Прихід колядників зі Звіздою.
Прохання дозволу на колядування.
Колядування під вікном.
Колядування в хаті:
- урочисте винесення Дідуха-Божича;
- обнесення присутніх свічкою і водою;
- роздача Колядою треби.
Колядування господарю, господині, дівчині, парубкові.
Вертеп – у кожного свій. У рідновірів – переслідування Чорнобогом і Марою Лади-Коляди, яка утікає, перетворюється в Козу, народжує Божича-Коляду, юного Дажбога.
Колядки (дивись також дещо в щедрівках)
Щезай, Корочун (вірші та мелодія В.Яремчука)
Щезай, Корочун! Щезай, Корочун!
Зникай, зимній сум! Зникай, зимній сум!
Щезай, Темна Ніч! Щезай, Темна Ніч!
Іди собі пріч! Іди собі пріч!
Іде Божество! Іде Божество!
То Сонця Різдво! То Сонця Різдво!
Несе новий День! Несе новий День!
Для щастя й пісень! Для щастя й пісень!
Зоря дивоцвітом (вірші і та мелодія В.Яремчука)
Зоря дивоцвітом (2) над землею возсіяла (2 тут і далі)
По білому світу новина щаслива стала.
Божич народився, серцем чистий та прекрасний.
В небі засвітився промінь світла непогасний.
Возрадуйся, земле, нове коло Божич діє.
Людям сонцем теплим сяє віра та надія.
Коляда, заходь до хати (вірші та мелодія В.Яремчука)
Коляда, заходь до хати, господаря величати.
Приспів: Святий вечір, добрий вечір!
Господаря величати, господиню вшанувати.
Господиню вшанувати, щастя дітям побажати.
Щоб врожаїлась землиця, щоб родилася пшениця.
Щоби вітри повівали, дрібні дощі накрапали.
Щоби сонечко сміялось, щоб зеренце наливалось.
Щоб плодилася худоба, щоби доля була добра.
Щоб коляди обспівати та й нових коляд діждати.
Колядочка, гой, коляда (вірші В. Яремчука, без мелодії)
Колядочка, гой, коляда щирим золотом вщерть налита.
Коляда, гой колядочка, золото, золото від сонечка.
Колядочка, гой, коляда та й срібельцем вщерть налита
Коляда, гой колядочка, срібельце, срібельце від місячика.
Колядочка, гой, коляда світлом ясним вщерть налита.
А в коляди, гой колядоньки світло яснесеньке від зіроньки.
Пане-господарю, коляда (вірші В.Яремчука, без мелодії)
Пане-господарю, коляда! Пане-господарю, молода!
По двору ходить, три дарунки носить. Коляда!
А перший дарунок – здоров’я!
Всій твоїй родині – здоров’я!
По двору ходить, здоров’я носить. Коляда!
А другий дарунок – достаток!
У твою господу – достаток!
По двору ходить, достаток носить. Коляда!
А третій дарунок – радощі! У твоє серденько – радощі!
По двору ходить, радощі носить. Коляда!
Колядники в Молодіжному
В пана-господаря (народна, від Віри Глушко)
В пана-господаря та й на його дворі
Приспів: Святий вечір, добрий вечір (тут і далі).
Там стояло древо тонке та високе.
А на тому древі – сизокрилий орел.
А під тим деревом молодий (Іванко).
Лучка натягає, в сиз-орла стріляє.
Ой не стріляй в мене, молодий (Іванку).
Як женитись будеш – я в пригоді стану.
Я в пригоді стану – дівку напитаю.
В пана господаря (вірші В.Яремчука, музика народна, вище)
В пана господаря та й на його дворі.
Приспів: Святий вечір! Добрий вечір! (тут і далі)
Коляда ходила три дари носила.
Що перший дарунок – здоров’я родині.
А другий дарунок – багатство в господу.
А третій дарунок – радощі в серденько.
А на цьому слові бувайте здорові.
В пана-господаря (вірші В. Яремчука, музика народна)
В пана-господаря та й на його дворі
Приспів: Святий вечір, добрий вечір (тут і далі).
Коляда ходила, радощі носила.
А що перша радість – то краснеє Сонце.
А що друга радість – ясний Місяченько.
А що третя радість – ранняя Зірниця.
Божич, Божич уступає ( слова і музика народні, від Анатолія Богорода, Київ)
Божич, Божич уступає, коло Свароже починає.
Несе пучечок золота, щоб позолотить ворота.
Коляда, заходь до хати, будем Діда шанувати.
