Володимир Яремчук - поет та етнограф-ентузіаст. В дитячі роки йому пощастило спостерігати та бути учасником автентичних народних обрядів, які проводилися в його рідному селі Вільховому без всяких написаних сценаріїв, розподілення ролей та без репетицій. Чимало часу пан Володимир присвятив дослідженню й вивченню української обрядовості. Результатом цих досліджень стало написання книги. Шкода, але Володимиру Яремчуку не вдалося видати книгу державним коштом.
Долинська.City вважає, що робота Володимира Яремчука відкриває нам величезний пласт нематеріальної культурної спадщини українського народу. Вона обов’язково має побачити світ. З дозволу автора ми починаємо публікувати в розділі “Блоги” сторінки з книги, які описують народні обряди та звичаї. Також заохочуємо всіх небайдужих читачів допомогти зібрати кошти для того, щоб автор зміг видати свою книгу. Номер карти 5168 7451 8878 2103.
Обрядові дії початку свята Овсеня-Світовида та подяки землі за врожай і прощання з
птахами.
До початку свята встановлюються найрізноманітиніші квітково-овочево-колоскові
композиції. Урочисто виноситься коровай – подоба Сонця і посивілого чоловіка: це Овсень-
Світовид, встановлюється на видному почесному місці. Замість короваю може бути корж
виплавленого воску. Поряд може бути яка завгодно овочево-фруктово-хлібна святкова композиція. Виконуються пісні «Сиве сонечко, сиве» та «Світовиде-чарівниченьку».
На вулиці, запалюється невелике вогнище і на ньому спалюються минулорічні прикрощі
(у вигляді пучків сміття, зв’язаного ниткою). Вулиця востаннє цього року топчеться. Пісня «Ой
вулиця та широкая», але з «осіннім» текстом. Може бути окремою обрядовою дією, може робитися в ході весілля Свічки.
Далі всі дякують землі і ниві. (Пісня «Дякуєм, земле»).
Обмолочується останній сніп (як правило зажинковий). Пісня «Ой снопе наш, снопе», але не зі словами «нажнися на копи», а зі словами «чого тище в копах?»
Висівається невелика нивка озимини, як правило, – жита. До виконання пропонується авторська пісня світського характеру «Ростіть, жита». Виноситься макет пустого гніздечка. Пропонується теж авторська пісня «Летять пташата».
Можливе і винесення (востаннє в сезоні) Крокового колеса, але в стрічках осінніх тонів – жовто-багряні, та в тонах сивини – сріблясті і білі стрічки. На ньому доречний вінок з колосків.
Можливе посадження підлітка на коня з піднесенням йому мамою заквітчаної у колоски шаблі (аби шабля не пригодилася для бою). Дехто з етнографів стверджує, що на коня садили трирічну дитину. Може… Та мені це видається не достовірним. І дитя ще мало що розуміє, і перелякавшись, може весь обряд зіпсувати. Підліток уже все і усвідомлює, розуміє, що йому
бути захисником рідної землі, і сам не дозволить собі налякатися.
Можливе обливання дочки матір’ю на порозі – на довголіття і щасливу сімейну долю та
великий рід.
З тією ж метою на воду пускають заквітчану випічку і посипають борошно – для Рода і Рожаниць.
Востаннє в цьому році вшановують Перуна і Додолу, проводячи всіх присутніх (чоловіки стають в колону праворуч, жінки – ліворуч) під рушником і вінком з дуба (символ Перуна) та калини (жіночий символ).
Аж потому іде обряд весілля Свічки.
Обрядові дії Свіччиного весілля
Виносяться Свічка та Дідух у весільному убранні. Урочисто виноситься жар, світиться свічка.
Простеляється рушник для «молодят». Вони ставляться на рушник. «Молодята» обсипаються зерном. Одягають в чоботи тещу. Проводжають «молодих» спати. За ними несуть пташине, тепер уже ніби то заселене молодятами, гніздо.
Дякують кухарці.
