5 жовтня в Долинській сталася особливо приємна подія — громада зустрічала свого земляка, мужнього захисника Дмитра Зайцева, який провів в російському полоні 1360 днів свого життя.
Долинська.City теж побувала на зустрічі нашого мужнього захисника.
У чому суть?
Довгі роки очікування й тривог залишилися позаду. Роки, коли рідні чекали, молилися і жили однією мрією — дочекатися його повернення додому.
Долинська громада зворушливо та радісно зустріла на рідній землі нашого мужнього земляка — українського воїна Дмитра Зайцева.
Дмитро свідомо обрав захист країни у 19 річному віці — він пішов на контрактну службу до Національної гвардії в 2020 році. Служив в 15-й бригаді оперативного призначення “Кара-Даг”.
На службі зустрів повномасштабне вторгнення і від 26 лютого 2026 року їхній підрозділ захищав місто Маріуполь. Зв’язок в місті був дуже поганим і рідним лише зрідка вдавалося почути голос Дмитра.
Коли більшість оборонців міста зосередилися на заводі “Азовсталь” зв’язатися з рідними не вдавалося зовсім.
18 травня 2022 року захисники Маріуполя, що тримали оборону в оточенні без їжі, води, медикаментів вимушено здалися в полон.
Рідним випадково вдалося знайти відео на якому серед українських полонених вони впізнали Дмитра. З’явилася надія на те, що вдасться повернути його додому. З кожним новим обміном, рідні з надією перечитували списки українських військовополонених, яких вдалося повернути в Україну. Родина Зайцевих пройшла довгий шлях пошуків та надії.
Мама воїна Альона Зайцева одного разу потрапила на зустріч обміняних військовополонених. За вікнами автобуса з воїнами, що повернулися на Батьківщину, вона побачила їхні очі, сповнені надії, що ось-ось побачать своїх рідних. Для себе жінка вирішила, що буде приїздити на кожен обмін, щоб не пропустити мить, коли її син ступить на українську землю.
Кожен день в умовах пекла, де ворог катує наших бійців як фізично так і голодом, спрагою, не наданням медичної допомоги, інформаційною ізольованістю. Але він вистояв. Вижив. Повернувся.
5 лютого 2026 року настала ця щаслива мить. Пані Альона їхала на чергову зустріч українських військовополонених, коли отримала дзвінок від невістки Насті: “Мамо, Діма вдома!”. “Я спочатку не зрозуміла: як це вдома, коли встиг, адже я тільки їду на зустріч, — згадує жінка, — аж потім дійшло, що він вже на українській землі. Від радості почала кричати і обнімати всіх людей. Люди, в свою чергу вітали і раділи за мене. Ну а потім ми зустрічали автобус з нашими хлопцями. Діма говорив, що впізнав мій голос серед зустрічаючих. Не міг спочатку повірити, що відразу побачить маму. А потім я зайшла всередину і запитала Дмитра Зайцева. Він кинувся обіймати мене”.
Нарешті, після восьми місяців реабілітації, чоловік повернувся додому, до Долинської громади, рідного села Федоро-Шулічине і своєї сім’ї.
Розділити цей особливий, щемливий і водночас неймовірно радісний момент зібралися рідні захисника, представники міської ради, ветерани війни, учнівська молодь та громадськість.
Оплесками, прапорами, квітами і словами «Дякуємо за захист!» та «Вітаємо на рідній землі!» громада зустріла свого Героя.
Від усієї великої Долинської родини Дмитру вручили традиційний коровай — символ родинного тепла, життя та повернення додому.
Щоб зустріти земляка, який пройшов через пекло полону, на вільному просторі “Небо” зібралися представники місцевої влади і жителі міста. Воїна зустрічали хлібом-сіллю, українськими прапорами, квітами та вигуками: “Дякуємо за захист!”.
Дякуємо за незламність.
За стійкість. За мужність.
За те, що вистояв і повернувся.
Нехай відтепер у житті буде якомога більше світлих днів, родинного затишку і мирного неба. Нехай поруч завжди будуть ті, хто чекав, вірив і молився!
З поверненням додому, Захиснику!
