В осередку людей провінційного містечка часто можна почути думку, мовляв, дитині з провінції неможливо досягти успіхів в якійсь справі. Особливо, якщо батьки не мають зв’язків та грошей. Але приклад Насті Барабан з Долинської доводить протилежне. Головне - мати мрію і самостійно, вперто, крок за кроком рухатися до її здійснення. Дорогу можна здолати тільки тоді, якщо по ній йти, а не лежати. Дівчина - хендлерка і засновниця розплідника собак породи хаскі. Основам професії їй довелося навчатися самостійно. На сьогодні собаки з розплідника в Долинській живуть в 20 країнах світу. А Анастасія Барабан - відома хендлерка, яку запрошують за кордон для проведення майстер-класів з підготовки собак до виставок.
Анастасія погодилася розповісти про свій непростий шлях до здійснення мрії в інтерв'ю для Долинська.City.
Хендлінг – це розділ кінології, який розповідає про підготовку собак до виставок та мистецтво їх демонстрації. Вважається, що на 50% рівень оцінки залежить саме від хендлінгу. Фахівці хендлери, представляючи собаку на виставці, вдало підкреслюють її переваги, акцентують на них увагу. При цьому дрібні недоліки можуть зробити непомітними. Доступно таке вміння тільки тим людям, які неодноразово виходили в ринг з різними породами собак.
Професія хендлер рідкісна і займатися цією справою можуть ті, хто любить та розуміє собак.
Долинчанці Насті Барабан 23 роки, з них уже 10 років дівчина професійно займається підготовкою собак до виставок в Україні та за кордоном. Крім того, Настя є власницею розплідника собак породи хаскі.
Насте, можете пригадати, коли саме ви вирішили обрати для себе цю професію?
Я завжди любила тварин. Скільки себе пам’ятаю мене до них притягувало. Дуже захоплювалася кіньми. В інтернеті завжди шукала цікаву інформацію про тварин. Мені було років 12, коли вперше почула про хендлінг. Зацікавилася, почала більше шукати інформації. Передивлялася відео з виставок собак, шукала інформацію про хендлерів. На основі цього захоплення в мене з’явилися друзі в інтернеті, з якими можна було обговорити чи поділитися інформацією про хендлінг.
Я навіть просила декого з досвідчених хендлерів навчити мене працювати з собаками. Але вони сприйняли це з сумнівом та іронією. Мовляв, у тебе це просто дитяче захоплення, через місяць-два тобі все набридне, не варто витрачати час. У батьків, на той час, не було достатньо грошей, щоб заплатити за навчання та поїздки на майстер класи.
І тоді я вирішила вчитися самостійно. Почала шукати спеціалізовану літературу, необхідну інформацію в інтернеті, передивлялася відео з виставок та з підготовки собак. Тренувалася та закріплювала здобуті знання на звичайних дворових собачках. І в мене почало виходити. З’явилися перші результати тренувань.
І мабуть тоді батьки подарували вам перше цуценя? Хаскі був ваш вибір?
Так, я цікавилася різними породами собак і зупинила свій вибір саме на хаскі. Наш розплідник ми назвали “Stacy Drive” (Стейсі Драйв). Stacy - це зменшувальна форма імені Анастасія на англійський манер. А словом драйв можна описати характер собак породи хаскі. Адже ця порода виведена серед снігів Крайньої Півночі і призначалася для перевезення в упряжі людей та вантажу. Вони дуже активні, свободолюбиві, потребують постійних занять й фізичних вправ. При цьому надзвичайно емоційні та абсолютно добрі до людей.
Як ваші батьки віднеслася до захоплення собаками?
У нас багатодітна родина. Моя мама — вона мама за покликанням. Їй постійно потрібно про когось піклуватися, любить всіх дітей без винятку, любить людей, всім співчуває. Вона просто живе сім’єю і дітьми. Батьки хотіли, щоб всі діти в нашій родині знайшли собі справу чи захоплення до душі. Мене з дитинства водили на гімнастику та до музичної школи. Я займалася по класу сопілки. Потім здобувала музичну освіту в університеті теж по цьому інструменту. Але паралельно займалася собаками, їздила на виставки. В сім’ї мене завжди підтримували, раділи кожному успіху, підтримували, якщо щось не виходило. На мої перші виступи на виставках мама завжди їздила разом зі мною, вболівала за мене і за собак, яких я представляла. Звісно, що були різні результати — як успіхи так і невдачі. Успіху без невдач не буває — ти вчишся на помилках, вони тебе загартовують, стимулюють працювати більше.
