Пісні до Русалій

Володимир Яремчук - поет та етнограф-ентузіаст. В дитячі роки йому пощастило спостерігати та бути учасником автентичних народних обрядів, які проводилися в його рідному селі Вільховому без всяких написаних сценаріїв, розподілення ролей та без репетицій. Чимало часу пан Володимир присвятив дослідженню й вивченню української обрядовості. Результатом цих досліджень стало написання книги. Шкода, але Володимиру Яремчуку не вдалося видати книгу державним коштом.

Долинська.City вважає, що робота Володимира Яремчука відкриває нам величезний пласт нематеріальної культурної спадщини українського народу. Вона обов’язково має побачити світ. З дозволу автора ми починаємо публікувати в розділі “Блоги” сторінки з книги, які описують народні обряди та звичаї. Також заохочуємо всіх небайдужих читачів допомогти зібрати кошти для того, щоб автор зміг видати свою книгу. Номер карти 5168 7451 8878 2103.

(Продовження. Початок https://dolynska.city/blogs/419603/-lito-rusalni-obryadi-zeleni-svyata

https://dolynska.city/blogs/419669/-rusalni-obryadi-v-ukraini-)

Загальнорусальні пісні

Ой високії тиночки

(народна, від Людмили Заковротньої)

Ой високії тиночки, перелази низькі.

Збирайтеся, подруженьки, далекі та близькі.

Збирайтеся, подружечки, де вчора гуляли.

(Й)а вже наші василечки від сонця зов’яли.

Нехай в’януть, нехай в’януть, вони повідходять.

(Й)а ще наші дівчатонька в віночках походять.

Ой на морі утя да купалося

(народна; і купальська)

Ой на морі утя да й купалося,

а на бережечку да й сушилося.

А на бережечку да й сушилося,

а на мене мати да й сварилася.

А на мене мати да й сварилася,

щоб я на (й)улиці не барилася.

Ой як будеш, мати, да й сваритися,

буду на (й)улиці да й баритися.

Ой як будеш, мати, да й докучати,

буду на (й)улиці да й ночувати.

Скопаю я грядочку (градочку)

(народна)

Скопаю я грядочку (2) (й)у вишневім садочку.(2)

Ранесенько в неділю. (2) Посію я шавлію.(2)

По шавлії – драголюб. (2) Щоб не бачив мій нелюб.(2)

Десь узявся мій нелюб.(2) Пустив коня в драголюб.(2)

А я коня зайняла, (2) та й до пана привела.(2)

Ой пане мій, паночку, (2) суди кривду й правдочку.(2)

Тобі, пане, сивий кінь, (2) мені, пане, милий мій.(2)

Пісня – явний релікт з того часу, коли пан видавав заміж на свій розсуд, а жінка вирішила повернути милого.

На вулиці гусята

(народна, від фолькгурту «Орелі»)

На вулиці гусята.

Приспів: Січи.рубай дерево, гусята.

Де не взявся гусачок.

Усі гуси розігнав.

Собі одну гуску взяв.

На вулиці дівчата.

Де не взявся парубок.

Всі дівчата розігнав.

Собі одну дівку взяв.

Ходім, дівко, зо мною.

Будеш мені жоною.

Глеком воду носити.

Соломою топити.

Вечеряти варити.

Зеленая неділенька

(народна)

Зеленая неділенька, ой неділенька,

чого не спить, чого не спить наша дівонька?

До схід-сонця вранці рано прокидалася,

білесенько-біло-біло (й)умивалася.

Білесенько-біло-біло (й)умивалася,

непочатою водою обливалася.

Непочатою водою обливалася,

(й)у любисток, руту-м’яту заквітчалася.

(Й)у любисток, руту-м’яту заквітчалася,

проводжати русалочки собиралася.

Ой вербо, вербо зелена

(вірші народні, мелодія В. Яремчука)

Ой вербо, вербо зелена, пустила гілля на воду,

зеленим листом додолу, на зелену діброву.

Там соловейко гніздо в’є, сива зозуля – переб’є.

Ішла дівчина горою, хлопця звала з собою.