Виходять на вулицю. Роблять прощальне топтання вулиці. Іноді спалюють літнього Коструба, хоч у нас його не було, бо його топили навесні; закопують кашу.
Сценарій Свіччиного весілля
На стіні або на столі – випечений коровай-Світовид (Овсень): подоба Сонця з колосяними вусами і бровами. (Може бути із воску). На горизонтальному Кроковому колесі виноситься макет пустого пташиного гнізда.
«Ой котиться сонечко» (тексти пісень див. нижче)
Пропонується одружити Свічку з Дідухом.
Приходять свати з «женихом»-Дідухом.
Дорожня пісня «На вгороді вишня».
На порозі виконується «На день добрий тому».
Господарі відповідають піснею «Здорові й ви були».
Далі йдуть переспівки-дражнилки: «Ми думали, сватове», «Свашки язикаті», «Маєм
штани сині», «Де ж ви перше були» і багато інших. Сторона молодої хвалить молоду і гудить
жениха, супротивна сторона – навпаки.
«Благослови, Боже»
«Ой винеси, мати, Свічку» – виноситься свічка.
«Ой дай, мати, жар» – виноситься жар і світиться свічка.
«Ой ти Свічечко та яснесенька»
«Вже Сонечко сховалось»
«А у нас є князь» (продовження «Ой дай, мати, жар»).
«Стеліть, мамо, стеліть, тату» – «молодят» ставлять на весільний рушник.
«Засяяли свіченьки на столі» – хвалять «молодят».
«А тещенька в чоботи узулась» – взувають тещу в чоботи.
«Не боюся куделиці» – пританцьовування.
«Як ми були на весіллі» – танець.
«Заселили гніздечко» – несуть гніздо і ведуть «молодих» спати.
«З дороги, вороги»
«Ой вулиця та широкая» (може співатися і спочатку і вкінці, мелодію дивись у веснянках –
аналогічна назва).
Не треба семи п’ядей в чолі, щоб зрозуміти, що цей обряд має на меті пошанування
старіючого Сонця і подяку йому та збереження Сонця і Літа через зиму в людській оселі.
Пісні до свята Овсеня
«Сиве сонечко, сиве», (вірші та мелодія В.Яремчука)
Сиве сонечко, сиве, сиве сонечко, сиве,
житечко докосило.
Житечко докосило, житечко докосило,
та в осінь покотило.
Та в осінь покотило, та в осінь покотило,
деньочка вкоротило.
«Світовиде-чарівниченьку»
(вірші і мелодія В.Яремчука)
Світовиде-чарівниченьку,
урівняв нам день і ніченьку.
Світовиде-Овсеню, гарної дай осені,
із дощами дрібними, із вітрами тихими,
із житами-рунами, з весіллями буйними.
Вийди на (й)улицю, дівчино,
поки ні з ким не повінчана.
Ані з ким не звінчана, голівка не вквітчана,
стрічками не прибрана, до шлюбу не зібрана,
голівка без вельона, поки рута зельона.
Бо як прийде та Покровонька,
то зав’яжеться головонька.
Голівка зав’яжеться, словечко не скажеться,
ніченька не доспиться, серденьку не злюбиться,
(й)у чужій родиноньці, в свекровій хатиноньці.
Сонечко все нижче котиться,
погуляймо, поки хочеться.
Деньки не вкорочені, нічки не доточені,
дощем не намочені, ніким не зурочені,
ой батечку Овсеню, гарної дай осені.
Дякування землі і ниві, (вірші і мелодія В.Яремчука)
Дякуєм, земле, за твої щедроти,
тобі спочивати нині без роботи до весни.
Дякуєм, ниво, та й за твоє жниво,
тобі спочивати через усю зиму, то й засни.
«Ростіть, жита», (вірші і мелодія В.Яремчука)
Коли погасне тиха свічка літа
і запалає осені свіча,
сівач у ріднім полі сіє жито
й благословляє небо сівача (2).
Приспів: Жита, жита, ростіть жита,
нам на добро, нам на життя.
