Сьогодні, в якості блогу, пропонуємо вам прочитати есе Катерини Шевченко, восьмикласниці Долинського ліцею №1, яка вже двічі стала лауреаткою Президентської стипендії.
Роздуми про себе
“Іноді, для того, щоб випірнути, потрібно відштовхнутися від дна”, - маячить у мене в голові (автора не можу пригадати). Таки справді в житті буває по-різному: інколи зможеш випірнути й утриматися, а інколи не можеш вибратися - і тебе поглинає товща води, притискаючи до дна.
Почну спочатку, з початкової школи. Тільки уявіть-но: надворі 2016-ий рік і я, щаслива першокласниця, ще не знала, якою стану в майбутньому, та була впевнена, що найкращою. Уже в початкових класах брала участь у конкурсах, наприклад “Колосок”, отримувала щороку похвальні листи за особливі успіхи в навчанні. Мене й сьогодні однокласники називають "дивною", але не "ботаном", бо зубрити не люблю, хоча й кажуть, що старанна! З шостого класу беру участь у конкурсі імені Петра Яцика, а з сьомого - у мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка. Були й невеликі перемоги. Своїми успіхами завдячую вчительці української мови й літератури, яка підтримує, надихає, заохочує, а інколи навіть змушує працювати над собою й не зупинятися на досягнутому.
Маю широкий спектр захоплень: танці (виступаю в складі зразкового хореографічного ансамблю "Веселка"), малювання (4 роки відвідую художню студію), читання художньої літератури, причому читаю щодня, інколи мені навіть важко буває відірватися від цікавої книги.
Моя найзаповітніша мрія, щоб нарешті скінчилася війна, тому сьогодні й намагаюся внести посильну частку в наближення бажаної Перемоги, реалізовую свій творчий потенціал: минулого року посіла перше місце в конкурсі ім. Т. Шевченка, а цьогоріч - друге. У конкурсі ім. П. Яцика минулого року здобула друге місце, цього року - перше. Президентську стипендію отримуватиму другий рік. Далі, переконана, це допоможе мені стати успішною людиною! Тож упевнено йду до своєї мети: удосконалююся, розвиваюся, намагаюся максимально наблизити свою мрію, про яку сьогодні промовчу (не хочу злякати). А поки з нетерпінням чекаю улюбленої пори року - літа. А ще хочу, щоб були здоровими мої рідні, саме вони мене завжди підтримують. А з таким "тилом" можна досягнути в житті багато чого... Еге ж?
