Тиждень перед початком Великого посту українці називають Колодієм або Масницею. Відзначали це свято ще задовго до появи християнства на території нинішньої України. І символізувало воно прихід весни. Коли священики зрозуміли, що з язичницькими традиціями слов’ян боротися марно, то відзначення багатьох народних свят прив’язали до християнства. Так Колодій став святом з “плаваючою” датою, оскільки його святкування прив’язали до початку Великого посту перед Великоднем.
Хто повідомляє: сайт ВСвіті
Колодій - час для прощення та примирення
Колодій - в слов’янській міфології бог шлюбу, примирення та злагоди. Традиційно відзначають свято Колодія цілий тиждень і цей тиждень готують страви з молочних продуктів. Адже в цей час народжуються малята у великої рогатої худоби і в господарстві з’являється багато молока. Доки телятко ще маленьке і не в змозі випити все молоко від мами, господарі можуть дозволити і собі поласувати молочними продуктами. Цього тижня готують вареники з сиром, щедро здобрені вершковим маслом, сирники, налисники, молочну локшину, галушки та затірку на молоці, сирні баби. Ще з молока готували колотуху, ряжанку, розтирачку, кисіль.
Святкування Колодія - це можливість набратися сил для весняних робіт після довгої, холодної зими. Прийнято було в цей час ходити в гості та просити прощення у рідні та сусідів. Давні вороги мали забути свої образи та примиритися перед початком Нового року. Адже в дохристиянські часи у наших предків рік починався з приходом весни.
Парубків, які до кінця року не встигли одружитися, карали тим, що прив’язували до ноги колодку. “Покараний” мав відкупитися щедрим частуванням. Після Великого посту, на Великдень, парубок, що визначився з вибором, обмінював колодку у дівчини на писанки.
Дівчина в цей час могла проявити свої симпатії до хлопця, який їй подобався. І причепити йому на груди як прикрасу символічну колодку, виготовлену зі стрічок та бісеру.
Масниця та Масляна, назви схожі - суть різна
Головна страва українців в цей час - це вареники із сиром. Готування млинців та святкування Масляної - це традиції росіян, які з за часів СРСР постаралися підмінити українські традиції своїми. Хоч за звучанням назва свята і подібна, але її зміст та традиції святкування дуже відрізняються. Росіяни на Масляну традиційно влаштовують народні ігрища та гулянки, які завершуються кулачними боями. Характерні бої “стінка” на стінку” між сусідніми вулицями, слободами чи селами, які часто завершуються каліцтвом та жертвами.
Для українців Масниця - це час для прощення образ та примирення.
Етнографиня Олена Івановська розповідає: “Традиція випікання млинців переважно впровадилися у нас саме в радянський час. На всьому терені Радянського Союзу впроваджували одні і ті самі свята, щоб традиції етносів, які входили до складу імперії, відходили на периферію і їх не згадували. Адже є нормальна біологічна потреба: душа бажає свята.”
А етнограф козацького селища «Мамаєва слобода», у свою чергу, пояснює, що українське свято Колодій має суто національний зміст і у нього мало спільного з російською Масляною, якої в козацькій Україні не було – вона прийшла до нас з Росії, де у неї зовсім інший характер, пісні, ігрища, звичаєві норми, і навіть страви готують, не такі.
Тож давайте повертатися до українських традицій святкування Масниці (Колодія) та готувати традиційні страви нашої Кропивниччини. Для цього ми вам пропонуємо кілька рецептів із книги “Смачна Кропивниччина”, які зібрали для вас етнографині з ГО “Баба Єлька”.
Вареники на пару
за рецептом Зінаїди Колтунової 1938 р.н. із смт Компаніївка. Записав онук Богдан Бур’яненко
“Склянка кефіру або кислого молока, просіяне борошно, 1 ч.л. соди, пів чайної ложки солі, пряні трави для води.
Склянку кефіру чи кислого молока підігріти додати сіль. В просіяне борошно додаємо соду, все змішуємо і вимішуємо тісто, щоб було м’яке. Залишаємо тісто на пів години. Потім розкачуємо тісто потонше, склянкою вирізаємо кружечки, викладаємо начинку і зліплюємо.
В каструлю до половини наливаємо води, зав’язуємо міцно марлю, на яку викладаємо вареники після закипання води. До води можна додати ароматні трави. Накриваємо зверху кришкою. Парові вареники готуються 5 хвилин. Знімаємо вареники до миски, додаємо масло або піджарку. Добре смакують вареники зі сметаною.
Рекомендовані начинки: сир, картопля з печінкою, вишні, шовковиця". В сучасних умовах можна скористатися пароваркою (ред. примітка)
Вареники
від Галини Томашевської 1939 р.н. із Благовіщенська
“У тісто: борошно, сіль, вода. І якщо є, то можна ще яйце додати, соди не потрібно. А якщо робити на кислому молоці - то додати і соди.
Вареники з сиром перемастити маслом. А якщо з капустою чи картоплею, то на пательню крупно сала накришити і цибульки. Підсмажити і цією піджаркою перемастити вареники, щоб не злипалися”.
Галушки із сиром
за рецептом Валентини Ковбасюк 1949 р.н. із села Шепилового Голованівського району
“Замісювали тісто на воді з яйцем, якщо на кислому молоці - то соду треба додати. Розкачати тоненько корж і порізати його на шматочки або порвати. Відварити в підсоленій воді і відкинути на сито. Потім зробити піджарку з з сала та цибульки, перемастити і додати сиру. Все перетрусити і можна їсти”.
Ряжанка
відтворила рецепт і приготувала Валентина Гирлян з Кропивницького:
“Моя бабуся Варвара Тернова (1907-2001р.р.) готувала смачну ряжанку. Мама розповіла як, а я пристосувала рецепт до міських умов. Звісно, бабуся готувала ряжанку в печі і вона була набагато смачнішою. Молоко - 2,5 літра довести до кипіння і поставити до духовки на температуру 120 градусів на 2-3 години. зверху на молоці утворюється смачна засмажена шкірочка. Добре розтираємо 250 г кисломолочного сиру, 400 г сметани, 1 столову ложку цукру. Цю суміш додаємо до пряженого молока, розмішуємо і розливаємо по горщиках чи склянках. На 8 годин ставимо їх в тепле місце. Готову ряжанку зберігають в холодильнику”.