Жита, жита, святі жита
на многі, на благі літа.
Всміхнуся сонцю, небу помолюся,
землі вклонюся і рясним дощам.
Жита, на вас усміхнено дивлюся,
відрада вічна ви моїм очам.
Приспів,
Минають зими і минають літа,
вертається і відлітає птах.
Іде сівач. За ним зростає жито,
лунає пісня у рясних житах.
Приспів.
«Летять пташата» (вірші і мелодія В.Яремчука)
Летять пташата до чужого краю,
летять щораз, як стануть на крило,
на чужині шукаючи Вираю,
бо спила Осінь літечко й тепло.
Приспів: Осінь гуляє, листя кружля,
золотом душі і думи встеля.
Осене пишна, не поспішай,
літечка просить кожне пташа.
Горять осінні на землі багрянці,
та дишуть льодом сині небеса.
Холодні роси і тумани вранці:
так невблаганно літечко згаса.
Приспів.
Вже сніговиця віє недалечко,
клекочуть сумно в небі журавлі.
Вертайтеся скоріше до гніздечка,
до отчої, до рідної землі.
Приспів.
Пісні до весілля Свічки
«Ой котиться сонечко» (народна)
Ой котиться сонечко все нижче,
(й)а вже тая зимонька все ближче,
(й)а вже тая зимонька недалечко,
зосталося сиротою гніздечко.
Як же тому да й гніздечку зимувати?
Буде воно за пташками сумувати.
Кого б це нам, свашечки, подружити,
щоби теє да гніздечко обжити?
«На вгороді вишня» (народна)
На вгороді вишня (2), під вишнею зілля,
скажіть, люди добрі, в котрій хаті весілля7
На вгороді вишня (2), під вишнею м’ята,
скажіть, люди добрі, де молодої хата?
«На день добрий тому» (народна)
На день добрий тому (2), (й)а хто в цьому дому,
старому й малому, родові усьому.
І другий раз, у добрий час…
І третій раз у добрий час…
«Здорові й ви були» (народна, відповідь)
Здорові й ви були, що за нас не забули,
що нас привітали й рід повеличали.
Переспівки-дражнилки
Прийшлі свати:
Ми думали, сватове, ви не бідні,
поставите тарілочки нам срібні.
А ви бідні, сватове, чи п’яні –
поставили горщики череп’яні.
Поставили горщики череп’яні.
Не будемо із них їсти, бо ми пані.
Відповідь:
Свашки язикаті (2) хваляться, що багаті,
хваляться, що панянки, а молодий – безштанько!
Прийшлі свати:
Маєм штани сині (2), а ще одні в скрині.
Поки ще не п’яні – вдягнемо йому штані!
Відповідь:
Де ж ви перше були (2), що штанів не вдягнули?
Чи ви потерпали, щоб мокрі не стали?
Прийшлі свати:
Ой стидно вам, стидно (2), що смієтеся єхидно.
Штанів не вдягали, щоб товар було видно.
Відповідь:
Було б і вам, свате, (2) штанів не вдягати,
штанів не вдягати, товар показати.
Благослови, Боже (народна)
Благослови, Боже, благослови, Боже, і батько, і мати,
в добрую годину Свічку заміж дати
Ой винеси, мати, Свічку (народна)
Ой винеси, мати, Свічку, постав на столі,
нема краще Княгинойки на селі.
А ми ж тую Княгинойку прибрали,
а ми Князя-молодого їй привели.
Ой дай, мати, жар (вірші та мелодія В. Яремчука)
Ой дай, мати, жар, жар, Світовида дар, дар,
засвітимо Свічечку, як Бог дав.
Ой дай, мати, жар, жар, Світовида дар, дар,
а для тебе, Кострубе, Свічки жаль.
Ой наш пан господар, оце тобі дар, дар,
а для тебе, Кострубе, Свічки жаль.
«Ой ти Свічечко» (вірші та мелодія В.Яремчука)
Ой ти Свічечко та яснесенька,
тобі на вінок рута зеленесенька.
