Любіть Україну!
Правда, Віра і Воля
У шаблі лежать на кінці.
Від них залежить і доля:
Чи згинути нам, чи цвісти?
Добро має буть з кулаками,
Щоб землю свою боронить.
Свою Україну й думками,
І серцем повинні любить!
Від Сагайдачного й Хмеля,
Мазепи й Івана Сірка -
Вітчизна стояла, як скеля,
І слава її - у віках!
Ця слава студентів під Крути
З ворогом кинула в бій...
Не зможемо ніколи забути
Небесної сотні синів!
Коли запалала на сході
Заюшена кров'ю земля,
За віру свою і свободу
Боролась Вітчизна моя!
Ваш подвиг в століттях не згасне,
Хай сяє вам неба блакить!
Любіть же свою Україну,
У радості й горі любіть!
Ми вийдемо на світлу дорогу
Розквітнуть сади й поля,-
Засяє веселкою знову
Свята Українська земля!
Прип'ять
До тебе, красуне-Прип'яте,
Де берег схилився в журбі,
Де біль, разом з горем припнуті,
Розплескані по воді.
До тебе прийшли ми, Прип'яте,
З південних широких степів,
Те лихо з тобою випити,
І міст звести між берегів.
І міст, як могутня птиця,
Розкинув свої два крила,
З бетону вони і криці,
І серця мого тепла.
Чорнобиль
На Київськім вокзалі сяду у вагон —
Він повезе мене на теплий південь знов,
Туди, де ниви рідні, де рік блакить,
Де жде мене мій друг — надійний і живий.
А там, за поворотом, лишиться Чорнобиль,
І разом з ним розтане смуток мій.
Радощі й тривоги — все на цій дорозі,
Хай буде так, як є, хай буде, хай.
Приспів:
Скоро поїду звідси, з цих пустих країв,
Де радіація — мов тінь без слів,
Де тиша навкруги холодить, як страх,
І де така туга — не вимовиш в словах.
А за два тижні знов ми повернемось сюди —
На пост свій, потрібний і живий.
І закипить робота, біля борту — вода,
Ми знову збудуєм міст — як завжди, як тоді.
Приспів
І крізь долі наші, біль і давні рани
Знов простелиться шлях у даль.
Крізь життя, обпалені Чорнобилем,
Проляже сталева магістраль.
