Для дітей, які бажають в Долинській займатися танцями є кілька дитячих колективів різних напрямків: народного, сучасного, спортивного, спортивно-бального. Вже 10 років існує в Долинській при ЦДЮТ колектив спортивно-бального танцю “Бомонд” під керівництвом Сергія Ісаєва.
В дитинстві довелося зіткнутися з незрозумілою хворобою
Сергій родом з сусіднього селища Устинівки. Пам’ятає, що найбільше в дитинстві обожнював рибалити. А ще ганяти з хлопцями у футбол.
“В часи мого дитинства розваг у дітей було не так багато та і можливості у наших батьків були більш ніж скромними, - пригадує чоловік.- Щонеділі влітку обов’язково йшли з двоюрідним братом рибалити. А так щодня проводили на ставку чи на річці, ввечері ганяли у футбол. Не було тоді гаджетів та соцмереж. Захоплення у всіх були схожими”.
В шкільні роки довелося йому зіткнутися з незрозумілою хворобою - одна нога перестала розвиватися і стала коротшою на 2 сантиметри та худішою від другої. Ніхто не міг зрозуміти чому так відбувається, лікарі так і не змогли встановити діагноз. Батьки возили сина як по лікарнях, так і по різних бабусях та знахарях. Зрештою, лікарі запропонували зробити операцію. Але батьки не наважувалися дати свою згоду. Аргументували тим, що, мовляв, діагноз не встановлений і як при цьому різати ногу. А що як стане ще гірше?
Від фізичних навантажень нога боліла і хлопцю забороняли займатися спортом та танцями. “Моя мама була в моєму класі класним керівником і намагалася слідкувати за тим, щоб я на перерві не грав у футбол. Але я все одно вислизав з під її пильного ока і продовжував грати. Після уроків говорив, що йду на музику, а сам біг на танці, - розповідає хореограф. - А потім вже якось само по собі так сталося, що нога почала розвиватися і поступово набула нормального вигляду”.
Цього феномену не змогли пояснити лікарі, батьки Сергія вважали, що допомогли сеанси бабусь та знахарів. А сам він гадає, що просто організм його самотужки переборов хворобу, а можливо цьому сприяло і те, що він попри всі заборони, тихцем бігав на футбольному полі та займався танцями.
Захоплення бальними танцями визначило майбутню професію
Приблизно із сьомого класу хлопець захопився бальними танцями в колективі “Сюрприз” в Устинівці. Чоловік з вдячністю згадує свою першу викладачку танців Валентину Бойко, яка прищепила йому любов до цього виду мистецтва. Саме вона й порадила хлопцю вступати до Кіровоградського хореографічного ліцею імені Короткова. Після його закінчення продовжив навчання в університеті Винниченка на факультеті хореографії й народознавства. Але в університеті вивчали лише народну хореографію, тож Сергій ще додатково займався в студії бального танцю. А на вихідні приїздив до Долинської й допомагав Валентині Бойко, яка вже переїхала сюди з Устинівки, з викладанням хореографії на заняттях танцювального колективу “Шанс”.
Після закінчення університету, протягом 10 років працював в Києві, але не за спеціальністю.
Пізніше переїхав до Долинської - пані Валентина Бойко запросила сюди свого колишнього талановитого учня. І тут вже Сергій став займатися своєю улюбленою справою - створив власний ансамбль спортивно-бального танцю “Бомонд”. За 10 років через ансамбль пройшло багато дітей. Є серед його випускників і такі, що вирішили присвятити свою професійну діяльність хореографії й навчаються нині в різних навчальних закладах.
Викладач розповідає, що курс вивчення мистецтва танцю в студії “Бомонд” при ЦДЮТ триває 10 років, по його закінченні учні отримують свідоцтво, про те що вони прослухали курс хореографії. А ще діти за цей час розвивають гнучкість і пластичність рухів, музикальний слух та відчуття ритму, вони розвиваються гармонійно одночасно в естетичному і фізичному плані. Адже танець - це один зі способів вираження своїх емоцій. Його виконання - це мистецтво передачі своїх відчуттів у вигляді рухів під музику.
Сергієві дуже подобається працювати з дітьми, тому що його стараннями у них формується гарна постава, грація. Діти, які займаються бальними танцями завжди вигідно виділяються в компанії однолітків своїми манерами та зовнішнім виглядом.
Також незабутні враження як у викладача, так і в його учнів залишаються від перемог на конкурсах різного рівня: обласних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних. Тому що ти бачиш свої досягнення, результати власної роботи, яку вкладав в дітей, бачити радість в очах своїх учнів. І це неймовірні відчуття.
