На стіні КЗ “Ліцей “Інтелект” нещодавно відкривали меморіальну дошку присвячену колишньому випускникові навчального закладу Сергію Завірюсі. Він віддав своє життя, захищаючи свою землю, свою родину і Батьківщину.
Хто повідомляє: КЗ “Ліцей “Інтелект” Долинської міської ради”
У чому суть?
Почесне право відкрити меморіальну дошку надали найріднішим людям Сергія: мамі, дружині Валерії та сину Максиму. В церемонії відкриття взяли участь рідні, представники міської ради, друзі, учні, педагоги, вчителі, всі хто знав Сергія особисто і ті хто просто прийшли, щоб віддати шану пам’яті Героя.
Живі квіти покладають біля дошки й портрета, хвилина мовчання, біль та щем за втраченим життям…
Це ім’я назавжди залишиться в пам’яті шкільної спільноти й нашої громади…
Морпіх Сергій Завірюха, позивний Скіф, загинув 14 березня 2022 року в бою з окупантами поблизу селища Костянтинівка на Миколаївщині. Трохи більше як місяць не дожив до 27-річчя. До червня 2023-го вважався зниклим безвісти.
Сергій народився і жив у місті Долинська Кіровоградської області. Закінчив школу №3. Потім вступив до Криворізького авіаційного коледжу, проте не закінчив, адже вирішив, що обрав не ту професію. У 2015 році був призваний до лав ЗСУ. Після 11 місяців служби підписав контракт і пішов захищати Україну. Воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади на посаді оператора-навідника зенітної установки. Брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині. Був нагороджений відзнаками та подякою. Після закінчення контракту повернувся додому. Працював на себе: займався пасікою, сіяв соняхи та пшеницю. Мав тягу до роботи на землі ще з дитинства. Любив рибалити та ходити на полювання. Цікавився історією. Їздив на розкопки, збирав старовинні речі та монети, досліджував їхнє походження, збирав колекцію.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Сергій мобілізувався до ЗСУ. Його проводжали на війну всією родиною. Чоловік міцно обіймав дружину Валерію та свого сина Максима. Говорив йому, що має йти, а 2-річний Максим кричав: «Тато, ні! Тато, ні». Дитина наче відчувала, що бачить його востаннє.
Коли мама говорила, що можливо б ти сину не йшов. Вже ти встиг повоювати, тепер черга інших. На що Сергій відповів: “Мамо, що я скажу сину, коли він спитає де я був, коли почалася війна?”
Цього разу він проходив службу у 137-му батальйоні 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Був командиром зенітної самохідної установки 23-4 «Шилка».
14.03.2022 був страшний бій, хлопці відбивали наступ на Миколаїв, їх взяли в оточення. Багато побратимів тоді загинули та потрапили у полон. Вихід хлопців з оточення прикривали 4 зенітних установки “Шилка”. Однією з них командував Сергій Завірюха. Коли ситуація стала зовсім критичною він віддав наказ своїм підлеглим відступити. А сам продовжував бій.
Коли побратими відійшли, вони почули сильний вибух. Снаряд влучив зовсім поруч з їхньою установкою.
Коли ворога відігнали від Миколаєва, то місці бою тіла Сергія та його речей не знайшли. Пошуки тривали рік і чотири місяці.
20 червня 2023-го рідним Сергія повідомили, що ДНК співпало. Знайшли його тіло в братській могилі.
25 червня 2023 року Сергія поховали на Алеї Слави цвинтаря у рідному місті.
Меморіальна дошка - не просто знак, це нагадування про тих, хто навчалися і жили поруч з нами, хто тримає нині небо над Україною, щодня ризикуючи власним життям….
Що було раніше?
Раніше ми писали про те, що не втратити честь і гідність в цивільному житті часом буває складніше ніж на війні.
