Нелегким видався 2024 рік для України і всіх українців: для тих, хто боронить її в лавах ЗСУ і для тих, хто працює в тилу. Дуже болісними для всіх нас стали удари ворога по енергетичних об'єктах України, перебої з електрикою переживали в усіх куточках країни, а працівники енергетичної галузі намагалися в найкоротші строки відновити електропостачання для цивільного населення. Нещодавно ми відзначали День енергетика. Мабуть, не випадково для відзначення цього свята було вибрано саме день зимового сонцестояння, коли світловий день має найменшу тривалість, а ніч є найдовшою. Саме ранніми зимовими вечорами ми найбільш гостро сприймаємо відсутність електрики вдома. І хочемо розповісти сьогодні про тракториста Долинських електромереж ПАТ “Кіровоградобленерго”, який відновленню та прокладанню електромереж присвятив 37 років свого життя.
У чому суть?
Володимиру Григор’єву 66 років, народився він в селі Христофорівка, що неподалік від Кривого Рогу. До Долинської з батьками переїхав, коли йому виповнилося лише два роки й тут минуло його дитинство, юність, а далі й все життя. В дитинстві, як і більшість хлопчаків в місті любив рибалити, купатися в ставку, захоплювався футболом.
Мама Володі працювала на місцевому м’ясокомбінаті, а тато все життя був водієм. Розповідає пан Володимир, що коли ще навчався в школі, то мріяв стати електриком, як його дядько. Але склалося так, що вступив до Новгородківського училища й освоював професію механізатора.
Перше робоче місце було в колгоспі ім. Горького трактористом. Працював там майже вісім років, а потім в 1985 році влаштувався в Долинські РЕМ від “Кіровоградобленерго” і працює на одному підприємстві й по сьогоднішній день. “Я вже й вийшов був на пенсію у 2020 році, - розповідає пан Володимир, - але у 2023 мене знову покликали на роботу. Ситуація така, що немає кому працювати, чоловіків мобілізують і будь-кого копати ями під стовпи теж не поставлять. Справа ця не така проста, як здається, потрібно мати й розуміння як проходитиме лінія електромереж і певні навички”. Чоловік розповідає, що справу свою любить і не уявляє себе на якійсь іншій роботі: “Як їду машиною по території громади, дивлюся на лінії електромереж і відмічаю собі, що ці стовпи я ставив і он ті теж. І так їх вже багато навколо. Буває, що після якогось стихійного лиха, лінії пошкоджені, доводиться працювати без вихідних, допізна. Зате потім, як приємно, коли повертаєшся додому й бачиш, як село все сяє вогнями. Значить в оселях знову є електрика, люди радіють й радісно від того й мені, бо теж був причетний до її відновлення”.
Пан Володимир розповідає, що улюбленим його відпочинком завжди була риболовля. Як тільки випадає вільних кілька годин - поспішає до ставка. Так і на останньому такому відпочинку, на ставку у Варварівці вудкою упіймав коропа вагою 10 кг. Бідкається, що браконьєри хижацькими методами вилову, зробили ставки в околицях майже безрибними. Дуже рідко тепер вдається повернутися додому з уловом, проте навіть без нього, чоловік вважає що такий відпочинок на природі додає йому сил та енергії, заспокоює і відволікає від дрібних неприємностей.
З сімейним життям у Володимира Григор’єва складалося по різному: з першою дружиною розвівся через кілька років, друга померла, з третьою живе вже одинадцять років. “Людина все-таки соціальна істота, - зазначає чоловік, - і одному жити дуже важко. Хто цього на собі не випробував - можливо й не повірить. А я через це пройшов. І дружина моя втратила чоловіка, тож є у нас спільне горе, схожий досвід, який нас єднає. І тому цінуємо та підтримуємо один одного”.
Відпустки чоловік присвячує здебільшого вирішенням домашніх справ та риболовлі, але пригадує, як ще від колгоспу отримав путівку - автобусну подорож містами України та Молдавії. Подорож та залишила в нього приємні спогади та враження, що побачив, яка наша Україна красива та різноманітна.
Болить йому нині війна, що гинуть люди, Україна втрачає території. Засмучує розуміння того, що попри тривалу визвольну війну з агресором, який вже захопив частину нашої країни, керівництво скорочувало виробництво зброї та не вкладало кошти в укріплення обороноздатності країни.
Мріє Володимир Григор’єв, скільки йому стане сил, ще відновлювати електричні мережі: “Готуються хлопці наступного року їхати на деокуповану Херсонщину відновлювати лінії електромереж. Якщо мені запропонують - то теж поїду. Адже там люди вже майже три роки без електрики живуть”.
Начальник Долинських ЕМ ПрАТ “Кіровоградобленерго" Володимир Бойко відзначає, що пан Володимир завжди сумлінно відносився до своїх обов’язків, його неодноразово відзначали почесними грамотами і подяками районна та міська адміністрація.