Сергій розповідає, що до війни з ансамблем “Бомонд” вони об’їздили всю Україну і були навіть в Молдові. Майже щомісяця були якісь поїздки. Для дітей це дуже яскраві спогади: нові міста, нові знайомства, спілкування з новими друзями, виступи й перемоги.
Наше життя дуже змінила війна
Дуже сильно цей процес обмежив антиковідний карантин, а за ним слідом і повномасштабна війна.
Наразі з відомих причин вже не проводять в Україні масштабних конкурсів, переважно подібні заходи проходять онлайн.
“Ви ж розумієте, що жоден запис не відтворить тих почуттів, які виникають у глядача, коли він перебуває в залі й бачить виступ наживо, - розповідає Сергій. - А дітям дуже важливо виступати, це для них і позитивний емоційний заряд, який надихає на подальшу роботу, і відчуття своєї значущості, розуміння чого вони вже досягли й над чим слід працювати надалі”.
Є у Сергія ще брат близнюк, який теж в дитинстві займався танцями. Але в дорослому житті він вибрав для себе бізнес. А ще брати мають сестру, яка старша від них на 7 років.
“Що цікаво - у нас з братом і в нашої сестри день народження в один день - 7 січня. Тож у нас вже склалася така багаторічна родинна традиція, що 6 січня ми збираємося у наших батьків і святкуємо переддень нашого народження, а 7 січня вже їдемо кожен до себе додому, щоб в колі сім’ї відсвяткувати день народження, - продовжує розповідати пан Сергій. - Ще ми Новий рік святкуємо виключно в сімейному колі, втрьох: я, дружина і наш син. До війни сім’єю любили їздити відпочивати щороку на море. Але війна багато чого змінила в нашому житті”.
Зі своєю дружиною Тетяною Сергій познайомився, навчаючись в університеті: “Відразу познайомився не лише з дружиною, а й з її батьками, майбутніми тестями. Я саме був старостою поверху в гуртожитку, а вона заселялася в гуртожиток. Її з речами супроводжували батьки. І я вибрав для Тані кімнату поруч зі своєю, так і познайомилися й почали зустрічатися”.
Син Сергія Ярослав теж займається в “Бомонді”, дружина за фахом вчителька молодших класів, але працює в ЦДЮТ, навчає дітей майстерності шиття.
Сергій Ісаєв пригадує, що свого часу його дуже вразив фільм “Брудні танці”, його експресія та техніка виконання танців, енергія, якою актори заряджали глядачів.
Улюблений фільм Сергія - “П’ятий елемент” з Мілою Йовович та Брюсом Віллісом в головних ролях, а Міла Йовович є улюбленою актрисою.
Театральна студія "UA just grazy"
“Останній рік у нас в місті при будинку культури організувалася театральна студія, ми вже показали долинчанам чотири вистави, наразі готуємо до Нового року п’яту, - ділиться планами Сергій. - Це додало в моє життя, як і в життя інших учасників студії темпу, тому що строки для підготовки кожної вистави досить короткі й наш час просто розписаний по хвилинах. Ми коли задумалися над тим яку ж вибрати назву для своєї студії, то відповідь прийшла сама собою: ми ж просто шалені українці, бо живемо в шаленому темпі. Тому і назва така: "UA just grazy" “.
Олена Каратєєва, методистка МЦ “Червона Калина” та учасниця театральної студії "UA just grazy" розповідає про свою роботу з Сергієм: “Треба бачити цю людину на сцені під час репетицій - він весь горить від безлічі ідей, якщо йому щось не подобається він тут же міняє одні рухи на інші, своєю енергією та фантазією він запалює всіх. В танці та їх постановку вкладає свою душу та почуття. А скільки щастя буває в його очах, коли “Бомонд” повертається з перемогами та призовими місцями! Я дуже пишаюся тим, що працюю з Сергієм в одній команді”.
“Для мене Сергій є прикладом в роботі, - говорить викладачка хореографії Вікторія Тітаренко, - він завжди з готовністю приходить на допомогу, може підказати як правильно зробити чи можливо замінити якийсь рух. Він може бути вимогливим і водночас толерантним, не боїться експериментувати. Його робота в наших виставах - це велика відповідальність. Адже для кожного з героїв необхідно зробити хореографічний номер, який відтворює його характер та доповнює образ. За час роботи в театральній студії ми стали як одна родина. І я не уявляю наших вистав без Сергія Ісаєва та його хореографічних постановок.”
