Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР) — державне підприємство гірничої промисловості.
Ще у 1979 році стало відомо, що саме на території Долинського району заплановано будівництво гірничо-збагачувального комбінату окислювальних руд. Але офіційна історія КГЗКОРу розпочалася 20 жовтня 1983 року, коли між країнами Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) – СРСР, НДР, УНР (щоправда Угорщина невдовзі відкликала свій підпис під цією угодою) та ЧССР було укладено угоду про створення комбінату з перероблення окислених руд Кривбасу. Згодом до цієї угоди приєдналися Румунія та Болгарія. Були підписані двосторонні угоди про будівництво КГЗКОРу між СРСР та ЧССР, між СРСР та СРР у 1986 році, між СРСР і НДР у 1987 році, між СРСР та Болгарією у 1988 році.
Підприємство, було запроєктовано у 1984 році інститутом «Кривбаспроєкт». Згідно з проєктом продуктивність за рудою І черги повинна складати 26,4 млн т на рік (10,8 млн тонн концентрату, 9,9 млн тонн окатишів з вмістом заліза 58,7 %), потужність першої черги — 6,6 млн. Введення в експлуатацію КГЗКОРу передбачено планами розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р. Комбінат мав стати провідним джерелом постачання залізорудного концентрату і переробляти відходи довколишніх гірничо-збагачувальних комбінатів, які на той час уже накопичили 1 млрд тонн бідних окислених руд із вмістом заліза менше 30%. Комбінат мав щорічно добувати та збагачувати 30 млн тонн залізистих кварцитів і виробляти з них 12.8 млн тонн окатишіів із вмістом заліза не менше 62% (тобто в перерахунку на метал 7.6 млн тонн). Технологія переробки окислених руд базувалася на новітніх на той час досягненнях науки, передбачалося вперше у радянській практиці застосування безстічної системи водообігу, ефективної магнітно-флотаційної технології збагачення руд і роторних електромагнітних сепараторів 6ЕРМ-35/315 з сильним магнітним полем 66,27% та діоксиду кремнію менше 3,39%. Розрахунковий прибуток від реалізації проекту комбінату становив 14,0 млн. дол. США на рік. Крім того, очікувалося суттєве покращення екологічної ситуації в регіоні Кривбасу. Стосовно кількості працівників КГЗКОРу цифри різняться, від 2700 нових робочих місць, які планувалося створити до цифри понад 8000 осіб нормативної кількості експлуатаційного персоналу.
Основний виробничий комплекс комбінату розташований у місті Долинська Кіровоградської області. Його допоміжні виробництва та інфраструктура займають площі на території трьох областей України. Кошторисна вартість комбінату становила 2,4 млрд. доларів США. Населення ж Долинської мало зрости до 30 тисяч чоловік, а в перспективі — навіть до 50 тисяч.
Отже, розмах будівництва запланували неабиякий. Навіть для Радянського Союзу такий об’єкт здавався не дешевим — його кошторисна вартість оцінювалася у 2,4 мільярда доларів США, тоді як за всю десяту п’ятирічку (1976—1980) супердержава вклала у народногосподарське будівництво 25,4 мільярда радянських рублів [2].
Передбачалося, що після завершення будівництва ГЗКОРу з країнами учасниками будівництва розрахунок відбуватиметься продукцією, окатишами, протягом десяти років.
Наказом Міністерства чорної металургії СРСР № 642 від 19 червня 1984 року згідно з рішенням Ради Міністрів СРСР № ПП-7939 від 24 квітня 1984 року створили дирекцію Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Наказом Міністерства чорної металургії Української РСР № 202/2-К від 29 червня 1984 року призначено першого директора КГЗКОРу — В. М. Єлезова.
У 1985 році біля села Маловодяне в Долинському районі Кіровоградської області розпочато підготовчі земляні роботи під будівництво комбінату.
Під будівництво КГЗКОРу і його інфраструктури задіяно кілька тисяч гектарів землі. Для підготовки виробничого майданчика для будівництва КГЗКОР знесли села; Дорошенкове, Новоклинці, Пролетарське та П’ятихатки. В результаті цього Україні завдано величезних збитків за рахунок втрати значних площ чорноземних орних земель. Адже для будівництва комбінату вилучили понад 1800 га землі лише у Долинському районі, з них 527 га для основного майданчика КЗГКОРу і 1300 га для хвостосховищ цього підприємства. Всього КГЗКОР мав розташовуватися на території Дніпропетровської, Миколаївської та Кіровоградської областей на 3706 га землі.