- Іди, хлопчино, зо мною, зберем золото з тобою

на золоту гілочку, на шовкову ниточку.

Золота гілка зігнеться, шовкова нитка порветься,

тоді віночок зав’ється, дівування минеться.

Ой поїхав Микола…

(мелодію дивись у «Пісні Явдохи Зуїхи», К., «Наукова думка», 1965, стор.69)

Ой поїхав Микола за границю

набирати тій Ганнусі на спідницю.

Ой набрав, набрав, сам пошив,

зеленою китайкою обложив.

Ой та китайка шовкова,

сходи, сходи ти, Ганнусю, здорова.

Ой та спідниця шерстяна,

сходи, сходи ти, Ганнусю, кохана.

До водіння Тополі, (тут і далі)

Ой ти тополенько

(вірші і мелодія В. Яремчука)

Ой ти тополенько зелена,

чом ти, тополенько, та й одним-одна?

А я, тополенька, не одним-одна,

борова зозулька щоранку кує.

Борова зозулька щоранку кує,

мені, зелененькій, літа додає.

Ой ти Марусенько молода,

чом ти, Марусенько, та й одним-одна?

А я, Марусенька, не одним-одна,

до мене Василько щовечора йде.

До мене Василько щовечора йде.

Мені, молоденькій серденько несе.

Травою бредемо

(вірші і мелодія В. Яремчука)

Травою бредемо, Тополю ведемо.

Де ж ми Тополі притулок знайдемо?

Нашій Тополі хатку маленьку,

хатку маленьку, добрую неньку.

Хатку маленьку, як рукавичку,

неньку – моторну перепеличку.

Ведем Тополю просту, негорду,

дайте за неї копієчку в торбу.

А вам вернеться, а вам воздасться,

а вам за неї три копи щастя.

Те ж для Куста

А в нашого Куста

(вірші і мелодія В. Яремчука)

А в нашого Куста зелень рясна-густа,

зелень рясна-густа.

А в нашого Куста гілки зелененькі, гілки зелененькі.

А в нашого Куста чобітки благенькі,

чобітки благенькі.

Як йому ходити, щастя розносити, щастя розносити?

Далі – мелодія «Диби, диби, диби-би»)

Якби йому чобітки – золотії підківки,

золотії підківки, козловії передки.

Козловії передки, щоб любили парубки.

Щоб підківки не бряжчали, щоб собаки не гарчали.

А вам у комору пшениченьки гору, пшениченьки гору.

У вашу світлицю – пишну паляницю, пишну паляницю.

На ваше подвір’я на осінь весілля, на осінь весілля.

Ой прилети …

(вірші і мелодія В. Яремчука)

Ой прилети, зозуленько, та й на нашу Тополеньку.

Накувати щастя-долі, накувати жита в полі.

Молодого, зеленого, як Дунаєчку буйного.

Як широкого Дунаю для нашого короваю.

Ми віночки ізвивали

(на попредню мелодію)

Ми віночки ізвивали та й на долю нагадали.

Ой не в’янь, не в’янь, віночку, в щасливую годиночку.

Ой не в’янь та й не в’ялися, до Покрови докотися.

Як зустрінем Покровоньку – одягну на головоньку.

Що уже настала

(вірші і мелодія В.Яремчука)

Що уже настала зелена неділя.

Підемо до лісу, наламаєм гілля.

Наламаєм гілля із дубата клена,

приберемо Куста зелено-зелено.

Приберемо Куста у квітки та зілля.

Ой коли, Марусю, у тебе весілля?

А ми селом

(вірші і мелодія В.Яремчука)

А ми селом, а ми полем, а ми по діброві.

Селом ідем, Куста ведем. Ой будьте зорові.

А що в Куста коса руса, зелена спідниця.

Де Куст іде – жито росте, житечко, пшениця.

Ой під Кустом

(вірші і мелодія В. Яремчука)

Ой під Кустом, під Кустом, під Кусточком,

ой там росте рута-м’ята з барвіночком.

Ой там росте рута-м’ята з барвіночком.

Там сиділа дівчинонька з парубочком.

