948 днів і ночей перебувала Долинщина в оковах німецької окупації. В далеке минуле відійшла Друга світова війна. Але маємо зберегти пам’ять про ті дні, про втрачені життя і про ціну, яку заплатили за визволення і Перемогу.
Наступ в напрямку Кіровоград-Первомайськ
У вересні-жовтні 1943 року визвольні війська вийшли до Дніпра. Одночасно, в кількох місцях на відстані від Запоріжжя і до Києва, форсували річку. Лінія ІІ Українського фронту проходила від Кривого Рогу по річці Інгулець, через села Баштине, Червонокостянтинівку Далі степами нашого Долинського краю неподалік села Варварівки, потім дугою проходила навколо села Петрове і прямувала далі на північ. Оборону на цих рубежах зайняли війська 37-ї та 57-ї Армій ІІ Українського фронту. В кінці грудня ІІ Український фронт почав наступ в напрямку Кіровоград-Первомайськ. Від січня по лютий 1944 року проходила Кіровоградська та Корсунь-Шевченківська наступальні операції, в ході яких утворилася нова лінія фронту. Щоб посилити ІІІ Український фронт до нього перекинули 37 та 57 армії, які зайняли оборону Кривий Ріг- Баштине-Новоданилівка.
Ветерани Другої світової війни в Долинській
З розповідей ветеранів
На початку березня 1944 року війська 57 армії ІІІ Українського фронту почали наступ. Ветеран Другої світової війни Леонід Барсуков згадував: «Наша батарея 818 артилерійського полку 223 стрілецької дивізії стояла у селі Водяне Петрівського району. Бійці готувалися до визволення Долинського району. 5 березня перед наступом ми почали артпідготовку. На кожен кілометр передової ворога випустили близько 150-ти снарядів. Важка артилерія безперервно вела вогонь по ворожих траншеях, бліндажах, дзотах. В бінокль ми бачили як уламки з грудками землі злітали у повітря.
Після підготовки в небі з'явилися наші літаки. Вперед рушили танки, піхота, артилерія. Наші бійці вривались у ворожі траншеї і в рукопашному бою очищали їх від німців. Гітлерівці вперто оборонялись. Проти нас воювали справжні головорізи – дивізія СС «Мертва голова». Артилерія нищила ворожі танки - підпускали їх на близьку відстань, а потім майже впритул розстрілювали».
Командир 19-ї стрілецької дивізії генерал-майор Павло Лазарєв у своїх спогадах писав: «Маючи контузію, я залишався в строю і продовжував керувати боєм батальйону. За 5 днів батальйон відбив понад 10 контратак великих сил противника, підтриманих танками і самохідними гарматами».
Ветерани Другої світової війни
Командир окремої учбової роти 19 стрілецької дивізії лейтенант Василь Душаков пригадував, як під час бою в районі села Бокове за висоту 163.2 м і курган, він зі своїм підрозділом зустрів шалений вогонь противника з автоматів і кулеметів. Душаков, сам особисто, з протитанкової рушниці вивів з ладу ворожу гармату, знищив 2 кулеметні точки ворога. Прорвався з бійцями на фланг і оточив курган, рішучою атакою оволодів ним. Командир 3-го дивізіону 90 артполку, молодий лейтенант Григорій Ядикін проявив мужність і героїзм у забезпеченні телефонного зв'язку під час жорстокого бою під селом Котова (нині с. Варварівка).
Німці кидали на шляхах свою техніку
Вдень і вночі від 5 по 10 березня 1944 року гриміли гармати, знищуючи німецьку техніку та живу силу ворога. Більше 1 тисячі бійців лише 818 артполку загинули при визволенні с.Варварівки.
Не витримав ворог натиску і став відступати в бік с. Братолюбівки. Тікаючи, німці кидали на шляхах свою техніку. Нелегко доводилось нашим артилеристам. Часто на бойові позиції вони викочувати гармати вручну. Стомлені безсонними ночами бійці завзято вели вогонь по відступаючому ворогу. Щоб уникнути оточення, фашисти поспішили залишити залізничну станцію Долинська та Шевченкове.