Першими запущеними об'єктами на КГЗКОР стали естакада сипучих матеріалів, побудована трестом «Криворіжглобуд», лінія електропередач ПЛ-150 кВ «Кварцит» Мойсеївка-КГЗКОР та підстанція 35/10 Кв, «Будбаза», «Маяк», «Житлоселище». У липні 1989 року для працівників КГЗКОРу були введені в експлуатацію перші будинки чехословацьких будівельників, а у жовтні, будівельна бригада з німецького міста Ерфурт, здала в експлуатацію перший будинок у новому 6-му мікрорайоні. Румунські будівельники ввели в експлуатацію перші девятиповерхівки в кінці 1990 року. Статистика свідчить, що станом на 1997 рік іноземними та українськими будівельниками побудовано 195,1 тис. квадратних метрів житла (3288 квартир) [11].
Наприкінці 80-х, початку 90-х на будівництві комбінату одночасно працювало близько 15 тисяч іноземців, з них румунських будівельників нараховувалось понад 9000 чоловік.Для провінційного містечка в Радянському Союзі це було унікальним явищем. Долинська на якийсь час стала центром фарцівки, тут почали пробивалися перші паростки українського капіталізму. Кіровоградська глушина стала схожою на ближнє закордоння: тут на кожному кроці можна було почути іноземну мову, купити відносно недорого імпортний одяг та взуття, валюту.
СРСР вклав у спорудження комбінату близько 650 млн. доларів США. На початку 90-х років Україна додала ще 250 млн. доларів США. Навіть більше, його будували в міжнародному консорціумі. За роки будівництва Румунія вклала в нього 526.6 млн. доларів США, Словаччина – 233.2 млн. доларів, Німеччина - $ 47,34 млн., Болгарія - $ 1,4 млн.
На тлі економічної кризи, у квітні 1990 року у районній газеті «Шляхом Ілліча» вперше надруковали статтю, назва якої говорить сама за себе: «Криворізький ГЗКОР. Бути чи не бути?». Того ж року на сторінках «районки» розгорнулася дискусія про доцільність продовження будівництва КГЗКОРу. Втім, попереду були ще кілька десятиліть, протягом яких чиновники обіцяли добудувати і запустити в експлуатацію цей довгобуд.
Після розпаду Радянського Союзу правонаступницею комбінату стала Україна. Було відновлено угоду з Румунією і Словаччиною. Молода Українська держава переживала економічні негаразди. Економічна криза вплинула і на долю Криворізького гірничо-збагачувального комбінату. Стало зрозуміло, що Україна не може добудувати комбінат. У 1992 році уряд НДР ухвалив рішення про вихід з проєту, а Болгарія припинила будівництво об’єктів комбінату. У 1994 році німецькі фахівці остаточно покинули Долинську. Житлові приміщення своїх будівельників німецька сторона передала в управління українсько-німецькому фонду, який опікувався німецькими переселенцями з інших республік колишнього СРСР. Після розпаду Чехословаччини, її права на довгобуд перейшли до Словаччини.
Гостро стояло питання доцільності добудови КГЗКОРу. Піднімалося питання екологічної безпеки навколишніх територій у зв’язку з будівництвом комбінату. Найбільше побоювань у екологів викликало водосховище КГЗКОРу. На його дні спостерігався розлом у гранітній основі. Крім того, перекритий вузол підземних річок, викликав високу ймовірність попадання небезпечних хімічних речовин у підземні води. Це загрожувало неабиякою екологічною катастрофою.
У липні 1993 року для вирішення доцільності добудови КГЗКОРу до Долинської приїжджав тодішній прем’єр-міністр України Леонід Кучма. За наслідками візиту на КГЗКОР, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про заходи щодо завершення будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд». Втім, таких постанов протягом наступних років прийняли немало, але кардинально на долю комбінату вони не впливали.
Незважаючи на всі тодішні негаразди, життя у Долинській вирувало. Спорудження КГЗКОРу після проголошення Незалежності України ще якийсь час не припиняли. Продовжували працювати багато іноземних будівельників з Румунії та Словаччини. Вони отримували за свою роботу чималі на той час гроші і хотіли їх витрачати на свої потреби. Цей факт стимулював підприємницький бізнес у місті.