Всі мої нинішні досягнення були б неможливими без тієї підтримки, яку я отримую від всієї нашої родини. Розплідник став нашою сімейною справою.
Адже, коли мене немає вдома — то завжди є хтось, хто підстрахує, доглядатиме за нашими собаками згідно всіх правил. Їх не можна доручити випадковій людині. Важливо вчасно годувати, давати вітаміни, займатися з ними та давати фізичний тренінг тим хто в даний час виступає. Звісно, що є і деякі незручності. Наприклад, ми не можемо всією родиною вибратися на відпочинок. Постійно має бути хтось один вдома. Але ми вже пристосувалися до такого режиму, розподіляємо хто і з ким може відпочити, а хто в цей час перебуватиме вдома.
Коли ви зрозуміли, що ваше захоплення може стати не просто захопленням, а професією, справою життя?
Спочатку ми брали участь у виставках в сусідніх містах: Кривий Ріг, Кропивницький. Потім почали їздити і в інші міста України.
Я досить швидко зрозуміла, що хочу повʼязати своє життя з цією справою і вийти вже на професійний рівень як в хендлінгу так і з розплідником.
Собак з нашого розплідника вже знають у світі й ми маємо покупців та замовлення з країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Наша географія продовжує збільшуватися.
Окрім цього, до мене привозять на підготовку та виступи собак різних порід власників з усього світу. Нещодавно до нашої команди приєднався американський кокер спаніель з Італії, який зараз дуже успішно виступає як в Україні так і в Європі. Також нещодавно прилетіла хаскі з Америки — з провідного і одного з найвідоміших в світі розплідників. Нині вона освоюється, починає тренування і скоро ми побачимо її у рингах. Крім цього, наразі чекаю приїзд ще однієї породи з Сербії.
У чому полягає суть розплідника собак, як ведеться селекція?
Головне — це збереження всіх ознак, які відповідають цій породі. Відповідність стандарту породи. Для цього дуже ретельно підбираємо батьків за зовнішніми ознаками, психікою та за родоводом. Всі мають необхідні документи, які підтверджують їхню чистопородність.
Коли народжуються цуценята, то теж перевіряємо їх за повним переліком ознак. Якщо є якісь відхилення — вибраковуємо. Тих цуценят, що відповідають всім вимогам, я залишаю для подальшої роботи, дивлюсь як вони ростуть, оцінюю, виховую і треную. Хтось із них продається в професійні руки колегам хендлерам, в інші розплідники, або просто людям які бажають ходити на виставки зі своїм улюбленцем. Якщо в людини немає досвіду, я завжди намагаюсь допомогти та підказати. Всі наші цуценята отримують від мене пожиттєвий супровід і підтримку з будь-яких питань. З усіма власниками ми залишаємося на звʼязку. За ці 8 років, що існує наш розплідник, мої вихованці вже живуть в 20 країнах світу.
А що ви робите з цуценятами, які вибраковуються?
Ми їх теж підрощуємо і продаємо, як чудових домашніх улюбленців. Вони стають повноправними членами сімей до яких потрапляють. Хтось просто для душі, а хтось займається спортом. Не для розведення або виставок. Якщо собака за якимись параметрами не вписується в перелік вимог стандарту породи, то це не означає, що вона не може стати чиїмось другом, приносити радість людям, які її виховуватимуть. Звісно, що такі собаки коштують дешевше.
