28 жовтня в День визволення України від нацистських загарбників відбувся творчий вечір долинського поета Володимира Яремчука. Послухати поета-земляка зібралося чимало людей, здебільшого це були його друзі та знайомі, а таких у Володимира Петровича в Долинській дуже багато.
У чому суть?
Людям, що пережили Другу світову війну, на чиї плечі лягла відбудова країни дуже важко приймати сьогоднішню дійсність. Прикро, що один людиноненависницький режим змінився іншим - радянським. В той час, як європейські країни, звільнені від фашизму, відбудовували економіку та покращували добробут своїх народів, Радянський Союз всі кошти вкладав в гонку озброєнь та в незрозумілі для більшості народу космічні програми, які мали демонструвати світові панівну зверхність СРСР, вселяти страх перед можливостями застосування космічних технологій. Адже ті, хто багато років називали себе братами, поборниками миру в усьому світі, сьогодні показали свою справжню сутність і розпочали кровопролитну війну проти незалежної України, в центрі Європи.
Володимир Петрович народився в післявоєнному 1947 році, на його очах проходило повоєнне відновлення країни, розпад Радянського Союзу та становлення України як держави, повернення української мови на державний рівень та в побуті, відновлення ідентичності та культурної спадщини. І сам поет чимало зусиль доклав для того, щоб працівники культури в нашому місті спілкувалися та писали грамотно українською мовою, у відродження українських традицій та обрядів.
Вражає творча спадщина поета, його вірші відгукуються в душі кожного українця:
Простіть мене, сини мої, азовці, що я живий, а вас уже нема.
Ви відцвіли, ви виросли, назовсім - для вас лиш вічність чорна і німа.
Простіть мені, гірке моє безсилля, до вас не допустити смерті тлін
Не подолав, душа у мене сива й перед вами не встає з колін
Простіть мені за те, що залишився жити, в смертельнім вирі вам не допоміг
Що в Маріуполі вас кулями прошито, а я за вас там полягти не зміг
У кожного своя в цім світі своя карма, і кожен в нім свою веде війну
Моє життя, непевне, це покара за вашу смерть нести тяжку вину.
Чимало віршів поета присвячено сучасній жорстокій війні, та все ж звучить в них надія, що здолають українці й цього ворога, переживуть всі страхіття і прийде час, коли очиститься земля від окупантів.
Захоплення говіркою рідного села, неповторним гумором односельців, що зародили в хлопця любов до слова та складання віршованих рядків, - все це можна відчути та уявити, слухаючи поета та його розповіді про власне дитинство.
Ще розповідав пан Володимир про своє знайомство з обрядами та традиціями рідного села, як зачаровували його народні обрядові пісня. Настільки вони запам’яталися йому, запали в душу, що присвятив чимало своїх віршів саме народним обрядам і настільки ті слова органічно передавали атмосферу українського свята, села, що багато з них, композитори поклали на музику і почали використовувати як народні обрядові. А це для поета є найвищим визнанням, коли твої слова вважають народними.
На сьогодні, організований ним, народно-обрядовий колектив “Калина”, щоразу вражає своїм багатоголоссям при виконанні обрядових та народних пісень. Не має у пана Володимира музичної освіти, є лише любов до народної пісні, до традицій, що й понині живуть в українському селі й бажання їх зберегти, передати нащадкам.
В сповіді поета у віршованих рядках звучав його біль і сум, гумор і жарти, любов та кохання. Все, що хвилювало поета при написанні цих слів - знаходило відгук в серцях слухачів, це було помітно по реакції - щирим усмішкам, сльозам та оплескам.
Наприкінці Володимир Петрович висловив сподівання, що такий творчий вечір в Долинській не останній. Адже в нашому місті багато талановитих людей: поетів, співаків, музикантів, ми неодноразово чули їх виступи на концертах. Але творчий вечір - це своєрідна сповідь, відкриття своєї душі, думок та майбутніх планів.
“12 книжечок моїх поезій побачили вже світ, - підсумовує Володимир Петрович, - приблизно стільки ж ще чекають свого часу в комп’ютері. А більше - не часу, а спонсора, шкода, але без грошей видати книгу наразі неможливо”.
Людмила Кащеєва: “Я дякую Володимиру Петровичу за сьогоднішню зустріч, за подаровані неймовірні емоції та почуття, які викликають його поезії. А ще за ту роботу, яку він проводить по збереженню народних обрядів та традицій, за впровадження їх в Долинській, за те, що долучає до цих процесів дітей і молодь. Я щоразу з вдячністю згадую пана Володимира, коли він поправляв мене за неправильно вжите слово чи вираз, бо завдяки його зауваженням ми вчилися грамотно розмовляти й писати, позбувалися у своїй мові суржику та русизмів”.
Що було раніше?
Раніше ми знайомили читачів з поезією Володимира Яремчука в його особистому блозі на сайті.