Долинська стала одним з перших міст в Україні, де з’явилася іноземна валюта. На вихідних працював міський ринок, який на початку 90-х років розміщувався на стадіоні “Колос”. Ринок приваблював торговців з усіх навколишніх областей України завдяки валюті, якою розраховувалися іноземні працівники. Різноманіття товарів, що привозили у Долинську підприємці 90-х, на тлі пустих полиць у магазинах, просто вражало.
У Долинській існувало ще кілька точок, де іноземні будівельники могли за валюту придбати майже будь-який товар. Так на «Маяку» діяв «чорний» ринок. Велика кількість іноземців і валюти приваблювали не лише торговців, але й рекетирів, які у 90-х панували на ринках України. Місцева газета навіть повідомляла про «міжусобні» бійки між криворізькими та кіровоградськими рекетирами. Але загалом долинчан оминули рекетирські будні, від яких так страждали підприємці 90-х.
У 1993-1994-му роках під тиском Румунії та Словаччини, Україна прийняла на себе зобов’язання СРСР щодо КГЗКОР перед цими країнами. Після тривалих переговорів у травні 1994 року підписали спільний румунсько–український протокол про продовження співробітництва у будівництві КГЗКОРу і погашення заборгованості українською стороною. Румунія сподівалася отримати 31 мільйон тонн катишків в рахунок своїх витрат.
У травні 1998 року відбулася робоча зустріч керівників Долинського району і міста із заступником голови виконкому Криворізької міської ради В.Колотіліним. На ній обговорювалося питання про створення Криворізького експериментального індустріально-аграрного економічного округу, до складу якого мав увійти і Долинський район. «Долинські новини» надрукували з цього приводу величезну статтю «Хай буде злука». Ця стаття черговий раз породила бурю розмов про майбутнє КГЗКОРу, нашого району і міста. Ще у 1988 році криворізькі чиновники намагалися підпорядкувати місто Долинська Кривому Рогу. У 1994 році порушувалося питання об’єднання Криворізького басейну в єдину адміністративно-територіальну економічну структуру. Але врешті-решт і ця, вже третя спроба криворізьких чиновників вчергове перекроїти адміністративно-територіальний устрій на свою користь, завершилася на рівні розмов та чуток.
Після фактичного припинення будівництва КГЗКОРу у 1997 році, у зв'язку з відсутністю фінансування, представники Румунії та Словаччини продовжували охороняти свої недобудовані об’єкти. На комбінаті діяли допоміжні цехи й підрозділи, які виконували різноманітні роботи на замовлення.
У 1998 році будівництво КГЗКОРу зупинилося остаточно. За офіційними оцінками, рівень готовності підприємства становив близько 70%. До моменту зупинки будівництва в ГЗКОР вже вклали близько 1,6 млрд. доларів. Частка України в комбінаті складала 56%. Румунії – 28%. Словаччини – 15. Для добудови ще необхідно вкласти близько 1,5 млрд.
Згідно статистичних даних, станом на 01.01.2003 р. виконано робіт на 1,65 млрд. доларів США (67,13%). З них: Україною на 884,1 млн. доларів (65,1% від запланованих витрат), Румунією — на 526,6 млн. доларів (81% від запланованих витрат), Словаччиною — на 248,0 млн. доларів (63,7% від запланованих витрат). Найбільша будівельна готовність досягнута на об’єктах, що споруджувалися румунським підрядником. Пайова частина України у будівництві — 56,4%, Румунії — 27,0%, Словаччини — 16,2%, Болгарії —0,4%.
Арбітражним судом Кіровоградської області у 1998 р. відкрито провадження про банкрутство КГЗКОРу, а ухвалою від 16.06.2009 р. Господарський суд Кіровоградської області ввів процедуру санації ДП "Дирекція КГЗКОР" та призначив керуючим санацією арбітражного керуючого.
В 1999 році прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко пообіцяв виділити 300 млн. гривень з бюджету на добудову об'єкту. На той час цієї суми маловистачити, щоб добудувати КГЗКОР. Але грошей у бюджеті в підсумку не знайшлося [9].
У жовтні 1999 року Кабінет Міністрів зобов’язав ряд міністерств створити на базі недобудованого комбінату в Долинській акціонерне товариство. Втім це рішення так і не виконали.
