Здавна слов’янські племена проживали здебільшого в лісистій місцевості. Життя, побут та вірування наших предків були тісно пов’язані з лісом. Дуб та березу можна назвати найбільш шанованими та улюбленими деревами різних слов’янських племен.
Річку, що протікає Долинщиною, мабуть недарма назвали Березівкою, щось таки та пов'язувало цю назву з березами, як і однойменне село, що розташоване на одному з її берегів.
Береза - улюблене дерево слов’янських народів
Про березу складено безліч народних пісень, казок, прислів’їв. Вона здавна відома як “жіночий оберіг”, саме до берези жінки приходили розповісти про свої турботи та радості, поділитися своїм горем, попросити захисту.
В піснях часто березу порівнювали з молодою дівчиною, в багатьох традиційних обрядах молода дівчина зображає березу. Із-за кольору кори береза стала символом чистоти, дівочої цнотливості та ніжності.
Березовий гай
Березовий гай за будь-якої пори року виглядає святково, білі стовбури створюють відчуття простору та піднесеності. Недарма народне прислів’я говорить: в березовім гаю слід веселитися, в сосновому Богу молитися, в ялиновому - журитися. Адже саме лише споглядання ошатних білокорих красунь приносить естетичне задоволення та позитивні емоції.
Бересту - тонкі шари березової кори використовували в давнину замість паперу для письма, з неї виготовляли взуття, кошики та інші вироби для побуту. Папір та пергамент були дуже дорогими і їх використовували лише для написання книг. А береста завжди була під рукою, на ній вчилися писати, робили тимчасові записів та нотатки. Якщо знімати бересту тонкими шарами - то дереву не зашкодиш, бо вона здатна нарощувати нові шари. Березові скіпки заготовляли для освітлення осель, оскільки деревина берези горить довго і практично не дає кіптяви.
Про те звідки взялися берези і чому стовбур в них білого кольору є кілька народних міфів. Хочу поділитися одним із них.
Міфи про березу
У давні часи русалки не могли показуватися над водою при денному світлі. Як тільки перші сонячні промінці пробивалися крізь густу зелень лісу - русалка мала сховатися у в прохолодних водах озера. Але одного разу, юна русалочка замріялася серед дерев і не встигла сховатися в озері. Побачила вона могутнього бога сонця Хорса і завмерла не в силах відірвати погляд від красеня. Та й йому запала в душу ніжна тендітна дівчина, потягнувся він до неї своїми променями, зігріваючи її. Та ніжна шкіра русалки не витримала теплих обіймів, з’явилися на ній темні плями- опіки. Спробувала втекти, але вже не змогла - перетворилася на струнке білокоре деревце, зелене волоссячко зашелестіло листям, руки здійнялися вгору гіллям, тонкий стан став білосніжним стовбуром з темними плямами від палких поцілунків Хорса.
***
У давні часи жив молодий і ставний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху.
Виріс парубок, пора б йому і одружуватися. Уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку, молоду, гарну дівчину Любаву.
Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. І пішов Доброслав із княжою раттю проти супостата. Серце материнське кров’ю обливалося за сином, сльози туманили старі очі. А син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав і материнську старість і молодість своєї нареченоюї Любави.
Якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми. В надії і тривозі вийшла з хати і побачила сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалібно, мовби когось оплакуючи, іржав.
Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому мабуть, що хата вдовина стояла при самім березі, то й назвали те дерево березою.
Від материного доброго серця має береза багато цілющих ліків. З лікувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сік берези. А що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не диво, бо хіба може бути на землі хтось кращий, ніж мати для сина?
***
Був час... Забули люди про доброту. Стали заздрити один одному. Обманювати один одного. Чорні думки в їх головах народились. Чорні почуття в їх серцях поселились. Земля застогнала. Кіркою заздрості, кіркою брехні покрилася. Великий стогін до неба дійшов... Здригнулася небесна діва від жаху. Великий біль пронизав її серце. Не витримало воно. Розсипалося. Шматочки по землі розвіялися. У людину потраплять - людина очищається. У дерево потраплять - дерево біліє.
Чому місяць назвали березнем
Коли я на екскурсії запитую про це у туристів, вони зазвичай відповідають, мовляв береза першою розпускає бруньки в цьому місяці. Але чи тільки береза розпускається в березні? А верба, ліщина, клен, хіба вони не розпускаються о тій же порі, що й береза, можливо навіть раніше? Чому березень все таки назвали березнем а не вербнем чи клененем?
В українській мові збереглося кілька народних назв першого місяця весни: березіль, красовик, соколик, сонцегрій, весновій, калюжник, крапельник, вітронос, протальник, свистунець. Всі ці назви цілком зрозумілі, деякі з них характерні для місцевостей в яких настання весни супроводжується сильними вітрами, в інших - таненням снігу, в більш південних регіонах - починаються розпускатися перші квіти та бруньки на деревах.
У берези в цей час розпочинається посилений сокорух, дерево просинається в числі перших і його корені починають посилено всмоктувати вологу з грунту, але листя ще немає і випаровуватися зайва вода не може. Тож в цей час кожна тріщинка на корі, зламана гілочка починає “плакати” березовим соком.
