15 квітня на подвір’ї КЗ “Гімназія “Мрія” Долинської міської ради” зібралися вчителі, школярі, рідні та друзі Василя Поліщука й Дмитра Литвиненка, представники міської адміністрації. Цього дня тут відкривали дві меморіальні дошки присвячені пам’яті колишніх учнів навчального закладу, що загинули на війні.
Хто повідомляє: КЗ "Гімназія "Мрія" Долинської міської ради"
У чому суть?
Сьогодні ми зібралися тут, щоб відкрити меморіальні дошки, — говорить ведуча. — Насправді — для того, щоб зберегти пам’ять. Пам’ять про тих, хто вчора, ще був поруч з нами. А сьогодні став частинкою вічності”.
Василя Поліщука добре пам’ятають стіни цієї школи. Він захоплювався вивченням історії України, любив музику та пісню.
Коли в місті зародився козацький рух, Василь став активним його учасником, брав участь у всіх його заходах. Часто проводили зустрічі з молоддю, зі школярами, організовував змагання, розповідав про історію козацтва, про найбільш визначні битви у визвольних війнах, про закони, що панували в козацькій демократичній республіці під назвою “Січ”, про звичаї та традиції українського козацтва. Пройшов шлях від звичайного козака до “булавного”. За цю свою діяльність у відновленні та становленні козацького руху на Долинщині, за патріотичне виховання молоді був нагороджений орденом Андрія Первозванного, почесним Хрестом окремого Чорноліського полку та медаллю “За відродження українського козацтва”.
У 2014 році, коли росія підло анексувала Крим та почала збурювати Донбас, насичуючи його незаконними збройними формуваннями, Василь Поліщук добровольцем вступив до лав ЗСУ, в щойно сформований 34 батальйон 57 ОМБР з-поміж жителів Кіровоградщини. Захищав та визволяв українські землі в Донецькій та Луганській областях. Пройшов шлях від рядового до сержанта. За службу в АТО Василя Поліщук отримав відзнаку Президента України у 2016 році, медалі “Захисник Вітчизни”, “За оборону рідної держави”, “Учасник АТО”, “За бойові дії в секторі С”. Також нагороджували його грамотами від Кіровоградської обласної адміністрації та від Долинської районної ради за мужність та героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України.
Вдруге на захист країни став у лютому 2024 року. “Бо хто ж як не я?” Він не міг допустити думки, що може залишитися вдома, коли воюють інші.
“Ця школа пам'ятає його ще юним, — говорить дружина Наталія Поліщук, — Саме тут він мріяв і складав плани на майбутнє, тут починався його шлях. Цей шлях привів його до найвищого вибору — стати на захист своєї Батьківщини. Він був не лише воїном. Він був турботливим сином і братом, коханим чоловіком, найкращим батьком і дідусем.
Для мене він був усім. Коханим чоловіком, опорою, людиною, з якою ми мріяли, будували майбутнє. Заради нас, він віддав найдорожче — своє життя
Щоб ми могли жити під мирним небом. Його подвиг – це приклад справжньої мужності, чесності, любові до рідної землі”.
Дмитро Литвиненко – герой нового покоління. Добрий, працьовитий і відповідальний.Він був турботливим сином, люблячим батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не відмовляла в допомозі. Йому довіряли складні і відповідальні завдання. Як почалися в 2014 році заворушення на Донбасі — Дмитро приєднався до війська. Потрапив у десантно-штурмову групу. Часто йому доводилося виконувати складні бойові завдання в тилу ворога.
Боровся за Україну з честью і дійностю. 20 березня 2022 року він загинув під час жорстокого обстрілу, виконуючи свій обов'язок до кінця.
“Сьогодні ми з глибокою шаною вклоняємося людям, які віддали свої життя за мир, свободу, незалежність нашої держави, — говорить Перша заступниця міського голови Наталія Терентьєва. — Вони стали прикладом доброти, відваги, мужності. Не змогли залишитися осторонь в ці важкі трагічні часи.
Нехай ці меморіальні дошки стануть символом нашої вдячності, свідченням безсмертя їхніх дій. Меморіальні дошки збережуть пам’ять про Дмитра Володимировича, Василя Анатолієвича”.
Право на їх відкриття надається рідним та близьким наших Героїв. Після відкриття меморіальних дошок, присутні покладають їм квіти. Хвилиною мовчання вшановують пам’ять про полеглих воїнів, всіх, чиє життя забрала війна.
