Поет-патріот за душевною організацією і сільська вчителька водночас

Віта Науменко Журналістка

21 січня 2024 10:55

В Марфівській школі викладає хімію та біологію Олександра Кріуліна. Але, крім того, що вчителька навчає учнів пізнавати та любити навколишній світ, природу, розкриває їм таємниці науки, вона пише вірші.

В дитинстві мріяла стати ветеринаром

Народилася Олександра в Богданівці, Мама працювала в колгоспі агрономом а тато водієм.

Саша пригадує, як в дитинстві мама її повезла в Долинську, щоб відвідати пересувний зоопарк. Дівчинка побачила там худих та змучених тварин в тісних клітках, їх вигляд викликав у неї сльози. Ще довго після відвідин того зоопарку дитина питала у мами: “Чи є у тварин що їсти, чи не помруть вони від голоду, а де вони зимують чи не замерзнуть?”. З того випадку мама більше ні до яких зоопарків та звіринців доньку не водила.

Тварин дівчинка дуже любила і завжди жаліла: “Кожного разу, як ми приїздили в Долинську в якихось справах, то купували багато біляшів і годували на вокзалі всіх безпритульних собак. Відривали по шматочку, щоб вистачило всім. Навіть мріяла в дитинстві стати ветеринаром, щоб лікувати та рятувати тварин”.

Багато часу Саша проводила зі своєю тітонькою, яка працювала вчителькою молодших класів. Їй дуже подобалося бувати в неї вдома, ще до того як сама пішла до школи - із задоволенням виконувала шкільні вправи, спостерігала як тьотя перевіряє зошити та готується сама до уроків. Пізніше, тітонька стала першою читачкою та поціновувачем Сашиних віршів.

Вперше римовані рядки Саша почала записувати класу з шостого, записувала їх до щоденника, який вела на той час. Писала тоді дівчинка про все, що відбувалося з нею: уроки, шкільні вечори, прогулянки з друзями. На жаль, той щоденничок не зберігся.

“А потім вірші почали проситися на папір самі, - пригадує Олександра. - про Україну, про маму, рідню, домашніх улюбленців, про стосунки, про перше кохання. Після дев’ятого класу я спробувала зрозуміти чи не графоманство те, що я пишу”.

Дівчинка наважилася надіслати анонімно свого вірша до обласного видання “Вечірня газета”. Редакція газети з розумінням поставилася до молодої поетеси: опублікували вірша і надіслала відповідь в якій пояснили, що поетичний хист вдосконалюється з роками та досвідом і треба його розвивати.

“Поезія стала моєю потребою”

Тривалий час основним читачем та чи не єдиним слухачем поезії Олександри залишалася її тітка. Як дівчина стала сама працювати і втягнулася в ритм роботи - поезія стала її потребою.

“Коли приходило натхнення, мене охоплювало хвилювання, тремтіли руки і було непереборне бажання записати ті рядки, що виринали в уяві, - пригадує жінка. - Тож я змирилися із цими особливостями своєї натури та почала шукати спілкування в літературному колі. Першим сайтом став stihi.in.ua, я на ньому зареєструвалася під ніком Алекса. Для реєстрації треба було надіслати на електронну пошту 5-6 найновіших віршів. Сайт був переважно російськомовним, тож там викладала свої вірші як українською так і російською мовами”.

Згодом жінка зареєструвалася ще на двох сайтах poetryclub.com та maisterny.com. Тут вже при реєстрації вибрала псевдонім, щоб він ніби трішки і вказував на неї і в той же час легко запам’ятовувався на всіх мовах - Алекса Павак.

Якось в інтернет-просторі трапився Олександрі проєкт літературної спілки “Елітер” під назвою “Свою Україну любіть”, послала на конкурс свого вірша і він увійшов до однойменного альманаху.

Пізніше ще брала участь в проєкті хмельницького видання “Lilia”, а далі натрапила на конкурс чотривірша в одній з кропивницьких газет. Її твори привертали увагу, їх публікували і таке визнання не може не тішити і водночас надити на створення нових римованих рядків. Є її твори опубліковані в проєкті видавництва “Склянка часу”.

Автор: фото надано Олександрою Кріуліною

З 2020 року Олександра веде власну сторінку в Інстаграм, де викладає свої вірші.

З початком повномасштабного вторгнення жінка перебувала в такому стані емоційного напруження та стресу, що впродовж 14 днів щодня писала нового вірша. Всі ці вірші пронизані любов’ю до України та вірою в нашу перемогу.

Вихованці народнознавчого гуртка (ЦДЮТ), під керівництвом Наталії Савченко часто використовують для декламування вірші Алекси Павак.

Отже, пропонуємо читачів Долинська.City познайомитися з віршами нашої землячки.