Зі свого досвіду гіда. я знаю, що екскурсантам дуже подобається слухати саме легенди, казки й міфи. Про визначних особистостей минулого, історичні події чи старовинні споруди, рослин і тварин люди легше сприймають та запам’ятовують таку інформацію. Але чи є в цих творах народної творчості правда про історичне минуле і як її відділити від фантастичних подробиць, якими їх прикрасила уява людей. Розбираємося з цим на прикладі легенди про святого Валентина.
Міфи, казки легенди
Спробуймо визначитися, що таке легенди, міфи та казки. Міф - це повністю вигадана історія, з вигаданими героями. Найбільш відомі для кожного - міфи стародавньої Греції. Але міфи мають всі народи світу і саме через них ми маємо розуміння того, як уявляли собі наші предки будову світу, як вони пояснювали походження природних явищ, людей та тварин. Мало того, відносини що панували в тогочасному суспільстві людей, в міфах перенесені й на богів, тварин, рослин, природні явища. Міфи більше присвячені життю богів та героїв. До речі, герої в грецькій міфології - це напівбожества, що народжені від стосунків між богами та людьми.
Казка - це також вигадка, але часто про людей, тварин, рослини. Боги в казках бувають присутніми зрідка. Дуже часто вона має якусь повчальну суть. В казках сміливість, добро та мудрість беруть силу над заздрощами, пихатістю та боягузством. У казки завжди гарний кінець.
Легенда заснована на реальних подіях, але цю історію багато разів переповідали. Кожен оповідач намагався втримати увагу слухача, прикрашаючи свою розповідь вигадками від себе. Зрештою цілком реальна історія, про реальних людей стає схожою на міф чи казку і навсправжки слухачами не сприймається. Вона стає просто цікавою казочкою, яка не завжди має щасливий кінець. Проте, якщо заморочитися, спробувати відкинути різні подробиці - то можна дійсно зрозуміти, що ж сталося в ті давні часи насправді.
Легенди про Святого Валентина
Незабаром день Святого Валентина, якого вважають покровителем закоханих. Але хто він такий той загадковий Валентин, який став раптом покровителем закоханих? Почнімо з того, що всі святі в християнській релігії колись були реальними людьми, яких після смерті оголосили святими. І оголошують їх святими не просто так. Після смерті людини, завдяки її прижиттєвим діям, має відбутися явище, яке називають чудом. Згадаймо легенду про Святого Миколая, який бідним дітям лишав під вікнами подарунки й після його смерті знайшлися послідовники, що продовжували творити добро від його імені. Як бачите, нічого незвичайного чи надприродного в цій історії немає, але вже майже 1700 років християни наслідують започатковані Миколаєм традиції.
Повернемося до Валентина. Римо-католицька церква вшановує як мінімум 16 святих з іменем Валентин та 2 святих Валентини. На покровителя закоханих претендують два святих Валентини. Один з них проживав в Єгипті в 100-153 роках нашої ери, претендував на пост єпископа, відомий тим, що проповідував християнство, благословляв шлюби та у своїх проповідях возвеличував сімейні цінності. Як на мене - чуда в цій історії не бачу, бо християнство від свого початку звеличує сімейні цінності, виступає проти одностатевих відносин та багатоженства.
Святий Валентин
Цікавішою виглядає історія другого Валентина, який проживав в Римі в часи імператора Клавдія Цезаря ІІ. Кажуть, що цей імператор відрізнявся дуже войовничим характером і вважав, що чоловіки не дуже прагнуть найматися в армію, бо їх стримує сімейне життя. Тож імператор видав указ, який заборонив чоловікам одружуватися. Валентин був одночасно лікарем і християнським проповідником. Як лікар він став відомим в Римі тим, що прагнув зробити лікування приємним - різні гіркі настої та мікстури змішував з медом, молоком або вином, щоб зробити їхній смак більш приємним. Смердючі мазі змішував з ароматичними оліями, травами, спеціями. Його в народі навіть називали “гастрономічним лікарем”. Крім того, що проповідував християнську релігію, Валентин таємно благословляв шлюби, заборонені імператором.