Пам'ятник до 30-ряччя визволення Долинської від нацистських окупантів
12 березня селище Шевченкове (нині м. Долинська) звільнили: «Західніше від м. Кривого Рогу визвольні війська оволоділи селищем Шевченкове і залізничним вузлом станції Долинська. Захопили в противника 6 танків, 17 самохідних гармат, 33 польові гармати, 347 автомашин, 27 паровозів, 8 залізничних ешелонів з боєприпасами, 200 бочок з бензином, 13 продовольчих складів», - йшлося про це в інформаційному повідомленні.
Можна поіменно назвати частини, які причетні до визволення міста та району від німецьких загарбників. 58, 228 та 37 дивізії визволяли села Кірове (нині Бокове), Федоро-Шулічене, Катеринівку, Марфівку, брали участь у звільненні і селища Шевченкове (Долинська), Гурівки, Новогригорівки ІІ). А 51, 19, 73, 223 та 113 дивізії звільняли Шевченкове (Долинська) та села Василівка, Суходільське й Лаврівка…
15 березня 1944 року в селищі відбувся мітинг, присвячений звільненню Долинського району від нацистських загарбників.
Відбудова зруйнованого господарства
Нацисти за роки окупації пограбували підприємства і установи, колгоспи і радгоспи нашого району. До окупації на території району знаходились: 69 молочно-тваринницьких ферм (на 2 340 корів), 76 свиноферм (48 800 голів свиней), 54 вівцеферми (8 620 голів овець), 23 птахоферми ( 54 618 курей), пасіки на 1 690 бджолосімей. З колгоспів викрали 4 200 коней. Розграбували три МТС, в яких до війни знаходилися 231 трактор і 136 комбайнів. Розстріляли більше 2 тисяч мирного населення, понад 3 431 людей не повернулися з рабства концтаборів.
Реквізування худоби у селян німцями 1943 рік
Із 46 шкіл Долинщини, які діяли до війни: 14 зруйновані, 15 потребували капітального ремонту. Долинчанам довелося прикласти багато зусиль, щоб відновити навчальний процес в школах. За роки окупації зруйнували повністю або частково 35 клубів, 16 дитячих садків, пам`ятники, в тому числі і пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.
Під час визволення Долинського району загинули 2 381 солдат і офіцерів, які захоронені в 22 братських могилах. Понад 4 100 наших земляків не повернулись з фронтів війни до рідних домівок.
Ветерани Другої світової
Тяжко довелося відбудовувати народне господарство після війни. Адже в селах залишилися переважно жінки та діти. На весь район в колгоспах з худоби зосталося лише 193 коня і 5 корів. Але роботи на полях відновилися. Майже все доводилося робити вручну. Не було чим сіяти, часом в борону запрягали корів. А де не було корів - впрягалися жінки з підлітками. Надходила допомога збіжжям, сільськогосподарськими тваринами та машинами від інших республік, гуманітарна допомога від США.
В 1944 році вирощений хліб на ланах Долинщини люди передавали у фонд оборони. На станцію Долинська із сіл доводилося возити зерно вручну на тачках.
Ветерани Другої світової війни
Багато років пройшло з часів Другої Світової війни, але ми й до сьогодні згадуємо великий патріотичний подвиг наших прадідів - учасників бойових дій. Вони жертвували своїм життям заради нас, боролись за Україну, за її свободу і незалежність від нацистських гнобителів. Ніхто з них подумати не міг, що народ, який весь час називав себе братнім, наважиться на геноцид українців. Через 80 років після перемоги над нацизмом, розпочне загарбницьку війну під вигаданим приводом боротьби з нацизмом. Онуки та правнуки ветеранів Другої світової стали на захист своєї землі. Вони щодня доводять, що окупанту, якою б мовою він не розмовляв, в Україні не раді.
12 березня 2025 рік. покладання квітів в парку Слави
