Трагічні обставини чи хвороба, які закінчилися смертю, злочин з наступним покаранням, позбавлення батьківських прав - це причини, внаслідок яких діти залишаються без батьківського піклування. Найчастіше опікунками осиротілих дітей стають їхні бабусі, яким небайдужа доля онуків.
В Долинській також непоодинокими є подібні випадки й ми хочемо розповісти нашим читачам про такі сім’ї.
У чому суть?
Наталії Риль вже 63 роки, вона оформила опіку над двома своїми онуками. “Я не можу допустити, щоб мої онуки потрапили до сиротинця. Виховання дітей - велика відповідальність і я всіх зусиль докладаю, щоб діти не були в чомусь обділеними й щоб виросли порядними людьми. Хлопчики мені добре допомагають по господарству - на городі пораються часто самі, прибиранням в будинку займаємося разом. А по кухні я вже сама пораюсь. Хлопці захоплюються спортом та футболом. Артему вже 16, я його і так виховую з маленького. Вані 14 років”.
Наталія Риль з онуками
Жінка розповідає, що на дні народження збирає всіх друзів своїх онуків, як бувають в центрі міста обов’язково відвідують кафе, а ще люблять їздити до родичів Олександрівку, де є великий ставок і можна покупатися чи порибалити.
Ольга та Володимир Косякови стали найріднішими людьми для чотирьох своїх онуків. Власне опіку вони взяли над трьома, бо найстарший на момент смерті мами був вже повнолітнім. Проте, все одно, хлопець вважає їх своєю сім’єю. Звісно, що нелегко у віці 60+ повністю замінити трьом дітям батьків. Пані Ользі 62 роки й вона продовжує працювати. Разом з дідусем діти обробляють власний город. Діти ростуть роботящими та тямущими. Найстаршому хлопчику 22 роки й він студент, навчається в Полтаві на агронома, юнака вирощування рослин захоплювало з дитинства. Ще двом хлопчикам 16 та 14 років, вони дуже люблять спорт, відвідують різні спортивні секції, багато тренуються та займаються самостійно на турніках. Наймолодшій Олександрі 8 років і вона відвідує хореографічний гурток. “Це останній рік, я вже не можу далеко ходити, а то ми з ними збиралися і ходили в походи. Діти були щасливі від цього, - розповідає про себе пані Ольга. - Є в мене ще троє онуків - діти іншої доньки. То коли вони в гості до нас приїздять чи ми до них - то дуже весело буває. Після батьків дідусь і бабуся найрідніші люди дітям. Як можна покинути їх напризволяще, якщо батьків не стало?”.
Ольга Косякова з онуками
Надії Швирьовій 53 роки, вона замінила маму двом своїм онучкам. Адже їхній тато загинув у 2015 році в АТО, а мамине серце не витримало такого горя. Жінка працює на Укрпошті. Говорить, що їй неважко з дівчатками, вони дуже слухняні й ростуть гарними помічницями: прибирають квартиру, вже вміють і куховарити. Старшій вже 15 років, а меншій - 12. Жінка розлучена, але чоловік допомагає їй, приїздить провідати онучок. “На дні народження ми зазвичай їздимо в Кропивницький до Дендропарку, щоб цей день відзначити святково, - розповідає про своє життя пані Надія. - Коли буває можливість на роботі взяти путівку до дитячого табору - то не пропускаю цієї нагоди. Взагалі, дівчатка дуже домашні, люблять тварин. У нас вдома є папужки, котики й собака хаскі. Старша більше про котиків піклується, молодша доглядає за собакою, вигулює її. В мене є ще троє онуків - це сім’я іншої моєї доньки. Відвідуємо їх в Кривому Розі, або вони до нас приїздять. Дівчата люблять малювати й старша в цьому році планує вступати до коледжу”.
Надія Швирьова з онучками
Що було раніше?
Раніше ми розповідали про проєкт “Нові можливості для українських жінок і молоді”. Його мета - допомогти жінкам і молоді області розвиватися в кількох напрямках: сприяти підприємництву серед жінок ВПО та місцевих жінок, підтримувати українську професійно-технічну освіту через розробку і впровадження навчальної програми підприємництва та підтримати жінок-журналісток із гіперлокальних ЗМІ.
