Олександр Ромащенко — підприємець, краєзнавець, активний громадський та політичний діяч. У 2023 році вийшла його книга “Долинський район. Довідник з історії населених пунктів колишнього Долинського району” . Пан Олександр розповідає, що давно почав збирати матеріали, які стосуються історії Долинщини. Але все не вистачало часу для їхнього впорядкування. Прискорив цю роботу лише з початком повномасштабного вторгнення.
“Із-за поспіху з яким я готував це видання, робота має деякі вади та неточності, — говорить автор. — Тепер я працюю над другим виданням цієї праці. Намагаюсь позбавитися тих вад, які були у першому виданні, зокрема перша частина праці тепер має свої розділи, загалом дещо додалося матеріалів та посилань на авторів, виправив деякі помилки, зокрема врахував зауваження Віктора Григоровича Маруценка та Владислава Сердюка. Перше видання обмежене 1991 роком, у другому виданні буде описана історія до 2014 року”.
Тож у своєму блозі на сайті Олександр Ромащенко пропонує вашій увазі сторінки зі своєї книги.
Братолюбівка (Ілляшівка, Лисаневичеве, Справницька) – колишнє містечко, колись центр Братолюбівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, розташована у Дубровиній балці річки Боковенька. Як стверджував В. Никифоров, автор «Нарисів історії Олександрійського повіту Херсонської області», село відносилося до 1740 року заснування, але навряд чи це не відповідає дійсності, адже до знищення Запорозької Січі у 1775 році, ці землі належали до Бугогардівської паланки Війська Запорізького і не мали населених пунктів за винятком зимівників, які складно назвати населеними пунктами.
У відомостях 1781 року про роздачу земель у повітах Новоросійської губернії зазначено, що на річці Боковенька за течією з лівого боку і в балці Дубровина на обох сторонах братам Лисаневичам було надано 3000 десятин землі.
У матеріалах генерального межування значиться сільце Ілляшівка. Очевидно, її у майбутньому ввели до складу Лисаничівки. Межу встановлено 1802 року. Належало сільце вдові відставного ротмістра Михайла Ілляшевича Домні Петрівні. 1804 року Домна Петрівна продала свою власність братам Григорієві та Семенові Лисаневичам. Завдяки братам Лисаневичам поселення 1806 року отримало статус містечка, нову назву, а після перерозподілу територій між Олександрійським та Бобринецьким повітами Братолюбівка набула статусу волосного центру.
Навколо Братолюбівки розташовувалися землі військових поселень: Варварівка, Бокове, Гурівка, Верблюжка, Куцівка (Новгородка), Інгульська Кам’янка, Новогригорівка. У військових поселеннях було заборонено селитися жидам. Це не сприяло торговельним відносинам. А тим часом попит породжував пропозицію. Євреї у пошуках наживи селилися в тих населених пунктах, які були у безпосередній близькості до військових поселень. Так на території майбутньої Долинщини з’явилися торговельні центри у Братолюбівці (Лисаневичів) та Григоро-Денисівці (Тимківських). Після скасування військових поселень торговельні відносини трохи послабилися, але наприкінці ХІХ ст. вони значно активізувалися, про що свідчить бурхливий розвиток волосного центру.
Млин, історична будівля
На початку 1821 року в Братолюбівці було освячено Свято-Духівський храм, збудований коштом братів Лисаневичів.
Про розвиток Братолюбівки можемо судити з архівної статистики, яка зберіглася до наших часів. Так, у 1832 році у Братолюбівці проводилося три ярмарки на рік, проживало 260 християн і 105 юдеїв, останні мали школу. Працювало десять крамниць і два винних погріби.
Спиртзавод
В абетковому списку поселень Олександрійського повіту 1856 року зазначено: «Братолюбівка поручниці Хорват, 70 дворів». Але поручниці Хорват Марії Онуфріївні (уроджена Лисаневич) належало не все містечко, адже вже 1859 року «Списки населених місць Херсонської губернії» повідомляють, що у містечку є 136 дворів, з 626 жителями, станова квартира 3-го стану, православна церква, єврейська синагога, 18 лавок, 2 постоялі двори, винний погріб, 7 ярмарків: Явдохин, Провідний, Троїцький, Маковіївський, Покровський, Козьмо-Дем'янський, Миколаївський.
Станом на 1886 рік у містечку вже проживали 1066 осіб, було 184 двори, волосне правління, поштове відділення, земська поштова станція, православна церква, єврейська синагога, земська школа (60 учнів), земська лікарня, лікар і фельдшер, земська аптека, паровий млин, 3 лісових склади, оптовий склад вина та спирту, 41 лавка, корчма, 7 ярмарків і 50 базарних днів. Власницею більшості Братолюбівських земель була дружина дійсного статського радника Кефали Віра Львівна, уроджена Давидова, яка володіла 3366 десятинами землі. Бурхливий розвиток Братолюбівки продовжився. І надалі, за даними «Списків населених місць Херсонської губернії», 1916 року у містечку вже проживало 2 444 чоловіка й було тоді 490 двори.
1918 року більшовики у Братолюбівці організували волосний революційний комітет, першим головою якого став М.В.Добровольський. Межі волості поступово змінювалися, Братолюбівка залишалася волосним центром до 1921 року, коли волосний центр перенесли до Долинської.
Після більшовицького перевороту у Російській імперії, бойових дій, які розгорнулися на території України, та переведення волосного центру у Долинську, кількість жителів Братолюбівки поступово знижується. Напр., згідно з «Описом населених місць Катеринославської губернії» 1925 р., Братолюбівка мала 504 господарства (двори) та 2143 особи.
