Індустрія сільського та зеленого туризму продовжує розвиватися попри воєнний час. І хочемо читачів познайомити з чудовою локацією, яка знаходиться зовсім поруч з Долинською громадою, в селі Зелений Гай.
Садиба “Лавандовий двір” приймає гостей під час цвітіння лаванди лише другий рік. В її господарів є плани, як розвивати свою справу в майбутньому, є бачення перспектив. Лілії та Анатолію Корбутам також є чим похвалитися сьогодні.
“В будинок закохалася з першого погляду”
Подружжя долинчан Корбутів розповідають, мріяли придбати в селі, неподалік від міста, невеликий будинок з присадибною ділянкою для ведення пасіки. Але важко було знайти щось підхоже, що відповідало запитам майбутніх господарів. “І ось коли ми вже повністю розчарувалися в наших пошуках, - згадує Лілія, - трапилася нам в руки газета “Долинські новини”, а в ній оголошення про продаж будинку. Мені вже не хотілося нікуди їхати, а чоловік сказав, мовляв, що ми втрачаємо. Подивилися вже багато будинків, подивимося ще один. Їдемо через це село, проминаємо вулиці, звертаємо в якісь хащі, я розумію, що ми вже їдемо лісом, питаю, мовляв, де ж той будинок. І раптом ми в’їжджаємо на осяяне сонцем подвір’я оточене лісом, бачимо невеликий білий будиночок ніби з казки. І розуміємо, що це саме те місце, яке ми шукали".
В будинку вже пару років ніхто не жив, навколо розрослися справжні хащі. Нові господарі з ентузіазмом взялися до роботи, розчистили ділянку під розміщення пасіки, а потім якось Анатолій сказав дружині: “Я залишуся тут жити взимку”. Ліля спочатку подумала, що він жартує, але Толя був налаштований серйозно. Так і прожили пару років: чоловік в селі, дружина приїздила лише на вихідні. “А потім ми задумалися над тим, - продовжує жінка - чим тут можна заробляти окрім пасіки. Обробляти земельну ділянку і сіяти пшеницю чи соняшник, як це роблять місцеві мешканці - у нас немає власної техніки. Доводиться ставати в чергу, доки оброблять всі ділянки й заїдуть до нас. Втрачаємо час, попадаємо на несприятливі погодні умови й таке інше. І подумали, що потрібно зайнятися чимось таким, щоб не залежати від власників техніки. Я подумала про лаванду - багаторічна, посухостійка та невибаглива рослина, чудовий медонос і можна переробляти на різну продукцію”.
Лілія розповідає про те скільки роботи було зроблено, як замовляли лаванду та доглядали, щоб вона прижилася. Вчилися на своїх помилках, бо у 2020 році було дуже мало інформації про вирощування цієї культури в Україні. З часом стало зрозуміло, що лавандову справу потрібно розвивати й приділяти їй більше часу. Тому облаштували зручності в будиночку і вже стали жити постійно. Цієї весни пізні заморозки сильно пошкодили тендітні пагони лаванди, що вже почали відростати, тому цьогорічний сезон цвітіння дещо запізнився. “А взагалі, основний обсяг тяжкої роботи - на чоловікові, - говорить Лілія, - Толі тут дуже подобається і якби не його підтримка - то я б на такий крок і не наважилася. Донька і син вже давно облаштувалися в Польщі, а ми своє місце знайшли тут”.
"Ми зосередилися на вирощуванні лаванди й пасіці"
Наразі у подружжя є пристойна ділянка засаджена лавандою, яка на фото дає відчуття простору та атмосферності. Вже другий рік Корбути запрошують до свого “Лавандового двору” туристів, створюють цікаві фотозони, збирають предмети старовинного побуту, з якими Лілія, колишня вчителька музики, створює куточки, що одночасно поєднують романтичність лаванди та сільської ідилії. Жінка навчилася екстрагувати олію з квітів лаванди, готує мило ручної роботи, лавандовий сироп, гідролат для догляду за шкірою тощо.
Є вже туристичні оператори, які включають відвідини “Лавандового двору” до маршруту при поїздці до “Веселих Боковеньок”. “Для мене став відкриттям цей куточок, - говорить Валентина Серьогіна, гідеса туристичного клюбу “Невгамовні гідеси”. - Така локація - дуже вдале доповнення до відвідин дендропарку. Мене вражає наскільки оперативно господарі реагують на запити відвідувачів".
Навіть за цей сезон зроблено колосальну роботу, туристи покидають “Лавандовий двір” з купою позитивних емоцій і вражень та ще є можливість скуштувати лимонад з лавандою й бельгійські вафлі з лавандовим сиропом. Вироби з лаванди, які виготовляє власноруч пані Лілія, теж нікого не залишають байдужими. Їх купують для власного споживання, щоб довше насолоджуватися ароматом лаванди та на подарунки для своїх рідних і друзів.
Асортимент лавандової продукції
Легенди про лаванду
Давним- давно, в горах Італії, мисливці з одного гірського села пішли на полювання та натрапили на молодого чоловіка, який потрапив під лавину. Хлопець був без свідомості та мав багато пошкоджень на тілі. Принесли його в село і молода дівчина, на ймення Ванда зголосилася за ним доглядати й лікувати. Вона промивала його рани, відпоювала цілющими настоями. Хлопець почав одужувати, а Ванда закохалася в нього. Юнака звали Лал, проте в рідному селі в нього була кохана дівчина, з якою він мав одружитися. Ванда, коли дізналася про це, всіляко намагалася затримати Лала, причарувати його. Навіть пішла до місцевої чаклунки просити допомоги. Старенька дала їй пляшечку з настоєм зілля і сказала, щоб та щодня на своє волосся капала з пляшечки по три краплі ароматної рідини, але не більше ніж три краплі.