Наприкінці 80-х словацькими, німецькими та румунськими будівельниками у Долинській збудували цілий мікрорайон для робітників КГЗКОРу. Частина «румунських» багатоповерхівок так і не заселили. До початку 90-х в них вже встановили сантехніку, але після від’їзду румунських будівельників квартири поступово розграбовували. У будинках, які досі стоять з побитими вікнами, на стінах поселилися плісняві гриби. Крім вищевказаних будинків, у Долинській залишилися недобудованими корпуси лікарні та профілакторій, які також знаходиться на консервації і поступово руйнуються.
Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР) поступово розкрадається. Цей факт став очевидним після припинення будівництва та відкриття провадження про банкрутство і санацію підприємства. На початку 2000-х повністю демонтована залізниця на Кривий Ріг, яку побудували спеціально для доставки окислених руд на комбінат. Від неї залишилися лише порослий лісом насип да покинутий шляхопровід. 60 кілометрів рейок пішли в металобрухт. Але це анітрохи не заважало чиновникам різних рангів й надалі «годувати» марними обіцянками долинчан, використовувати тему добудови комбінату у всіх майбутніх виборчих кампаніях та ювілейних заходах і продовжувати відверто брехати про райдужні перспективи міста.
У 2001 р. підготовлено проєкт Закону України "Про завершення будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", яким передбачалося створення сприятливих умов для залучення інвестора. На засіданні Верховної Ради України 10.07.2003 р. проєкт закону розглянутий у другому читанні, а під час голосування його не прийнято.
Тим часом в Україні відбувається процес приватизації гірничо-металургійного комплексу України, внаслідок якого держбюджет України зазнав катастрофічних втрат.
Замість грошей приймали обіцянки виконувати «інвестиційні зобов’язання». Вигадували різні схеми приватизації гірничо-металургійних підприємств через укази про створення незрозумілих об’єднань, ухвалювали закони про особливості приватизації окремих метпідприємств і гірничорудної галузі в цілому.
Ухвалення 2004 року Закону України «Про особливості приватизації підприємств
Державної акціонерної компанії «Укррудпром» призвело до недоотримання державою мільярдних сум при продажі держпакетів акцій цих підприємств. Фактично це стало не продажем, а роздачею за безцінь найдорожчих і найпривабливіших промислових об’єктів України, злочином перед нацією. Створювалися спільні підприємства на базі успішно працюючих заводів і рудників. Передавалися в оренду за мізерну орендну плату стратегічні ГЗК і та інші підприємства. Тоді як їхні міжнародні зобов’язання змушена була виконувати держава. Так само як і виплачувати з держбюджету борги привласнених за безцінь металургійних і не тільки підприємств. Таким чином, державні підприємства гірничо-металургійної промисловості стали власністю великих промислово-фінансових груп [3].
У 2004 році господарський суд Кіровоградської області почав справу про банкрутство КГЗКОР за позовами компаній «Криворіжаглобуд» і «Трест «Донбасстрансбуд».
У 2004 році Уряд Румунії доручив компанії «Міттал Стіл» (пізніше «Арселор Міттал»), яка стала власником найбільшого румунського сталеливарного комбінату «Сідекс Галац», і котра залишалася зацікавленою в добудові українського комбінату, почати переговори з повернення коштів, інвестованих румунською стороною в реалізацію даного проекту. У пропозиції «Арселор Міттал» до української влади зазначалося, що компанія готова організувати співробітництво урядів Румунії та Словаччини у проєкті шляхом створення нового спільного підприємства та інвестувати $800 млн. для того, щоб запустити КГЗКОР на повну потужність — 10,5 млн тонн обкотишів у рік.
2005 рік міг стати особливим для КГЗКОРу, а відповідно для Долинської, Долинського району і Кіровоградської області в цілому. У квітні комбінат відвідала делегація із народних депутатів Верховної ради та міністрів українського уряду. До складу делегації також входила голова Фонду Держмайна України Валентина Семенюк. Урядовці вирішували долю КГЗКОРу. У липні 2005-го Кабінет міністрів України розпорядженням №285 затвердив план-графік підготовки ГЗК до продажу. До 1 вересня мали підписати відповідні зміни й доповнення до міжнародних протоколів із Румунією і Словаччиною як із країнами-учасницями будівництва ГЗК. До 14 вересня уряд мав вивчити умови конкурсу та сформулювати вимоги до інвесторів, а до кінця осені продати пакет.
Пропозицію нашої країни про продаж української частки окремо, із подальшим узгодженням ціни з іншими учасниками, не сприйняли партнери, особливо Румунія.