Одного разу до нього привів свою доньку тюремний наглядач. Молода дівчина Юлія була дуже красивою, але перспектив вийти заміж у неї не було ніяких - вона була сліпою. Валентин розумів, що вилікувати Юлію він не зможе, проте все ж приготував для неї ліки - трав’яний настій на основі лікарських трав, для приємного аромату додавав до нього шафран та деякі інші прянощі. Дівчина старанно виконувала всі рекомендації лікаря.
Але хтось доніс на нього за пропагування християнства та проведення шлюбних церемоній. Лікаря арештували, тюремний наглядач намагався використати весь свій вплив, щоб хоч якось пом’якшити кару. Але, на жаль, судді винесли вирок - смертна кара. Страта Валентина відбулася саме 14 лютого 269 року н.е. Напередодні страти він передав тюремщику флакон з трав’яним настоєм та записку для його доньки. Дівчина промила настоєм очі, розгорнула записку, звідти випала засушена квітка шафрану і тут сталося диво - вона змогла прочитати слова “Я тебе кохаю”, до неї повернувся зір.
Аналіз легенди про Святого Валентина
Гарна душевна історія і, як на мій погляд, вона цілком могла бути правдою. Але спробуємо розібратися де тут вигадка, а що може бути правдою.
Імператор був дуже войовничим і заборонив шлюби. Як на мене, то імператор, що багато воює, повинен бути зацікавленим у високій народжуваності. Бо звідки він буде набирати свою армію?
Слід відзначити, що для тогочасної римської армії одностатеві відносини були типовими й ніхто не вбачав у них чогось неприродного чи аморального. Скоріш за все, навпаки, імператора більше турбував гомосексуалізм римських солдат та небажання їх продовжувати свій рід. Про дружину та дітей потрібно піклуватися, забезпечувати їх матеріально, а відносини з таким же солдатом ні до чого не зобов’язують. Цілком можливо, що він міг ввести якусь кару за одностатеві відносини в армії, або додатковий податок за відсутність сім’ї.
Армія обурилася на це, до Клавдія приліпилися ярлики “жорстокого” та “войовничого”. В більш пізні часи, коли вже всі забули про те, що такі відносини колись в римській армії були звичними то приписали йому нетерпимість до сімейного життя солдат.
На ранньому етапі християнство в Римі не було державною релігією, його проповідників часто страчували. Щоб залучити до нової релігії якомога більше людей, християнські проповідники почали проводити шлюбні церемонії.Вони проводилися при свідках, обставлені атрибутами: запаленими свічками, спалюванням ладану та ароматичних трав. Молоді люди перед Богом і при свідках клялися в коханні та вірності один одному. Гадаю, що саме проведення такої церемонії й стало причиною того, що нова релігія стала залучати багато нових прихильників серед молоді. На той час це стало модним. Адже шлюбні церемонії в римських храмах проводили лише для патриціїв, звичайні громадяни просто закохавшись починали жити сім’єю. В римських судах, щоб довести, що чоловік та жінка є сім’єю достатньо було двох свідків, які б підтвердили, що вони якийсь час живуть в одному домі, сплять в одній кімнаті з одним ліжком, ведуть спільне господарство та мають спільних дітей.
Держава боролася з розповсюдженням християнства, тому в першу чергу страчували тих проповідників, які проводили шлюбні церемонії, що ставали дедалі популярнішими. Саме за це арештували “гастрономічного лікаря” Валентина.
Тепер розберемося з чудом, що сталося після страти Валентина - зцілення Юлії. Це чудо цілком підлягає під вимоги оголошення людини святим. Чудо сталося після його смерті й завдяки його прижиттєвій діяльності. Рідину для лікування готував власноруч, а дівчина вилікувалася після його смерті.
Гадаю, що оповідачі для підсилення ефекту, зробили дівчину сліпою. В легенді згадується, що до складу настою, яким він лікував дівчину входить шафран. Якщо ви загуглите “лікувальні властивості шафрану”, то серед довгого переліку хвороб, є хвороби очей - катаракта та кон'юнктивіт. Сучасні ліки для лікування цих захворювань часто містять у своєму складі шафран.
