14 грудня в Україні відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX ст.
Долинська.City спробувала поспілкуватися з деякими ліквідаторами з Долинщини.
У чому суть?
26 квітня 1986 року приблизно о 01:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух. На той момент в реакторі було близько 200 т урану. Вибух зруйнував обшивку і в повітря здійнялися 60 т радіоактивних речовин. Вибухом радіонукліди було викинуто на максимальну висоту - до 10 км. Ще дві доби керівництво колишнього СРСР приховувало інформацію про аварію від світової спільноти.
Радіоактивна хмара накрила не лише Україну, Білорусь та росію, вона дісталася Югославії, Болгарії, Греції, Румунії, Естонії, Литви, Латвії, Фінляндії, Норвегії, Данії, Чехословаччини, Австрії, Швеції, Швейцарії, Італії, Німеччини, Франції, Польщі, Бельгії, Нідерландів, Ірландії, Великобританії.
Тривала пожежа на енергоблоці протягом 10 днів. Лише 10 травня остаточно вдалося погасити графіт.
Вимірювання радіації дозиметром з повітря
В житті всіх українців Чорнобиль залишається незагоєною раною. Чимало наших земляків ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення зупиняли невидимого і дуже підступного ворога – радіацію.
До ліквідації наслідків аварії залучали тисячі різних фахівців: шахтарі, будівельники, енергетики, водії, військові, лікарі. Працювали вахтовим методом: працювали певний час, отримували максимально допустиму дозу радіації й поверталися. Їм на зміну приїздили інші. За неповними даними через Чорнобиль пройшли понад 600 тисяч осіб.
Першими були військові, ті найперші молоді хлопці всі померли, вони отримали дози радіації несумісні з життям. Маємо пам’ятати наступні факти:
-
31 ліквідатор загинув в перші 10 днів гасіння пожежі;
-
30 тисяч ліквідаторів померли протягом 15 років після аварії;
-
73 тисячі ліквідаторів стали інвалідами;
-
240 тисяч - це кількість українських ліквідаторів;
-
8,5 млн людей опромінено;
-
155 тисяч квадратних кілометрів території забруднено;
-
90 тисяч осіб у світі померли від онкозахворювань, спричинених аварією.
Багатьом жителям нашої громади також довелося працювати на ліквідації того лиха. Чимало з них отримали значні дози опромінення, що стало причиною захворювань, які значно вкоротили їхній вік.
Він був серед перших мобілізованих після аварії
Олександр Колісніченко, 1962 року народження, працював в Долинському райвідділі міліції. Його мобілізували від райвідділу в Чорнобильську зону майже відразу після аварії, в травні 1986 року. Пробув там майже місяць.
Встановлення знаку "Заборонена зона"
“Моє завдання було патрулювати на території станції та міста Прип’ять вулиці. Тоді ще навіть людей звідти не всіх вивезли й ми їздили щодня на БТРі, обшитому свинцевими пластинами, слідкували, щоб не було мародерства, та щоб випадкових людей не було на вулицях, - пригадує пан Олександр. - То десь так тижнів зо два там проїздив. А потім ще два тижні патрулював на посту дозиметричному, на в’їзді в зону. А потім нас забрали додому і відразу повезли в Кіровоград на обстеження. Оглянули лікарі, прослухали щось, проміряли й сказали, що все нормально, їдьте працювати”.
Але, мабуть, таки не все нормально було, бо за словами Олександра Леонідовича, частенько йому ставало дуже зле: “Добре, що начальник наш, розумів де я побував та давав можливість день-два відлежатися. З того часу мені доводилося двічі на рік проходити курс лікування в Кіровограді, в лікарні МВС. І так чим далі - то все нові болячки з’являлися. Чого-чого, а здоров’я той Чорнобиль в багатьох вкрав”.
Наразі пан Олександр пережив вже третій інсульт, має другу групу інвалідності. Завдяки підтримці рідних він тримається і сподівається ще дочекатися нашої перемоги.
Володимир Кучеренко проводив дезактиваційні роботи на третьому енергоблоці
14 грудня 1986 року над зруйнованим енергоблоком було збудовано захисний саркофаг. Споруджено його було в максимально короткі строки для аварії такого масштабу - 206 днів. Це була перша серйозна перемога над смертоносним атомом, що вирвався з під контролю. Але роботи з очищення території на цьому не закінчувалися.
Ще протягом 10 років в зоні найбільшого радіоактивного забруднення проводили роботи з дезактивації та заховання відходів, забруднених інструментів, техніки та іншого.
Житель села Маловодяне, Володимир Миколайович Кучеренко розповідає, що його залучили на ліквідацію наслідків аварії 23 лютого 1987 року.
Бригада, в складі якої він працював, прибирала та мила всі поверхні на третьому енергоблоці, проводили дезактивацію. Жили вони в селі, що знаходилося за 40 кілометрів від АЕС.
“Відвозили нас на станцію один автобус ЛАЗ, а то все вантажні машини військові з критим верхом. А це ж зима, дуже холодно. То набивалися всі в той єдиний автобус, як оселедці в банку, щоб тільки не їхати в машині, - пригадує пан Володимир. - По приїзду на місце одягали спецодяг, респіратори. Після робочого дня обов’язково приймали душ, весь одяг перевіряли дозиметрами на накопичене опромінення. Який вже отримав певну дозу рентген - кидали в купу, десь його потім мали закопати. Який ще був придатний для використання - залишали в роздягальні”
Всього пробув на ліквідації аварії Володимир Михайлович 66 діб. За цей час він виїздив на станцію 33 рази, отримав максимально допустиму дозу опромінення. Потім ще два тижні довелося чекати в тому селі доки привезуть нову зміну та заберуть його звідти додому.
“Повернувся в кінці квітня, а 1 травня дружина народила дитину. Знову повернувся до своєї роботи на КГЗКОРі - будував дороги. Довго ще після того відчував слабкість та першіння в горлі. Але треба було працювати, - пригадує Володимир Кучеренко. - А через два місяці мене знову військкомат викликає - на перепідготовку. Як бідному женитися - то, як не в Чорнобиль, то на перепідготовку відправлять”.
Наразі Володимир Михайлович інвалід III групи, розповідає, що до санаторію вперше поїхав лише у 2004 році. Більше про сім’ю думав, треба було працювати. Звісно, що є і виплати від держави та пільги, але лише на них сподіватися Володимир не звик: "Наразі в країні війна і я ж розумію, що тим хлопцям, що на передовій набагато важливіше виплачувати вчасно кошти".
Що було раніше?
Раніше ми писали про те, що 31 жовтня Кропивницький район пережив найбільш тривалу повітряну тривогу тривалістю 7 годин 55 хвилин. І уламками збитого дрона було пошкоджено контактну мережу на залізниці.