Бухарест узагалі запропонував три варіанти вирішення проблеми: повернути гроші, поставити в рахунок витрачених на будівництво коштів обкатиші або взагалі віддати їм комбінат в управління. Крім того, румуни пропонували, щоб активи комбінату попередньо оцінив міжнародний оцінювач.
3 жовтня 2005 року Президент України підписав доручення № 1-1/1209«Про заходи щодо продажу державної частки майна КГЗКОРу, та забезпечення проведення відповідного конкурсу».
У своєму дорученні від 3 листопада 2005 року президент України В. Ющенко зобов’язав до 1 березня 2006 року вжити заходів із продажу держчастки в майні КГЗКОР. Зокрема, забезпечити проведення відповідного конкурсу.
У жовтні, того ж року, провели аукціон з продажу Криворізького гірничо-збагачувального комбінату «Криворіжсталь». Переможцем аукціону став металургійний холдінг «Mittal Steel Germany GmbH». Заохочені вдалим аукціоном у Кривому Розі, урядовці готували відкриту приватизацію у формі аукціоні і КГЗКОРу. У засобах масової інформації повідомлялося, що аукціон за участі кількох відомих у світі металургійних компаній відбудеться у лютому-березні 2006 року. Серед основних претендентів на перемогу в боротьбі за участь у добудові та введенні в дію КГЗКОРу були: компанія «Міттал стіл» індуса Лакшмі Міттала, відома нам за приватизацією «Криворіжсталі», проєкт української «Смарт-груп» та російського «Металоінвесту», а також Полтавський ГЗК, контрольований Костянтином Жеваго. Про свою зацікавленість в КГЗКОР заявляли «Сєвєрсталь», «Магнітогорський меткомбінат» (рф) і Sinosteel (Китай).
Але, в зв'язку з загострення боротьби великих промислово-фінансових груп за володіння КГЗКОРом аукціон так і не відбувся. Урядовці постійно переносили строки аукціону, змінювали свої плани щодо комбінату.
На початку весни ситуація навколо КГЗКОР різко пожвавилася: до Кабміну надійшла пропозиція російської компанії «Металоінвест» (Алішер Усманов і Василь Анісімов) та її українського партнера «Смарт-груп» (Вадим Новинський) створити на базі комбінату спільне підприємство. На виїзному засіданні Кабінету міністрів України під головуванням прем’єр-міністра Юрія Єханурова, яке відбулося 20 березня 2006 року на базі КГЗКОР, виконавчий директор «Металоінвесту» Дмитро Тарасов презентував спільну зі «Смарт-груп» концепцію та інвестиційну програму із введення в експлуатацію та подальшого розвитку Криворізького комбінату. Програмою передбачено створення спільного підприємства на паритетних засадах. При цьому Кабмін має внести свою частку в КГЗКОР, а «Металоінвест» і «Смарт-груп» інвестують близько 400 млн. дол., необхідних для запуску першої черги підприємства. Надалі СП добуватиме руду, продаватиме її на внутрішньому і зовнішніх ринках, а отриманий прибуток ділитимуть відповідно до частки в статутному фонді.
Як зазначалося раніше, Україна (або інвестор, який викупить її частку) впродовж десяти років після завершення будівництва КГЗКОР має поставити до Словаччини 17 млн. тонн обкатишів і ще 30 млн. тонн — до Румунії.
Щоправда, очевидні й проблеми цього проєкту. Приміром, відвали з окисленими рудами розмішуються на території приватних комбінатів тієї ж «Криворіжсталі» (Лакшмі Міттал) і Південного ГЗК. Утім, останнім «Смарт-груп» володіє на паритетних засадах із «Приватом», що значно спростить вирішення всіх можливих питань.
Щоправда, наприкінці березня, уже після наради на КГЗКОР, у діловій пресі з’явилися повідомлення про нібито передані до Мінпромполітики в терміновому порядку пропозиції «Mittal Steel». Відповідно до цієї інформації, Mittal також розглядає варіант створення спільного підприємства для добудови КГЗКОР і подальшого управління ним. При цьому він готовий внести до статутного фонду СП не тільки власні кошти, а й румунську частку комбінату (28%). Теоретично це дає змогу консолідувати в СП 84,4% активів ГЗК. Проте ступінь участі в проєкті української сторони стає помітно скромнішою. Зокрема, як стверджувалося в пресі, «частка України та «Mittal Steel» у майбутньому СП буде поділена в пропорції 40 на 60. При цьому «Mittal Steel» внесе до статутного фонду румунську частку в КГЗКОР та інвестиції на загальну суму 160 млн. дол.». Іншими словами, вкладає необхідний мінімум для запуску першої черги заводу.