Валентин додавав шафран виключно для того, щоб зробити приємнішим аромат ліків, але при цьому відкрив його лікувальні властивості.
Цілком можливо, що Юлія страждала від катаракти чи кон'юнктивіту і тривале лікування трав’яним настоєм з вмістом шафрану дозволило їй позбутися хвороби та зробило відомим лікаря Валентина, страченого за пропаганду християнства. Про шафран більшість легенд не згадують, роблячи наголос лише на релігійній пропаганді.
Ревні прихильники православної течії християнства часто плюються в сторону прибічників святкування цього дня в Україні. Мотивуючи тим, що це виключно католицький святий. Хочу нагадати, що Валентин жив у ті далекі часи, коли християнство ще не розкололося на дві великі течії - католицизм та православ’я. Це сталося лише в 425 році. Так що він є спільним для всіх християн.
В дореволюційному Києві, наприкінці 19-го сторіччя була дуже популярною п’єса, поставлена по мотивам старокиївської легенди про святого Валентина. З цього можна зробити висновок, що шанували святого в Україні давно, наразі лише відновили призабуте свято вже з новими традиціями та атрибутами. Що поганого в тому, що у закоханих є своє свято та святий покровитель?
Шафран
Повернемося до шафрану. Це найстаріша спеція, яку людина почала вживати в їжу. І це не лише спеція, а і фарбник, який надає стравам жовтого та оранжевого кольору. В давнину люди дозволяли собі таку розкіш як фарбування шафраном тканин.
І на сьогоднішній день шафран продовжує залишатися найдорожчою спецією в світі. 1 г шафрану стабільно коштує приблизно стільки як 1 г золота.
Отримують спецію з квіток шафрану посівного. В Україні будь-які види крокусу часто називають шафраном. Але спецію шафран заготовляють лише з Сrocus sativus, який має бузкове забарвлення квіток та приймочки маточки мають вигляд яскраво червоних ниточок. Саме приймочки маточки з цих квіток і заготовляють для спеції. Квітне шафран посівний восени приблизно в кінці жовтня. Не варто його плутати з іншими видами осінньоквітучих крокусів. А особливо з пізньоцвітом, бо у цієї рослини отруйними є всі частини рослини.
В промислових масштабах шафран вирощують в горах Ірану, Пакистану, в Іспанії, Туреччині, Киргизії, Казахстану. До війни і в Україні вирощування цієї рослини для заготівлі спеції почало набирати популярність.
поле шафрану
Особливість шафрану в тому, що його можна застосовувати в будь-яких стравах: м’ясних, рибних, молочних, випічці. Шафран здебільшого не поєднують з іншими спеціями, він допомагає продуктам розкрити свій смак, посилює їх аромат. Хімікам ще не вдалося синтезувати спецію шафран чи аромат, подібний до шафранового. Але шахраї, що продавали підробки під виглядом спеції були в усі часи, занадто вже великим було бажання заробити легких грошей. І наразі під назвою “імеретинський шафран” продають висушені квіточки чорнобривців та сафлору.
Лікувальні властивості цієї рослини також відомі з давніх- давен. Розкажу вам наостанок ще одну легенду.
Армія Олександра Македонського прямувала через Персію на Індію. Одного разу, високо в горах, стомлені воїни зупинилися на нічліг. Вже темніло і люди, сильно змучені денним переходом, навіть не стали ставити намети, лягли просто на траві. Коли вранці солдати прокинулися - то були вражені тим, що їхнє взуття та одяг пофарбувалися в жовтий колір, застарілі рани очистилися і помітно почали затягуватися. А лежали вони на галявині вкритій бузковими квітами, які розкривалися під променями вранішнього сонця та наповнювали повітря довкола ніжним тонким ароматом. Військові лікарі запропонували полководцю зупинитися на цій галявині на кілька днів, щоб підлікувати солдат та зібрати шафрану для виготовлення цілющих мазей і настоянок.
шафран
P.S. Інформація викладена в блозі - це роздуми автора, намагання співставити деякі історичні факти та особливості епохи і законів країни в якій відбуваються події. Автор не претендує на історичну достовірність своє версії легенди.