Тобі на вінок та й калинонька,
щоб зібралася щаслива родинонька.
Щоб зібралася на весіллячко,
щоб звеселила батькове подвір’ячко.
Вже Сонечко сховалось (народна)
Вже Сонечко сховалось, вже Сонечко сховалось,
тільки в Свічці й зостал(ось).
Треба Свічку звінчати, треба Свічку звінчати,
Дідухові віддат(и).
Щоб Свічечка горіла,щоб Свічечка горіла,
до весни дояріл(а).
А у нас є князь, князь (див. «Ой дай, мати, жар»)
А у нас є князь, князь, нова в ньому в’язь, в’язь.
Колосочки зав’яже ще не раз. (далі – танцювально)
Наш князь молодий, на нім жупан дорогий,
а чуб йому золотий.
А наш князь – Дідух, а у ньому літній дух,
а ви, свати, не гордуйте та нам князя пошануйте.
Не забудьте і про нас, погуляєм в добрий час.
Стеліть, мамо, стеліть, тату (народна)
Стеліть, мамо, стеліть, тату, весільний рушник,
щоб молодим щастя-доля на усенький вік
Щоб молодим вікувати у здоров’ї,
щоб молодим вік прожити в любові.
Засяяли свіченьки (народна)
Засяяли свіченьки на столі,
брязнули музиченьки на дворі.
Полетіли лебедята на ріки,
поєднались молодята навіки.
А тещенька в чоботи узулась (народна)
А тещенька в чоботи узулась,
про усяке горенько забулась.
Ходи, ходи, тещенько, у танець,
а віднині вулиці вже кінець.
А тещенька в боченьки узялась:
уже дочці вулиця минулась.
- Тепер тобі на вулицю не втекти,
тепер тобі куделицю микати, (2)
тепер тобі у черницях сидіти.
Не боюся куделиці (народна, мелодія танцювальної
весільної «Гиля, гиля, сірі гуси»)
- Не боюся куделиці, не піду в черниці.
Як вулиця минулася – прийдуть вечорниці (2).
- Чи ти, серце, вже забула, що ті вечорниці
для парубків та дівчат, а не для молодиці?(2)
Гиля, гиля, сірі гуси, та й по болотині,
що схочемо, те зробимо сватовій дитині (2).
Як ми були на весіллі (народна танцювальна)
(Мелодія, широко відома всій Україні. Це пісня з так званого «Кухарчиного весілля», яке
робилося в моєму селі. Вона останнім часом чомусь спотворена зі слів «кухарочка молода» на
слова «а я баба молода»).
Як ми були на весіллі – і не пили, і не їли,
намішали нам полови, – ми язики покололи.
Приспів: Ой біда, ой біда, біда, біда,
кухаро-, кухарочка молода.
Якби мені кусок сала, то я б себе показала,
якби мені кабанець – був би вам і холодець.
І капусти б натушила, щоб сусідка накришила,
зготувала б деруни – не помиті казани.
Зготувала б завиванці – кіт втопився у сметанці,
а пшоно на голубці розклювали горобці.
Якби мені купа грошей, то й обід був би хороший,
а як в тому гаманці та поселились горобці.
Заселили гніздечко (народна)
Заселили гніздечко, заселили,
усю свою родиноньку звеселили,
тепер наша Свічечка (й)у теплі,
із Дідухом молоденьким (й)у добрі.\
З дороги, вороги,
З дороги, вороги,з дороги, не переходьте дороги,
нехай перейде чоловік, щоб були щасливі увесь вік,
нехай перейде родина, щоб була щаслива година.
Ой вулиця та широкая (співається і спочатку, і в кінці.)
Ой вулиця та широкая чого трава не зеленая,
чого трава не зелена(я)?
Ой була я колись вулиця, а тепер уся минулася,
бо сонечко мене випекло, буйну силу мою випило,
всі квітоньки да пов’ялило, всю травицю да попалило,
саме в хмари загорнулося, про гуляннячко забулос(я.)