Там сиділа, говорила, розмовляла,

козакові про весілля набиляла* (діалектне - натякала).

Догадайся, козаченьку, догадайся,

та до мене, молодої, женихайся.

Ой Кусточку …

(вірші В. Яремчука, без мелодії)

Ой Кусточку зелененький, чого похилився?

Ой Васильку молоденький, чого зажурився?

Не журися, та й Кустоньку, ти ще звеселишся.

Не журися, Василечку, ти ще оженишся.

А ми Куста вквітчаємо, селом поведемо.

Ми Василя переймемо, до Галі пошлемо.

А ми селом, а ми полем, а ми по діброві.

З Кустом ідем, Куста ведем, ой будьте здорові!

Щоб вам жито уродило, щоби колосилось.

Щоб вам бджоли, щоб вам вівці, худібка плодилась.

Щоб на столі і в коморі щодня прибувало.

Щоб родилось, щоб множилось – і нам перепало.

Не вій, вітре буйнесенький, щоб жито не бгалось.

Іди, дощик дрібнесенький, щоби наливалось.

До бійки Тополь

Наступила туча

Наступила туча – зчинилася буча.

Ой нумо, налітай, ой нумо, роздягай

та по нашій (й)улиці іти не давай.

Стояла тополя

(народна)

Стояла тополя край чистого поля.

Приспів: Стій, тополенько, стій, не розвивайся,

буйному вітру не піддавайся.

А на тій тополі сіли три соколи.

Перший сокілочок – Іван-парубочок.

Другий…Василь, третій…Петро.

А на тії гілки сіли три сокілки.

Перша сокілка – то Галина-дівка.

Друга… Наталка, третя … то Варвара.

А Галину взяти, Івану віддати.

А Наталку… Василю.

А Варвару… Петрові.

Ой котиться сонечко

(вірші В. Яремчука, музика народна, купальська, див. «Ой ходила та (Марина)»

Ой котиться сонечко нерано,

гарно нашу Тополеньку прибрано.

Ой котиться сонечко додолу,

пора нашій Тополеньці додому.

Бо як буде та й до ночі ходити,

буде її матінонька сварити.

Буде її матінонька лаяти,

буде наша Тополенька плакати.

А плакати Тополеньці не пристало:

щоб у полі пшениченька зростала.

Щоби наша Тополенька сміялась,

щоб у полі пшениченька пишалась.

До проводів русалок

Проводили …

(вірші народні, мелодія В.Яремчука)

Проводили русалочок, проводили

да щоб наше житечко не ломили

Да щоб наше житечко не ломили,

да щоб наші дівоньки не ловили

Ой ідіте, русалоньки, ідіте,

да нашого житечка не ломіте.

Да нашого житечка не ломіте,

ой да наші дівоньки не ловіте.

Ой да наше житечко в колосочку,

ой да наші дівоньки (й)у віночку.

Ночі темної

(вірші народні, мелодія В.Яремчука)

Ночі темної, ночі синьої

між осоками ані шелесту.

Випливають там проти місяця

юні дівоньки – душі втоплені.

Ви, русалоньки, ви, нелюблені,

не займайте нас. Доля вам така.

Ви у Вираї. Ми ще на землі.

Споконвічно так: різний всім талан.

Ночі темної, ночі синьої

течія води непочатої.

Між осоками хтось хлюпочеться.

Місяць-молодик бачить все – й мовчить.

Ой сиділа русалочка

(народна)

Ой сиділа русалочка на містку

да й просила у жіночок намітку.

Жіночки-сестриці, дайте намітки,

хоч не тоненької, аби біленької.

Люлі да люлі, русалочка.

Ой сиділа русалочка на дубочку

да й просила (й)у дівочок сорочку.

Дівочки-сестриці, дайте сорочки,

хоч не біленької, аби тоненької.

Люлі да люлі, русалочка.

А поглянь-но, господарю

(мелодія «Ой ходила та Марина»)

А поглянь-но, господарю, на свій лан!

Яке тобі рясне жито Бог послав!

Ой ходіте, русалочки, ой ходіте,

та нашого житечка не ломіте.