І добувати березовий сік та пити його люди теж почали ще в давні часи, вони вважали, що разом із соком набувають сили дерева, його міцності та стійкості. Тож, необхідно було людям в березні обов’язково напитися березового соку, щоб протистояти хворобам цілий рік.
Дійсно, березовий сік, це рідина солодкувата на смак, багата на вітаміни та мікроелементи. Сік очищає організм від токсинів, підвищує тонус, зміцнює імунітет та допомагає протистояти інфекції. Також допомагає впоратися з авітамінозом, весняною депресією, повернути організму силу і бадьорість. Це продукт, який можна вживати без попередньої кулінарної обробки. А в давнину з нього навчилися виготовляти квас і в такому вигляді могли зберігати та вживати протягом 1-2 місяців.
З одного дорослого дерева можна добути до 10 літрів соку, не завдавши при цьому йому шкоди. А шанували дерева слов’яни ще за прадавніх часів. Отвір, з якого добували сік, дбайливо заліплювали глиною, щоб не призвести до надмірної втрати ним рідини та до ураження хворобами.
Припиняють збирати березовий сік, коли з набряклих бруньок розпускається листя, бо після цього він втрачає цінні властивості.
Отже березень так назвали тому, що це пора для заготівлі березового соку та його вживання. Недарма білоруською мовою назва цього місяця звучить як сакавік, від слова “сік”.
27 цікавих фактів про березу
-
Найтвердіше у світі дерево належить саме до беріз – це береза Шмідта. Вона настільки міцна, що звичайною сокирою її зрубати просто неможливо, та й для її обробки потрібне спеціальне обладнання. Цей вид відноситься до так званих “залізних” дерев, які тонуть у воді.
-
У всьому світі береза є найпоширенішим деревом. Всього налічується близько сотні різних видів берези.
-
Висота карликової берези зазвичай не перевищує півтора метра.
-
Насіння берези – дуже маленьке і легке. Близько п'яти тисяч насінин важать лише один грам.
-
Гілки у "жіночого" дерева ростуть у сторони, а у чоловічого – "вгору".
-
При горінні березові дрова практично не виділяють кіптяви.
-
Одне зі знаменитих яєць Фаберже виконано з карельської березової деревини.
-
Бруньки і листя берези активно застосовують у медицині як жарознижувальний, бактерицидний, сечогінний і ранозагоювальний засіб.
-
Образ берези широко поширений у культурі слов'ян, фінно-угрів, скандинавів і деяких інших народів.
-
Слово «береза» в праслов'янській мові походить від дієслова «біліти, світлішати».
-
Кора беріз має білий колір завдяки смолистій речовині бетуліну. Вона захищає дерево від несприятливих зовнішніх чинників, зокрема від паразитів.
-
Берези ростуть на всіх континентах, крім Антарктиди. Більшість беріз прекрасно переносить вічну мерзлоту і росте далеко за Полярним колом.
-
Звичайна береза, повсюдно поширена на території України, до віку 190-200 років виростає до 20 метрів у висоту.
-
Береза частіше від інших дерев використовується в геральдиці.
-
Широко застосовуваний у косметичній індустрії та в медицині дьоготь отримують у процесі обробки березової кори.
-
Найстаріші та найпотужніші берези можуть виростати до 40 метрів у висоту, маючи при цьому обхват стовбура біля основи до півтора метра. Середня тривалість життя берези складає 150-200 років, але відомі екземпляри дерев віком до 400 років.
-
Це дерево дивовижно вміє пристосовуватися – воно здатне рости як на болоті, так і в кам'янистій пустелі. В Олешківській пустелі росте береза дніпровська, ендемічний вид, який здатний виживати навіть в умовах, коли пісок засипає до половини висоти дерева. Якщо основний стовбур відмирає, на коренях берези дніпровської просинається багато бруньок, які проростають новими деревами. І тоді на місці одного загиблого дерева утворюється цілий березовий гайок.
-
У деревині беріз живе жук-олень – найбільший жук у Європі.
-
Деякі гриби ростуть тільки поблизу беріз, оскільки їхня грибниця перебуває в симбіозі з корінням цього дерева.
-
Березові гілки не тільки є звичним атрибутом лазні, а й цінний корм для худоби на зиму. В заповідниках та лісництвах обов’язково заготовляють березові віники для підгодівля диких тварин взимку..
-
Деякі народи Крайньої Півночі використовують березову кору для конструювання традиційних човнів.
-
Православні християни часто прикрашають березовими гілками церкви і будинки на День святої Трійці.
-
Березове листя і галун дозволяють отримати жовту фарбу для вовни.
-
Березові дрова вважаються найкращими. З них ще роблять березове деревне вугілля
-
З березової деревини роблять лижі, іграшки, фанеру і приклади для вогнепальної зброї. Капи (нарости, що утворюються на різних частинах беріз) завдяки красивому малюнку деревини використовують для вирізання попільничок, портсигарів, скриньок і декоративних деталей меблів.
-
Під час розкладання березового листя утворюються речовини, що стимулюють ріст інших рослин.
-
Назва берези походить від імені — Берегиня, присвяченій стародавній слов'янській богині, яка була матір'ю всіх добрих задумом духів і добрих сил.
