17 вересня в Україні відзначали День рятувальника. Напередодні свята ми поговорили з Іваном Білашем — головним інспектором відділу №5 Кропивницького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Кіровоградській області (офіцером-рятувальником Долинської громади).
Іван Білаш народився і виріс в Долинській. Тут ходив до дитячого садочка та школи. Чоловік розповідає, що в дитинстві мріяв про багато різних професій, Але про професію пожежника чи рятувальника навіть не задумувався. Найбільше мріяв про те, щоб стати професійним футболістом: грав у футбол сам, із захопленням дивився футбольні матчі по телевізору. “Та й нині я граю у футбол в нашій команді з колегами, — говорить Іван. — А навчатися до Національного університету цивільного захисту України в місті Харкові спочатку поїхав мій найкращий друг. Він старший від мене на рік. Тож останній рік навчання в школі дуже сильно вплинув на мій вибір. Друг із захопленням розповідав про своє студентське життя, і цим заохотив мене навчатися в одному з ним виші
В Україні всього три таких університети: у Львові, Черкасах та Харкові. Під час війни Харківський університет релокували до Черкас”.
Закінчив Іван навчання у 2017 році і за направленням з вишу працював спочатку в селищі Кам’янець (колишня назва Новгородка). А через три роки перевівся до м. Долинська, щоб працювати за місцем проживання.
Розкажіть будь ласка про Вашу роботу, чим ви займаєтеся?
Моя робота спрямована на блок запобігання, полягає в попередженні пожеж та нещасних випадків. Це переважно робота з населенням, інструктажі щодо дотримання пожежної безпеки в побуті та на робочих місцях. Перевірка підприємств, організацій та установ щодо дотримання правил пожежної та техногенної безпеки та стану протипожежного захисту підприємства. Також мені доводиться виїздити після гасіння пожежі на місце події для оформлення всіх документів: зафіксувати збитки, виявити причини займання і за можливості винних в цьому. Шкода, але на пожежах, які відбуваються поза межами населених пунктів, винних знайти неможливо. Адже таке займання помічають не відразу, викликають пожежників, коли вже вогнем охоплено значну територію а винуватець цього лиха — давно втік і немає людей, які його могли бачити.
Чи є якісь випадки, які вам найбільше запам’яталися чи найбільше вразили?
Мабуть ніколи не забуду враження ворожими дронами підприємств на території нашої громади. Мені довелося це спостерігати на відстані. Але все одно було страшно не лише від того, що наступний удар може статися поруч з тобою чи по команді, що виїхала на гасіння пожежі. Страшно, бо відчуваєш безсилля, що ніяк цьому не можеш завадити, попередити, щоб цього більше ніколи не сталося в майбутньому.
В нашій роботі трапляється багато випадків, які залишають по собі болючі спомини. Особливо, якщо гинуть діти. Трапляється це переважно з недбалості дорослих. Був один випадок, коли під час пожежі загинули одразу троє дітей. Багатодітна сім’я, дорослі десь пішли по своїх справах лишивши дітей в будинку самих. Найстаршій дитині було всього 7 років. Будинок зачинявся лише на зовнішній замок, зсередини його відчинити неможливо. Діти знайшли чи то сірники чи запальничку. Це теж злочинна недбалість зі сторони батьків — залишати такі предмети в доступному для дітей місці. Почали гратися і підпалили щось легкозаймисте. Доки хтось помітив з вулиці, що горить будинок, доки приїхали пожежники — все це час, за який троє дітей задихнулися.
Досить поширеною причиною смертності під час пожежі є паління в ліжку чи на дивані. Зазвичай це стається, якщо людина напідпитку і засинає з запаленою цигаркою. Тільки за період роботи, що я тут працюю, довелося зафіксувати близько десяти подібних випадків.
Тобто — це все нехтування елементарними правилами безпеки. Мусимо визнати, що більшість цих випадків могли б не статися, аби люди дотримувалися вимог пожежної безпеки, прораховували свої дії на один-два кроки вперед. Часто за цю недбалість доводиться платити дорого . І це не лише втрачене майно, а й життя людей.
З якими ще викликами вам доводиться мати справу в умовах війни?
