Нещодавно пройшов обласний тур XXXІ Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2026». В номінації «Математика» кращою стала Людмила Тороп, учителька математики та інформатики Комунального закладу «Ліцей «Інтелект» Долинської міської ради».
Долинська.City поспілкувалася з вчителькою і розповідає вам про цю подію.
У чому суть?
Пані Людмила розповіла, що народилася в селі Подорожнє Світловодського району на Кіровоградщині. В школі улюбленим предметом була математика. Тож у виборі факультету при вступі до вишу вона не сумнівалася.
Під час навчання в Криворізькому державному педагогічному університеті зустріла свою долю. Хлопець теж вчився на педагога, тільки на іншому факультеті. Коли постало питання куди їхати жити після навчання, то молоде подружжя вибрало для себе Долинську, рідне місто чоловіка. Приїхали сюди у 2007 році.
Роботи за фахом вчителя математики та інформатики на той час у міських школах не було. А вже після закінчення відпустки по догляду за дитиною, з’явилася вакансія вчителя математики в школі №3, яка нині має назву КЗ «Ліцей «Інтелект» Долинської міської ради». На цій посаді Людмила працює вже майже 13 років і роботу свою любить.
За цей час вона випустила учнів, у яких була класним керівником від 5-го по 11-й клас. Саме в них вчителька викладала поглиблений курс математики. Дуже пишається своїми випускниками, всіма, без виключень: «Я з ними спілкуюся, переписуюся. Багато з них нині знаходяться за кордоном. Вони діляться своїми успіхами. Дякують мені за те, що навчила їх думати, не здаватися, знаходити рішення в будь-яких ситуаціях. Виявилося, що дуже непросто після одинадцятикласників знову перелаштовуватися на п’ятикласників. Але цей етап вже пройшла. Сьогодні мої учні в 6-ому класі. Вони дуже веселі, жваві. Взагалі, захоплююся тим, яка чудова у нас молодь росте!».
Людмила розповіла, що взяти участь у Всеукраїнському конкурсі їй запропонувала директорка школи Інна Свічкарьова: «Я довго не наважувалася заповнити документи. Але Інна Борисівна переконала мене, що це варто зробити. Вона побачила в мені потенціал, вірила в мої сили і була впевнена в тому, що я можу показати свої кращі сторони. Звісно, що участь в конкурсі — це і вихід із зони комфорту і додаткове навантаження. Також додаткові витрати часу. Та зрештою я наважилася на цей крок.
На всіх етапах конкурсу та підготовки до нього мене підтримувала моя колега, теж вчителька математики у нашому ліцеї — Світлана Чумаченко.
Конкурс проходив у місті Кропивницькому. Завдання вимагали творчого підходу до свого предмету та роботи з учнями. Це самостійне складання задачі та технологічної карти її розв’язання, робота за короткий період часу над проєктом, виконання контрольної роботи підвищеної складності, майстерка.
Останнім етапом стало тестове завдання і за його результатами підводилися підсумки. А в цей час, поки працювало журі, спілкувалися з колегами, обмінювалися досвідом та очікували на дуже хвилюючий момент».
Людмила Тороп вважає, що участь в подібних конкурсах — це дуже корисний досвід для роботи. Завдання складені так, що змушують мислити творчо, шукати нестандартні рішення. Також це нові знайомства та спілкування з колегами, обмін досвідом та напрацюваннями.
Все разом — поштовх до розвитку. А при роботі з дітьми розвиток вчителя дуже важливий. Сучасний світ розвивається надзвичайно стрімко і встигати за ним — це необхідність.
Попереду у пані Людмили Тороп фінальний Всеукраїнський тур і ми бажаємо їй перемоги!
Що було раніше?
Раніше ми писали про Ірину Пелипенко, переселенку з міста Костянтинівка, яка кілька разів опинялася за кілька сантиметрів від смерті.