Нерідко виставкових собак купують багаті люди, щоб підкреслити власний статус. Для них це хобі. Уявіть, що ви маєте власну футбольну команду, за яку вболіваєте. Вони часто наймають хендлерів, щоб ті представляли їх на виставках. Нерідко у виставочної/шоу собаки є ціла команда: хендлер, грумер, власник, а бувають навіть асистенти. В США та Азії це найбільше розповсюджено. В Сполучених Штатах це взагалі повноцінний шоу бізнес, а головні виставки транслюють по телебаченню.
Цього року ми привнесли новий і дуже цікавий досвід в нашу програму розведення. Використали для в’язки заморожену сперму самця із Індонезії. Щоб провести запліднення їхали до Польщі. Я пишаюся тим, що цей експеримент виявився вдалим і тепер в мене підростають троє цуценят хаскі, родовід яких заснований на найвідоміших світових лініях.
Ви вже відвідували виставки собак за кордоном. Які ваші успіхи на них?
Минулого року з вихованцем на ім’я Доміно я їздила до Хорватії на Чемпіонат Світу всіх порід собак. Повернулися зі значним досягненням - Доміно став юним чемпіоном світу.
Конкуренція була величезною. Для мене це неймовірна перемога та визнання якості моєї роботи. І це вперше в історії Чемпіонатів світу собак хаскі українського розведення отримав такий високий результат.
Цього року ми відвідали Чемпіонат світу в Гельсінкі з сином Доміно Ксевеном, який став віце чемпіоном-юніором.
Разом з Ксевеном, я як хендлерка, виступала ще з трьома собаками різних порід інших власників і представляла їх на Чемпіонаті. Окрім хаскі і інші породи зайняли призові місця.
Також мене запрошували до Індії для виступу з місцевими собаками та проведення майстер-класів. Організатори сплатили мені повністю вартість дороги, проживання, харчування і оплатили мою роботу.
Майстер-клас в Індії
Якщо ви їдете на виставки чи Чемпіонати —то це за власний рахунок чи знаходите спонсорів?
Якщо їдуть тільки мої собаки - то все за власний рахунок. Якщо я везу собак на виставку від інших господарів — витрати покриваються ними, та діляться між усіма членами команди яка їде, якщо власників декілька. Тоді фінансове навантаження менше. Якщо мене кудись запрошують для роботи з чужими тваринами — то все за рахунок приймаючої сторони. Маю на цей рік ще запрошення — до Сінгапуру та до Китаю. В Азію мене і раніше запрошували, але я не наважувалася їхати так далеко. І батьки за мене дуже хвилювалися, особливо раніше, коли я була ще зовсім юна , не хотілося їх засмучувати.
Ви побували вже в різних країнах, чи є щось що вас найбільше вразило?
Так, я вже проїхала через більшість країн Європи, побувала в Індії. В індії для мене було незвичним все: люди, звичаї, їжа. Дивуєшся на кожному кроці.
В Гельсінкі дуже вразило відношення фінів до природи. Ми жили в зоні заповідника, там олені просто підходили до вікон будиночків в яких ми жили, дуже чисте повітря, кришталево чиста вода у річках та озерах. Відчуваєш єднання з дикою природою.
Але де б я не була, коли перетинаю кордон України — відчуваю радість від повернення додому.
Можете сказати, з вашого досвіду, кого серед хендлерів більше чоловіків чи жінок?
Це дуже залежить від країни та регіону. Наприклад, у нас в Україні в цій професії більше жінок. В країнах Азії, майже всі хендлери — чоловіки. В Індії я взагалі не бачила жінок-хендлерок. В Сполучених Штатах Америки чоловіків і жінок приблизно порівну.
Якщо знайдуться в Долинській люди, яких ваш приклад надихне на освоєння професії хендлера, чи погодитеся проводити з ними заняття?
Я буду лише рада, якщо в нашому місті з’являться мої однодумці. Я добре пам’ятаю свій нелегкий шлях в освоєнні азів цієї професії і охоче ділитимуся своїми знаннями та вмінням.
P.S.Жителі Долинської можуть пишатися тим, що в нашому місті виховують собак, які стають чемпіонами світу поки серед юніорів. Але хендлерка Анастасія Барабан впевнено рухається до своєї мрії і вже скоро ми почуємо про чемпіонів світу, її вихованців в дорослій лізі.