Ще якийсь час чари пахучої рідини діяли на хлопця і він не міг покинути домівку Ванди. Зрештою, сила кохання виявилася сильнішою і він оголосив Ванді, що повертається у своє рідне село до своєї коханої. Ванда у відчаї від того, що навіть чари не дають змоги утримати хлопця біля неї, вилила всю пляшечку на своє волосся. Але Лал лише відштовхнув дівчину від себе і закривши носа, щоб вберегти себе від дурманного аромату, вибіг з будинку і подався до своєї коханої.
А Ванда так і не вийшла заміж, від нещасного кохання вона втратила розум, прожила сто років, а потім зникла і ніхто не знав де вона поділася. Якось мисливці поверталися з полювання і під височенною скелею знайшли висохле тіло Ванди. Вона впала зі скелі, а там де її волосся торкалося землі вже проросли невеликі кущики із запашними синіми квітами. Пам'ятаючи історію кохання Ванди до Лала, люди назвали цю рослину склавши два імені в одне – лаванда.
За іншою. легендою, коли Адама та Єву вигнали з раю їм на згадку про райський сад дали дві рослини – розмарин для підтримки сили та лаванду – для підтримки душі. Але вийшовши за межі райського саду лаванда втратила свій чудовий аромат. Пройшли роки й Діва Марія сушила пелюшки після святого немовляти та розвішала їх над кущами лаванди. І сталося диво – від пелюшок Ісуса лаванда знову набула свого аромату.
9 цікавих фактів про лаванду
-
Лаванда є чудовим засобом захисту від хвороб та інфекцій. Її можна використовувати як хімічний дезінфекційний засіб, антибіотик і як противірусний засіб.
-
Згідно з легендами, стародавні римляни додавали лаванду у свої ванни для аромату та свіжості. Звідси й походить назва, від латинського слова «lavo», що в перекладі означає «мити».
-
У Франції, Італії та Іспанії лаванду додають у салати, супи, соуси, тушкують разом із м’ясом та овочами. В Америці порошок використовують замість перцю, а в Китаї додають як ароматизатор до зеленого чаю та інших напоїв.
-
В японській компанії «Суміцу» було встановлено, що вдихання парів ефірної олії лаванди знижувало приблизно на 20% кількість помилок у програмістів.
-
Королева Англії та Ірландії Єлизавета I Тюдор дуже любила лаванду. Лавандовим чаєм вона рятувалася від сильної мігрені. Королівський стіл ніколи не накривався без лавандового варення, а пекарі навіть винайшли рецепт лавандового печива.
-
У Стародавньому Єгипті лаванда входила до складу для бальзамування. І при розкопках гробниці Тутанхамона у 1920-х роках її було знайдено в запечатаних урнах із пахощами для фараона. Запах лаванди зберігся, хоча з того часу минуло більш як 3 300 років.
-
Колись давно Католицька церква вважала лаванду сакральною рослиною і приписувала їй такі властивості, як відлякування диявола і відьом, тому ця рослина стала неодмінним атрибутом висвячення католицьких священників.
-
Ефірна олія лаванди має омолоджувальний ефект, знімає подразнення та лущення, регенерує шкіру після опіків. А також цілюще впливає на волосся, запобігаючи ламкості та позбавляючи лупи.
-
У 13 столітті, європейці носили браслети з лаванди, щоб захистити себе від чуми та інших небезпечних захворювань.
-
Як дістатися до садиби “Лавандовий двір”
Сезон милування лавандою та атмосферних фото у 2024 році вже проминув. Але його можна планувати на наступний рік
Дістатися до садиби “Лавандовий двір” досить просто, якщо маєте автівку - то це всього лиш 20 км від Долинської. Зробивши вдосталь атмосферних фото, поспілкувавшись з гостинними господарями та придбавши продукцію з ароматом лаванди, залишок дня можна провести в дендропарку “Веселі Боковеньки”.
А для тих хто не має авто, відвідати садибу теж не є проблемою - автобус за маршрутом Долинська-Зелений Гай курсує щосереди та щосуботи та робить два рейси на день, тобто, є можливість приїхати, провести кілька годин на мальовничій садибі й без проблем повернутися додому. Вранці о 6:00 автобус від’їздить від автостанції. Коли автобус буде робити другий рейс, щоб ви не запізнилися в Долинську - слід поточнити у водія. Вартість квитка від Долинської до Зеленого Гаю - 50 грн. Ще 100 гривень коштує вхід до садиби. Як дістатися до "Лавандового двору" підкажуть вказівники та місцеві жителі. А щоб ваш візит не став несподіванкою - краще зателефонувати на вайбер (мобільного зв’язку там немає) +380508489345. За цим же номером ви можете замовити собі продукцію з лаванди: саше, гідролат, лавандову олію, лавандовий сироп, мило тощо.
Що було раніше?
Раніше ми розповідали про екскурсію до дендропарку “Веселі Боковеньки” та що цікавого там можна побачити.