1928 року у Братолюбівці створено колгоспи «Червоний заклик» і «Комінтерн», згодом було ще організовано колгоспи «3-й вирішальний» та «Червоний маяк». Разом зі створенням колгоспів почалися процеси практичного знищення працьовитих господарів на землі. В селі розкуркулили родини Геращенків, Кравченків, Нагніїв, Василенків, Талашів.
Голодомор, який охопив Україну внаслідок злочинної діяльності російських окупантів та їх місцевих посіпак, не оминув і Братолюбівку. Постановою засідання бюро Долинського райкому партії від 3 грудня 1932 року колгосп «Червоний заклик» Братолюбівської сільської ради було занесено на «чорну дошку». Відповідно до цього статусу влада посилила блокаду і терор голодом проти населення, що значно збільшило смертність у селі.
До 75-ї річниці голодомору органи місцевого самоврядування отримали вказівку від райдержадміністрації відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка зібрати спогади свідків голодомору та задокументувати їх. Братолюбівська сільська рада виявилася чи не єдиною у Долинському районі, котра не виконала належним чином вищевказане завдання. Отже, про кількість померлих під час голодомору 1930-х років у селі достеменно не відомо. Але відомо про Братолюбівський дитячий будинок безпритульних, усі вихованці якого (32 дитини) померли від голоду. Завідувач дитячим будинком Олійник також помер від голоду. За свідченням очевидців, голодомору в селі померли голодною смертю багато людей, в тому числі вся сім’я селянина Кухти. Враховуючи порівняно велику кількість населення в селі на той час, свідчення очевидців і статус «чорної дошки» для одного з місцевих колгоспів, стає очевидно, що кількість померлих селян у Братолюбівці у відсотках не менша, ніж у сусідніх Варварівці, Боковому, Іванівці.
1933 року у Братолюбівці закрили Святодухівську церкву, яка виконувала свої функції з 1821 року. Священника Братолюбівської церкви Алєксєєва В. Г. заарештовано 1937 року, а постановою «Миколаївської тройки» НКВС його було засуджено до розстрілу.
1937 року вся Україна була охоплена масовими репресіями, які не оминули і Братолюбівку. Багатьох селян за різними звинуваченнями заарештовано і вислано у Північні краї та до Сибіру у концтабори. Серед розстріляних жителів Братолюбівки – Алєксєєв В. Г., Кравченко М. І., Потлов Г. Е., Сікора Р. Е., Іванов Я. Я., Бойко-Бойченко І.(72, 23)
Братолюбівка може пишатися своїми земляками. Зокрема, уродженцем Братолюбівки був Олександр Воїнов-Ґонта, старшина армії УНР, старшина загонів отамана Іллі Іванова та Єлисея Лютого (Черевика), повстанський отаман Холодного Яру.
Згідно зі «Списками колгоспів Кіровоградської області за відомостями районних земельних відділів, укладених у серпні – вересні 1940 року», у колгоспах «ІІІ-й Вирішальний», «Червоний Маяк», «Червоний заклик», розташованих у селі, загалом було 160 дворів, проживали 238 працездатних осіб.
Під час Другої світової війни Братолюбівка була одним із центрів з організації концентраційних таборів (близько 300-х радянських воїнів розстріляли німці). З війни не повернулося 215 чоловіків, призваних із села до Червоної армії.
48 учасників Другої світової війни відзначено бойовими нагородами, серед них – О. О. Сущенко, повний кавалер ордена Слави.
У 1957-1960 роках, в ході хрущовських реформ, в УРСР відбулася адміністративно-територіальна реформа, суть якої зводилася до укрупнення районів, ліквідації сільських районів та їх об’єднанні. Постановою Верховної Ради Української РСР від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських районів Кіровоградської області» було вилучено зі складу Долинського району землі Братолюбівської, Варварівської і Кіровської сільських рад, але територія району розширилася за рахунок Устинівського та Новгородківського районів, які ліквідовано й розділено між сусідніми районами.
Братолюбівка з висоти пташиного польоту
Очевидно, доцільності в укрупненні районів не було, тому вже в січні 1965 року почалося розукрупнення районів. До складу Долинського району повернулися й раніше вилучені землі Братолюбівської, Варварівської та Кіровської сільських рад.
Переписи населення 1979, 1989 та 2001 року зафіксували поступове зменшення кількості жителів у селі. Якщо у 1979 році в селі проживало 1127 осіб, то через 10 років їх кількість зафіксована цифрою 992 чоловіка, а згідно з Всеукраїнським переписом населення 2001 року в селі мешкало 845 осіб. Наразі кількість жителів села продовжує зменшуватися.
У зв’язку з черговою адміністративною реформою в Україні в серпні 2019 року на сесіях Василівської, Варварівської, Іванівської та Братолюбівської сільських рад було ухвалено остаточні рішення про об’єднання. Братолюбівська ОТГ об’єднала чотири сільські ради, це дев’ять населених пунктів Долинського району. 22 грудня 2019 року відбулися вибори до Братолюбівської об'єднаної територіальної громади. Але Братолюбівська ОТГ в числі інших 127 громад в Україні не була затверджена Кабміном у травні 2020 року. Незважаючи на протести жителів громади, на 12 червня 2020 року були призначені вибори до Гурівської ОТГ, яку створили у відповідно до перспективного плану Уряду по Кіровоградській області. Таким чином, Братолюбівська сільська рада в ході децентралізації була об'єднана з Гурівською сільською громадою.
