10 червня на стіні КЗ “Академічний ліцей Долинської міської ради” відкрили меморіальну дошку колишньому випускникові, нацгвардійцю Тимуру Криворучку, який загинув в 2022 році при обороні Маріуполя.

Хто повідомляє: КЗ "Академічний ліцей Долинської міської ради"

У чому суть?

На подвір’ї школи зібралися учні та вчителі, рідні та друзі Тимура, представники Долинської міської ради та Управління освіти.

“Сьогодні ми схиляємо голови в пам’ять про нашого учня Тимура Криворучка, — говорить ведуча, — він опинився серед тих, хто в перші хвилини підступного ворожого вторгнення стримував його просування, стояв на захисті рідної землі.

Автор: Роман Афонченко

Тимур народився 25 лютого 1997 року в смт Устинівка на Кіровоградщині, в сім’ї Юрія та Тетяни Криворучків. Родину Криворучків добре знали й шанували в Устинівці.

Тато помер дуже рано, мама Тетяна залишилася одна з двома дітьми. Батьки Юрія — Віра та Анатолій Криворучки на той час вже переїхали до Долинської. Вони вирішили забрати онуків до себе. Тимур ріс дуже жвавим та допитливим хлопчиком. Допомагав дідусеві та бабусі по господарству.

Автор: Роман Афонченко

З 2002 по 2012 рік тимур навчався в Долинській загальноосвітній школі №4. “Пам’ятаю, як він представився вперше — Тимур Юрійович, — згадує свого учня вчителька молодших класів Тетяна Дмитренко. — Хлопчик він був височенький і міцної статури. Багато таких дрібних епізодів, коли потрібна фізична сила, пропонував себе, говорив: “Я сильний, я зможу. Давайте я це зроблю”. Дуже активним та непосидючим був. Завжди веселий, усміхнений, завжди в русі і завжди в оточенні друзів”.

Автор: Роман Афонченко

Дідусь Анатолій не пропускав жодних батьківських зборів. До виховання онуків відносився дуже відповідально. Тимур завжди був охайно і сучасно одягнений, до занять мав всі необхідні приладдя. Якщо в когось з дітей не вистачало чогось до уроків — чи то забула дитина, чи батьки не встигли придбати, — Тимур завжди охоче ділився з однокласниками. Мовляв, я маю, можу поділитися, мені дідуня дозволяє це робити: “Дідуня і бабуня — саме так він називав своїх дідуся і бабусю. Не соромився цього навіть в більш старшому віці. Дуже їх любив”.

Улюбленим предметом у Тимура була фізкультура, а особливо футбол. Він грав в збірних командах міста та району.

Автор: Роман Афонченко

Після закінчення 9-го класу поїхав навчатися у Знам’янку. Там вже жили його мама зі старшим братом. Тимур навчався в Знам’янському професійному ліцеї за фахом “кулінарія”. Закінчив навчання в 2017 році, але в Долинській відповідної роботи не знайшов, влаштувався працювати охоронником. Далі також працював охоронником вахтовим методом по Україні.

В 2020 році Тимура призвали до армії. Пів року служив в навчальній частині в Десні. Далі підписав на три роки контракт з Нацгвардією. Пройшов підготовку в навчальному центрі Нацгвардії країни, отримав військове звання головний сержант і його призначили заступником командира взводу.

Автор: Роман Афонченко

Проходив службу Тимур в частині, яка базувалася в Запоріжжі. Періодично їхній підрозділ виконував завдання по обороні країни в зоні АТО. По закінченні контракту планував одружитися. Працювати збирався в правоохоронних органах. Також планував вступити на заочне навчання до юридичного університету, щоб в подальшому мати перспективу підвищення по службі.

24 лютого 2022 року…. В перші години вторгнення його підрозділ спрямовують на захист Маріуполя. А 28 лютого він загинув внаслідок артилерійського обстрілу під час стрілецького бою в місті.

Поховати Тимура Криворучка в Долинській змогли майже через рік після загибелі 23 лютого 2023 року. На поховання зібралися люди відразу з двох громад: Долинської та Устинівської, побратими з Нацгвардії.

Автор: ​ Автор: Роман Афонченко ​

Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеню.

Право відкриття меморіальної дошки надається його рідним.

Лунають слова вдячності за захист та про необхідність зберегти пам’ять про тих, хто віддав за нашу свободу і незалежність найдорожче — власне життя.

Квітами та хвилиною мовчання вшановують пам’ять Тимура Криворучка і разом з ним і всіх, хто віддав своє життя за Україну.

Хвилина мовчання — затихли всі кроки,

Скорботи хвилина — громада мовчить.

Ніколи нехай не вертають ті роки,

Щоб димом не вкрилася неба блакить.

Автор: ​ Автор: Роман Афонченко ​