Врешті решт у серпні 2006 року уряд, щоб завершити будівництво КГЗКОР та ввести в експлуатацію, вирішив створити на його базі спільне підприємство у формі акціонерного товариства з державною часткою в статутному фонді не менше 50+1 акція.
Пропозиції ТОВ «Смарт-груп» (м. Запоріжжя) і ЗАО «Металоінвест» (рф), як потенційних інвесторів завершення будівництва КГЗКОРу, визнано найбільш оптимальними. Вони обіцяли добудувати КГЗКОР та розрахуватися з іноземцями. Було проведено оцінку, інвентаризацію.
За даними Фонду держмайна України, заборгованість країни по КГЗКОРу станом на 1 січня 2007 року перед Румунією становила $ 353 млн., Словаччиною — $ 115,1 млн., Болгарією — $ 1,4 млн., Німеччиною — $ 47,34 млн. Загальна заборгованість — $ 517,43 млн. Загальний обсяг інвестицій, необхідних для завершення будівництва і введення в експлуатацію КГЗКОР, за попередніми даними, тоді оцінювався в $ 800 млн.
У січні 2007 року прем’єр-міністерка Юлія Тимошенко провела зустріч із головою найбільшої сталеливарної компанії світу Arcelor Mittal Лакшмі Мітталом, після якої стало відомо про намір уряду приватизувати КГЗКОР.
14 вересня 2007 року Фонд державного майна України ухвалив рішення про створення спільного підприємства з «Українською рудно-металургійною компанією» (УРМК, створена на паритетних засадах «Газметалом» (раніше «Металоінвест») і «Смарт-холдингом»). Але й цим планам не судилося втілитися.
20 вересня 2007 року Фонд держмайна планував підписати угоду з інвестором Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислювальних руд — російською компанією «Металоінвест». Вже навіть готувалися до помпезного перерізання стрічки. Планували спочатку запустити виробництво на імпортній сировині - хотіли добудувати фабрику обгортування і возити руду з Росії. Але все скасовувалося в останній момент. За деякою інформацією, завадила цьому Юлія Володимирівна. Пішов наказ на Валентину Семенюк, яка тоді очолювала Фонд Держмайна. Пані Семенюк мала сюди летіти гелікоптером, але вона раптово захворіла і не прилетіла. Підписання договору з інвестором КГЗКОРу скасували у зв`язку з хворобою голови ФДМУ Валентини Семенюк.
Кабінет Міністрів 3 жовтня 2007 року ухвалив рішення щодо створення робочої групи для перевірки питання створення акціонерного товариства на базі майнового комплексу КГЗКОРу.
Тим часом Міністерством екології та природних ресурсів України не забезпечило збереження сировинної бази, призначеної для роботи КГЗКОР. У 2007 році Мінприроди надає спеціальний дозвіл на право видобування залізистих кварцитів Валявкінського родовища іншому підприємству. Це ускладнює ситуацію з добудовою КГЗКОР, оскільки комбінат позбавили значної частини сировинної бази.
Ще у травні 2007 року Словаччина відмовилася від участі в проєкті завершення будівництва КГЗКОР і вимагала в рамках розрахунків за свою частку грошові кошти або товари. Раніше Румунія також заявила про відсутність зацікавленості в подальшій добудові КГЗКОР і намір повернути свої інвестиції. Президент Румунії Траян Бесеску заявив, що Румунія не зацікавлена у добудові Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислювальних руд і хоче повернути близько 1 млрд доларів інвестицій, які вона вклала в цей комбінат. Ці обставини змусили Президента України Віктора Ющенка своїм указом № 941/2007 заборонити Фонду держмайна здійснювати будь-які дії щодо держмайна КГЗКОР.
1 листопада 2007 року Президент України доручив створити робочу групу, яка мала підготувати пропозиції щодо добудування Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислювальних руд.
Після приходу до влади Януковича, про КГЗКОР забули остаточно. Його запуск став невигідним Рінату Ахметову, який є монополістом у гірничо-металургійному комплексі. Своїх ГЗК донецькому олігарху вистачає, а плодити конкурентів ніякого резону немає.
