свідчить про те, що він не був у легкому доступі, його потрібно було виготовити, застосувавши досить складну технологію.
Наскельний малюнок
Червоний колір майже в усіх народів символізує життя, оскільки це колір крові.
Коли людство навчилося виготовляти тканини, то з часом з'явилися технології їх фарбування різними природними фарбниками. Бідніші люди носили переважно нефарбований одяг сіруватого кольору, або пофарбований доступними і дешевими фарбниками. Це були коричневий, бурий, сірий, жовтий кольори. Для отримання чисто білого кольору в тканинах потрібно було застосовувати складні технології відбілювання і такі тканини коштували дорого. Але найдорожчими були червоний і синій кольори, в природі добути пігменти цих кольорів для фарбування тканин було досить складно і відповідно доступними такі тканини були лише для багатіїв та знаті.
В Японії, в давнину потрібно було мати дозвіл на носіння одягу червоного кольору. В Європі червоний колір в одязі був доступним членам королівських та імператорських сімей. Європейська знать могла дозволити собі лише червону смужку. Все це тому, що червоний пігмент коштував дуже дорого. Візантійський імператор носив мантію пурпурового кольору. Цей колір переливався різними відтінками фіолетового та малинового, з часом набував нових відтінків. А добували цей пігмент з равликів, що жили в Середземному морі. Для того, щоб отримати грам пігменту, потрібно було знищити тонну цього виду равлика. Зрештою, варварське виловлювання заради пігменту призвело до повного зникнення даного виду равликів.
Місяць червень, бо збирали червеця
Для фарбування тканин в червоний колір, пігмент до Візантії привозили з Київської Русі. Наші предки червоний колір називали червленим або красним, тобто красивим. Слово красний і використовувалося найчастіше в сенсі красивий - красна дівка, молодиця, красна хата. Виготовляли його з комахи, яка називається кошеніль, або червець. Логічно, що і назва кольору походить від назви комахи - червлений, червоний.
Кошеніль, або червець - це комаха з ряду напівтвердокрилих, малорухлива, тому збирати її досить легко. В часи Київської Русі пігмент, який добували з червеця тривалий час був предметом експорту. Його збором займалися діти та люди похилого віку. Збирали самок, які готувалися відкласти яйця - саме в них містився дорогоцінний пігмент. І період збору червеця припадав на місяць червень. Саме заготівля червеця для добування пігменту, яким фарбували тканини в червоний колір і стала причиною того, що цей місяць має таку назву. Не тому що ягоди в цей час забарвлюються в червоний колір і не тому, що в них живуть черви.
кошеніль (червець)
В записах мандрівників, що описують життя українського села ще навіть в ХІХ сторіччі, зустрічаються свідчення про те, що червоний фарбник для тканин селяни заготовляють із комахи червеця. Але це вже була заготівля для внутрішнього використання. Експорт червоного пігменту з наших країв припинився, після того, як з відкриттям американського континенту, в Мексиці було знайдено інший вид червеця (кошенілі) набагато більшого за розміром і з якого можна було більше виготовити пігменту. До речі і збирати “ночезли”, як називали цей вид місцеві жителі, було набагато легше. “Ночезли” в перекладі означає “кров колючої груші”, оскільки комахи жили на кактусах опунції, а індіанці використовували їх для ритуального розфарбовування обличчя та тіла.
На кінець ХІХ сторіччя було відкрито синтетичні анілінові фарбники, які створили справжню революцію у фарбуванні одягу. Тому що тепер кожен міг дозволити собі носити одяг будь-якого кольору. І для мантії короля вже не потрібно тоннами знищувати середземноморського молюска чи на колючих кактусах збирати червеця.