Вже на покуті кутиця, буде сонце веселиться.
Дай, Дажбоже, в полі роду, в полі роду, в хаті згоду.
Ой велика в нас родина – славна ненька Україна.
Коли не було з нащада світа (слова і музика народні, від Галини Лозко)
Коли не було з нащада світа, Дажбоже!
Тоді не було неба ні землі, Дажбоже!
А лише було синєє море, Дажбоже!
А серед моря зелений Явір, Дажбоже!
На Явороньку три голубоньки, Дажбоже!
Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже!
Радоньку радять, як світ сновати.Дажбоже
Та спустімося на дно до моря. Дажбоже!
Та дістанемо дрібного піску. Дажбоже!
Дрібний пісочок посіємо ми. Дажбоже!
Так нам станеться чорна Землиця. Дажбоже!
Золотий камінь посіємо ми. Дажбоже!
Так нам станеться ясне Небонько. Дажбоже!
Ясне Небонько, світле Сонечко. Дажбоже!
Світле Сонечко, ясен Місячик. Дажбоже!
Ясен Місячик, рання Зірниця. Дажбоже!
Рання Зірниця, дрібні Звіздоньки. Дажбоже!
Заграло море (народна, від тріо «Радосинь»)
Заграло море в неділю рано! Дажбоже!
Заграло море в неділю рано! Дажбоже!
(тут і далі – за цією ж схемою)
А на тім морі сосниця стоїть.
На тій сосноньці три голубоньки.
Три голубоньки радоньку радять.
Радоньку радять, як світ сновати.
Що перший голуб в море упірнав.
Виніс він з моря золотий камінь.
Що другий голуб в море упірнав.
Виніс він з моря срібляний камінь.
Що третій голуб в море упірнав.
Виніс він з моря мідяний камінь.
Що з золотого Сонце постало.
Що з срібляного Місяць зродився
А з мідяного Зірки постали.
Так нам сталося ясне небонько.
Стояла сосна (народна, від тріо «Радосинь»)
Стояла сосна серед Дунаю,
На тій сосноньці сив-Сокіл сидів.
Крильцями стріпав в Дунаєць упав.
Вийшов він відтам третього року.
Виніс він відтам троє насіння.
Перше насіння – чорна Землиця.
Друге насіння – яра пшениця.
Третє насіння – зелена трава.
Чорна землиця – хліб ізродиться.
Яра пшениця – для коровайця.
Зелена трава – для худобоньки.
Приспів: Дажбоже!
Ой там на горі (народна, тріо «Радосинь»)
Ой там на горі горіли вогні
Приспів: Сохвален Бог, сохвален Бог,
Сонце-Боже наш на небесах.
Ой там же волхви каміння били.
Каміння били – терем зводили.
З трьома дверима, з трьома вікнами.
В перше віконце сходило Сонце.
В друге віконце Місяць засвітив.
В третє віконце Сокіл улетів.
Сокіл улетів, на престолі сів.
На престолі сів, три служби служив
Що перша служба – за господарів.
А друга служба – за їх діточок.
А третя служба – за Вкраїну-Русь
Ой на горі чорна хмара… (народна, від Вал.Бурлаки)
Ой на горі чорна хмара в’ється,
під віконцем колядничок б’ється:
“Пустіть мене до хати, я вам буду співати,
коляден, коляден!”
Ой у печі ковбаски кипіли,
там мої очки коло них сиділи.
Ой у печі ковбаски не стало,
а я за драбинку, та й поліз по сало.
І сальця не дістав, і з драбинки упав, забився, забився.
Ой як вийшов хазяїн із хати
та й став мене дрючком обертати.
- Ой ти, хазяїн, ти цьому дому,
не бий мене, не кажи нікому,
бо ці коляди та й доводять до біди
повсякчас, повсякчас.
Гречний молодче (народна)
Гречний молодче, Богдане, хлопче,
ой Дажбоже (тут і далі)
В наметі сидиш, мало що видиш.
Вже твоє село турки облягли.
Турки облягли, дівчат забрали.
Скорій вибігай, коня осідлай.
Сідлавши коня, турків доганяй.
Турків доганяй, дівчат визволяй.
Та бери собі молоду панну.
Ой паняночку батькам за дочку.
А за цим словом бувай же здоров.
Не сам з собою – з отцем-ненькою.
Із милим Богом, із усім родом.
З усіма нами, з колядниками.
Вашого двора не минаємо (народна)
Вашого двора не минаємо!
Приспів (тут і далі): Святий вечор!