Часто над територією нашої громади пролітають як ворожі дрони так і ракети. Трапляється так, що ППО їх збиває і тоді на землю падають їхні уламки. Буває, що й падають нерозірвані “шахеди” чи ракети. Тут також дуже важливо, якщо люди випадково помітили підозрілі предмети, не наближатися до них самим і відразу повідомити службу ДСНС чи поліцію. Коли подібні виклики отримує наша команда — ми виїжджаємо, щоб переконатися чи дійсно виявлений предмет має стосунок до воєнних дій. Якщо так — то викликаємо на це місце поліцію. Вони мають підрозділ, який працює з вибухонебезпечними предметами. На місці фахівці досліджують знайдений предмет. Якщо він не має вибухової частини — його просто забирають. Якщо є — то його знешкоджують, після попередження місцевих жителів, про те, що в цьому районі працюватимуть вибухотехніки.
Людям, що працюють в полях чи на відкритій місцевості під час відпочинку слід бути обережними. Не забувати, що в нашій країні війна і щодня ворог запускає на українську територію сотні дронів та ракет.
Починається осінь, а разом з нею в приватному секторі Долинської часто можна побачити, як господарі спалюють сухе листя та сміття на своїх присадибних ділянках. Наскільки таке поводження з рослинними рештками може бути небезпечним?
Кодекс України про адміністративні правопорушення та профільні закони прямо обмежують відкрите спалювання відходів на присадибних територіях. У нас в місті є підприємство яке займається вивезенням сміття, в т.ч. і з приватного сектору. Потрібно лише заключити з ним договір. Листя, рослинні рештки, органічні відходи з кухні взагалі можна компостувати на своїй ділянці і отримувати добриво для свого саду чи городу. На приватних ділянках дозволяється лише спалювання сухих гілок в обладнаних вуличних пічках, мангалах, барбекю для приготування їжі з дотриманням всіх протипожежних заходів. Мають витримуватися відстані від будівель, від сусідського паркану тощо. Людина повинна постійно бути поруч з таким багаттям, щоб контролювати вогонь.
Стаття 20 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняє спалювання промислових і побутових відходів, які стають джерелами забруднення повітря забруднювальними речовинами або неприємним запахом, на території населених пунктів. Винятки стосуються лише спеціальних установок, призначених для енергетичної утилізації з контролем викидів.
За порушення — передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 3 060 до 6 120 гривень, для посадових осіб — від 15 300 до 21 420 гривень.
Якщо спалюють сміття за межами приватної ділянки і ви викликали поліцію чи ДСНС — то винного притягнуть до відповідальності. Складається протокол про порушення і виписують штраф. А от з приватними ділянками є певні складнощі. Потрібні свідки, які готові посвідчити складений протокол. Як правило сусіди відмовляються підписувати подібні папери та давати прямі свідчення щодо палія. Мовляв, так, дим від спалювання сміття мені шкодить, але підписувати нічого не буду та давати будь - які свідчення, щоб не псувати стосунки з сусідом.
В сільській місцевості ще гірше. Найчастіше спалюють суху рослинність люди пенсійного віку, яким вже важко самостійно наводити лад на своєму подвір’ї чи городі. І вони вирішують це питання з допомогою вогню, часто не подбавши про те, щоб полум’я не перекинулося далі на будівлю, дрова чи суху рослинність у сусіда. Звісно, що шкода людей але й розумієш, що в подібних випадках лише покарання у вигляді штрафу змусить людей думати про наслідки їхніх дій з вогнем.
Останнє питання: Іван, за вашими спостереженнями, можете сказати чи змінилася кількість пожеж в громаді. І якщо так, то в яку сторону?
За той період, що я працюю в нашій громаді, на мій погляд, помітно скоротилася кількість саме побутових пожеж. Вважаю, що в цьому є частка і моєї роботи, бо постійно проводжу навчання та інструктажі, роздаю щотижня листівки в яких прописані правила протипожежної безпеки відповідно до сезону. І я впевнений, що часто це має позитивний ефект. Та й листівки — хтось просто викине, а хтось прочитає сам і поділиться з іншими людьми.
Причина більшості пожеж — недбале і безвідповідальне поводження людей з вогнем, не дотримання простих правил протипожежної безпеки. Слід запам’ятати, що пожежу легше попередити ніж гасити та ліквідувати її наслідки.