Ой не війте, буйні вітри, не рвіться!

Ви, жита, у колосочку колишіться.

Ой ви, вітри, по ярочках розвійтесь!

Ви, жита, у колосочках налийтесь.

«Йшла русалка дібровою»

(народна, від Вал. Бурлаки)

Йшла русалка дібровою, (2) стріла Галю чорноброву.

Постій, постій, моя Галю, (2 що сказати тобі маю?

Що сказати тобі маю, (2) сім загадок загадаю.

А що в'ється круг деревця, а що пече коло серця?

А що світить в нічну пору, а що біжить без прогону?

А що сходить без насіння, а що росте без коріння?

А що плаче – сліз не має, нехай Галя відгадає.:

Відгадаєш – жива будеш, (2) не вгадаєш – моя будеш.

Та хіба б я дурна була, щоб я того не збагнула?

А хміль в’ється круг деревця, журба пече коло серця.

Місяць світить в нічну пору, вода біжить без прогону.

Сонце сходить без насіння, камінь росте без коріння.

Серце плаче – сліз не має, (2) хай русалка не займає. Тьху!

«Не куй, зозуле, по діброві»

(народна)

Не куй, зозуле, по діброві, не буди мене, молодої.

Бо мій свекорко – не батенько, він мене збудить ранесенько.

- Вставай, невістко молодая, зоря встає вже світовая.

- Як я в батенька проживала, то я до зорі не вставала.

То я до зорі не вставала, по дрібних росах не гуляла.

Бо тії роси – холодниці, бо в них русалки-лоскотниці.

«Веду русалку»

(народна, широковідома)

Веду русалку до третього броду,

ой ранесенько, до третього броду.

Пущу русалку із броду на воду,

ой ранесенько, із броду на воду.

Пливи, русалко, аж до свого роду,

ой ранесенько, аж до свого роду.

А я, молода, вернуся додому,

ой ранесенько, вернуся додому.

А там батенько на мене чекає,

ой ранесенько, на мене чекає.

А там матінка рушники ладнає,

ой ранесенько, рушники ладнає.

«Де русалоньки…»

(під гармошку, один пританцьовує)

Де русалоньки водили уночі таночки,

покидали дівчатонька з полину віночки.

Полинові, любисткові та із рути-м’яти,

не ходіте, русалоньки, де ходять дівчата.

Де русалоньки ходили, зостались слідочки,

там забили молодиці з осики кілочки.

Осикові, бузинові ще й тернові шпички,

не ходіте, русалоньки, там, де молодички.

Де поділись русалоньки – уже не проглянеш.

А ти, діду, не танцюй, парубком не станеш.

Уже моє парубоцтво укрите льодами.

Колись усі парубки зробляться дідами.

То я собі потанцюю, поки ноги носять.

А не зможу, то не буду, хай і миром просять.

То я собі покручу то тую, то цюю.

Розійдіться, парубки, хай діди танцюють.

А я собі в скоки, в боки, а я собі вскачки.

Як не зможу танцювати, то полізу рачки.

Ой піду я на вулицю, каблуками бахну.

Розступися, шантрапа, я духами пахну.

Гай, гай, гай, гай, гай зелененький,

можна діда ще любити, дарма, що сивенький.

Гай, гай, гай, гай, гай кучерявий,

можна діда ще любити, дарма, що кульгавий.

Ой у гаю, у гаю музиченьки грали,

поки наші збиралися, чужі діда вкрали.

«Рано-рано»

Рано-рано, та вийду на гору, та вийду на гору, ран(о).

Рано-рано, та вдарю в долоні, та вдарю в долоні, ран(о).

Рано-рано, щоб долоні свербіли, щоб долоні свербіли, ран(о).

Рано-рано, щоб чорти посивіли, щоб чорти посивіли, ран(о).

Рано-рано, щоб русалочки чули, щоб русалочки чули, ран(о).

Рано-рано, та щоб нас обминули, та щоб нас обминули, ран(о).

(Пісня виконується в унісон, з октавним підголоском на останнє «ран(о)» і заключним октавним мелізмом на 1/16).