Тим часом, окрім природного процесу старіння тривав не менш природний процес стихійного розкрадання та організованого відчуження майна комбінату. Так під прикриттям санації КГЗКОРу, підприємство почало втрачати обладнання, споруди і цілі структурні підрозділи. Наприклад, у вересні 2009 р. керуючий санацією продав ряд об‘єктів незавершеного будівництва КГЗКОР на загальну суму 49497,4 тис. гривень. Зокрема продано: корпуси дрібного та середнього дроблення з обладнанням; екран чаші хвостосховища магнітного збагачення; гребля отвержка № 2 з рекультивацією; греблі отвержка № 3, № 5, № 6; насосна станція ІІІ підйому першочергового водоводу річкової води (будинок, обладнання, споруди); насосну станція ІІ підйому першочергового водоводу річкової води (будинок, обладнання, споруди); підстанцію ГПП-8, та інше майно. Кошти від реалізації майна витратили на оплату заборгованості бюджетів різних рівнів. Окрім того, розібрано частину залізничної колії. Без цього майна майбутній виробничий процес на КГЗКОР неможливий.
У 2010 році Кабмін намагався реанімувати КГЗКОР і розпочав пошук інвестора. Інтерес до підприємства проявляли Смарт-холдинг Новинського та Арселор Міттал Кривий Ріг. Але приватизація так і не відбулася через провал переговорів із Румунією та Словаччиною про суму компенсації.
Тільки за 2015-2016 роки Рахункова палата зафіксувала 20 фактів крадіжок майна (приблизно на пів мільйона гривень). Майно продовжують потроху подрібнювати та відчужувати. Тільки за 2015 рік площа землі під комбінатом скоротилася на 299.9 га до 1940.01 га.
В кінці 2017 року з ініціативи Долинської міської голови В.Тернавської, за підтримки народного депутата В. Кальченка та голови Кіровоградської обласної ради О.Чорноіваненка новий керуючий санацією комбінату М. Биковський доніс прохання місцевої влади й громади до ради кредиторів. І та погодилася передати частину майна, точніше дві дев’ятиповерхівки, у комунальну власність міста. Щоправда процес передачі вищевказаних будинків розтягнувся і тривав роками, але місто отримало ці будинки у комунальну власність.
Після гучних провалів відновити діяльність КГЗКОРу, відчуження структурних підрозділів, зокрема корпусів дрібного та середнього дроблення з обладнанням у 2009 році та стихійного чи то організованого розкрадання майна і обладнання на комбінаті, бажаючих придбати його значно зменшилося, а перспективи підприємства здавалися кепськими. Разом з тим, було ще кілька спроб реанімувати комбінат.
У лютому 2017 року в Верховну Раду був внесений законопроект про добудову КГЗКОР, який передбачав залучення інвестора - Української металургійної корпорації (УМК, Київ) — з метою введення в експлуатацію першої черги підприємства протягом п'яти років, а всього комплексу — за 10 років. Тоді у документі зазначалося, що при будівництві об'єктів КГЗКОР виконані роботи на суму $1,6 млрд, у тому числі вартість української частки незавершеного будівництва становить $884,1 млн. Орієнтовно загальний обсяг капвкладень на завершення будівництва з перепрофілюванням частини потужностей КГЗКОР оцінювався авторами законопроекту в $500 млн, а необхідний обсяг інвестицій для будівництва першого пускового комплексу — не більше $150 млн.
У 2018 році Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомляло, що японська компанія «Kobe Steel» і австрійська «Hares Engineerig GmbH» зацікавлені в капітальних інвестиціях в Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР). Більше того, повідомлялося, що вищевказана група компаній розробила нову технологію переробки окислених руд і зацікавлена в будівництві комплексу переробки на базі КГЗКОР. Преса повідомляла, що компанія цікавиться КГЗКОРом давно. Так, ще у березні 2009 року під час поїздки тодішнього міністра промполітики України Володимира Новицького у Японію був підписаний меморандум між Мінпромполітики, Kobe Steel та австрійською Hares Engineering про співпрацю з розгляду питання впровадження технології ITMk3 (технології прямого відновлення заліза третього покоління, Ironmaking Technology Mark Three ) на КГЗКОР.