Ми вашу хату звеличаємо!
Одкривай двери, накривай столи!
Кладіть на столи з маком пироги!
З маком пироги, кварту горілки!
Жартуй – не жартуй, а літру готуй!
Чи так, чи не так – ще й грощей п’ятак!
А за цим словом да й бувай здоров!
Варіант сценарію колядування
Входить Звіздоноша, в руках Звізда. Кланяється на три сторони, кожного разу промовляючи: «Світло Боже тьму долає» і ніби благословляючи Звіздою. За ним входить гурт, несучи поки що прихованих Дідуха, свічку, сірники, череп’яну посудину з водою і землю в череп’яній мисочці. Слова Звіздоноші може тут і далі говорти і Береза. Співають.
«Зоря дивоцвітом»
Березою вноситься Дідух-Божич, гурт іде по колу, попід глядачів. Співають.
«Божич, Божич уступає»
Звіздоноша, (показуючи на дівчину-Коляду):
Зустрічай, господарю, Коляду!
Зустрічай, господарю, молоду!
Зустрічай, господарю, в добрий час.
Нехай буде злагода поміж нас!
(Коляда йде по колу, роздаючи печиво)
Різдво в бараці Північно-східного виправно-трудового табору під Магаданом, 6 січня 1956 року.
«В пана господаря» (… Коляда ходила…)
Вибігають діти з дзвіночками:
- Добрий вечір! А у мого дядька…
- Та почекай ти зі своїм дядьком! Забув, чого ми прийшли?
- Чого б це я забув? (співають)
«Ой на горі чорна хмара в’ється»
- А у мого дядька…
- Знов ти зі своїм дядьком! Що там у твого дядька?
- А в мого дядька отакі бджоли! Наносили йому багатства! От слухайте!
«Були в дядька бджоли»
Звіздоноша: І як вам наша малеча? (по паузі) А й ваша гарна!
- Жаль, виростають хутко.
- Не хвилюйтесь, мамцю, нові наростуть! Он скільки хлопців та дівчат!
- То ж вам, красуні, наші віншування!
«Павонька ходить, пір’ячко губить» (колядка і щедрівка)
- Тоді годиться і хлопців привітати.
«В пана господаря» («…там стояло древо…»)
Звіздоноша: А я знову сповіщаю:
світло Боже тьму долає!
Бо вже Ніч іде на спадочок!
А День ясний – на додаточок!
Корочун, що Дня вкорочував,
та все темну Ніч доточував
Світла Божого лякається,
в нетрі, в хащі западається!
«Щезай, Корочун»
Звіздоноша: Боже світло народилося
і по всій землі розлилося.
- А послухайте колядочку,
як Сонечко народилося!
Різдво в столичному метро
«Заграло море в неділю рано»
Звіздоноша: Заколядуймо! Бога хвалімо!
Щастя-здоров’я всім побажаймо!
Всі: І господарю, і господині,
і їх діточкам, і всій родині!
«Ой там, на горі, горіли вогні»
Звіздоноша:
Хай сяє Сонце неповторне, ясний вогонь дарує нам,
а небо – воду животворну дає натрудженим ланам.
Земля укриється хай цвітом, дітей лелеки принесуть.
Земля, Вода й пречисте Світло –
ми славим їхню вічну суть!
Піднімається запалена свіча, вода в посудині і земля.
Різдво на фронті
«Славим тебе, Сонце краснеє»
Звіздоноша: А земля моя співала і співатиме,
все нові й нові колиски колисатиме,
пшениці в полях безкраїх хилитатиме.
«Стояла сосна серед Дунаю»
Малий: Я так і знав! Співаємо, співаємо, голоси надриваємо – та так з пустим міхом і підемо!
Різдво на передовій
«Ой коляда-колядниця»
- От і бешкети почалися!
- А от у мого дядька…
- Та що там ще у твого дядька?
«А в дядька, дядька дядина гладка»
Всі кланяються
- Дякуємо красно за цибульку з водою,
- а вам бажаєм не зустрітися з бідою.
- Хай буде і в хаті, і в коморі, і в кишені, і надворі.
- Будьте здорові, як вода, а багаті, як земля, а красиві, як весна.
Сакральний зміст обряду колядування – славлення народження нового Світла, Нового Сонця. Дохристиянське славлення Місяця і Зорі. Християнство адаптувало цей обряд до славлення Різдва Сина Божого. А ще – це те ж саме побажання врожаю, добробуту, поголів’я, здоров’я і шлюбу.
Різдво на фронті