У жовтні 2021 році в рамках процесу санації КГЗКОРу було передано в комунальну власність міста майна на суму близько 180 мільйонів гривень. До комунальної власності територіальної громади міста Долинська перейшли житлові 9-поверхові будинки, частина лікарні на 250 місць з поліклінічним відділенням з обладнанням, індивідуальні житлові будинки, мікрорайон №7, дитячий садок (незавершене будівництво), кінотеатр «Червона Калина», будівлю ресторану-універсаму (Стара Прага), гуртожиток, будівлю СК «Олімп», житловий будинок по вул. Сонячній, 6В, житлові будинки (незавершене будівництво), будівлі ЖЕК 31 та ангар, енергосиловий цех на території КГЗКОРу (КОС, ВОС) разом з мережами водопостачання від Карачунівського водосховища та мережами каналізації, цех господарсько-побутового обслуговування.
21 грудня 2021 року відбувся аукціон, у якому брала участь лише одна компанія – ТОВ "Долинський ГЗК", яка і була визнана переможцем, запропонувавши за майно КГЗКОР стартову ціну – 450,58 млн грн. Аукціон проводився у рамках процедури санації держпідприємства "Дирекція КГЗКОР". За даними системи Prozorro.Продажі, за відповідний актив заплачено 450,5 млн грн. Покупцем виступило ТОВ "Долинський гірничо-збагачувальний комбінат" (його засновник — ТОВ "Рудомайн", засновником якого в свою чергу значиться кіпрська компанія "АРДК Майнінг Ессет Менеджмент Холдінг ЛТД").
Після купівлі КГЗКОРу "Рудомайн" заявив, що намір інвестувати в запуск ГЗК понад $100 млн. Ще 450 млн грн направить на погашення попередніх боргів підприємства. "Передбачалося направити $37 млн податків та зборів до бюджету та понад $1 млн на фінансування соціального розвитку міста, а також створення 1500 робочих місць. "Рудомайн", згідно його заяви, мав намір запустити першу чергу добудови ГЗК до 2023 року і за два роки вивести його на повну потужність, щоб переробляти 12,5 млн т залізняку і випускати до 3 млн т готової продукції на рік.
З початком широкомасштабного вторгнення російських окупантів на України, питання КГЗКОРу зникло з порядку денного. Наразі невідома майбутня доля тієї частини КГЗКОРу яку придбав "Рудомайн", але вже, мабуть, ніхто у Долинській не плекає надії на світле майбутнє комбінату. Наразі структурні підрозділи КГЗКОРу, які раніше були відчужені під прикриттям процедури санації, в тому числі корпуси дрібного та середнього дроблення вже зруйновані, на їх місці видніються лише залишки будівель та будівельне сміття. Здається, нещодавно, орієнтиром КГЗКОРу були труби комбінату, які можна було побачити з кількот десятків кілометрів навколо, сьогодні залишилася тільки одна самотня труба, яка так і не запрацювала…
ВИКОРИСТАНІ СТАТТІ.
1. Тетяна Міленіна - У неодноразових протокольних і непротокольных зустрічах Президента України, інших офіційних осі... («Дзеркало тижня» 20.07.2001)
2. Анатолій Листін - ГЗКОР: в очікуванні «правильного інвестора», або Never-ending story («Дзеркало тижня» 07.04.2006)
3. Валерій Мазур - Кого збагачують гірничо-збагачувальні комбінати України? («Дзеркало тижня» 30.11.2007)
4. Сергій Довгаль - Довгобуд «залізорудного Кувейту» («Україна молода» 10.01.2008)
5. Ігор Гошовський - Лакшмі Міттал може втратити криворізький меткомбінат («Delo.ua» 12.10.2010)
6. Лист Рахункової палати України щодо аудиту використання коштів державного бюджету на забезпечення життєдіяльності Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (далі - КГЗКОР)( Опубліковано 08 лютого 2013)
7. Денис Казанський - Долинська. Забуте місто біля недобудованого комбінату (сайт «Перша електронна газета» 14.08.2015)
8. Денис Казанський - Кіровоградщина: довгобуд, в який вклали 1,6 мільярда доларів, продовжує руйнуватись (сайт «Гречка» 15.08.2015)
9. Денис Казанський - ГЗКОР: фантом комбіната («Український тиждень» 11.09.2015)
10. Сергій Полулях - Долинській – від комбінату («Україна-Центр» 19.10.2021)
11. Леонід Золотько - Будова Століття («Провінція» 2013)
Окрема подяка Маруценку В.Г за допомогу у підготовці матеріалу, а також Долинському краєзнавчому музею за надані матеріали з історії КГЗКОРу. https://www.facebook.com/groups/2697375526960828/announcements?locale=uk_UA
