26 вересня 2023 року, поблизу сіл Роботине та Вербове, що в Запорізькій області, під час рятувальної операції з евакуації поранених побратимів, загинув долинчанин Магомет Ганієв.
Магомет напрочуд швидко опанував українську мову
Магомет Ганієв, інгуш за національністю, народився в Долинській. Всі їхні родичі проживали в Інгушетії й молода сім’я Ганієвих по кілька років періодично жили то в селі Маловодяному, що поруч з Долинською, то в Інгушетії. Навчання в школі хлопець розпочав в Інгушетії, а до Маловодянської школи прийшов вже у четвертому класі.
В дитинстві
Його однокласниця Віта Жиліна пригадує, що Магомет потрапив до них в клас не розуміючи української, але хлопець був дуже настирливим. Швидко він навчився спілкуватися з однокласниками українською на досить пристойному рівні. Магомету легко давалося навчання. “Він був “душею” нашого класу, - розповідає Віта. - Дуже активний, енергійний, з гарним почуттям гумору. Де що б не затівалося в класі - Магомет був обов’язково в гущі подій”. Ще жінка відзначає, що не зважаючи на свою задерикуватість, ніколи хлопець не дозволяв собі ображати слабших та дівчат і завжди ставав на захист тих, хто не вмів постояти за себе сам".
Ганна Левченко, однокласниця Магомета, згадує як сиділа з ним за однією партою: “Що мене вразило, коли він прийшов до нас в клас - це його вихованість, дуже чемне ставлення до дівчат. Він ніколи не дозволяв собі образити дівчинку чи навіть назвати її грубо, як то “Анька, Танька, Сонька”, лише “Аня, Таня, Соня”. Це відрізняло Магомета від всіх інших хлопчиків в класі. Він на початку зовсім не знав української мови, але добре читав. І читав дуже багато, читання українською допомогло йому відносно швидко опанувати мову. Він, доки навчався в Інгушетії, то був відмінником. А у нас, здебільшого через те, що чогось не міг зрозуміти, оцінки стали нижчими. Трохи пізніше він освоївся в нашому колективі, в чомусь став схожим на інших хлопців з класу, проте якийсь стрижень в ньому зберігся. В цілому він був дуже світлою людиною: сміливою, чесною, справедливою”.
Ірина Негрун, вчителька Маловодянської школи розповідає, що Магомет мав бунтівний характер, завжди вперто відстоював власну думку, йому важко було всидіти на уроках, тож зауваження від вчителів мав здебільшого за порушення дисципліни. “Зате з якою ніжністю та турботою він завжди відносився до своїх молодших сестричок : Хаді і Маринки, - говорить вчителька. - Навіть дивно було як у ньому поєднуються бунтарство, кипуча енергія з глибокою пошаною до старших та дівчат, з відповідальністю і турботою до молодших. Мама дуже переймалася поведінкою сина та завжди просила вибачення за нього. Таким він був - неспокійний, завзятий, нестримний і в водночас надійний і турботливий. Весь час згадую букет білих лілій, що отримала від нього на випускному вечорі”.
Захоплення спортом
Сім’я Ганієвих мала трьох хлопчиків та двох дівчаток, Магомет був найстаршим з сім’ї й став справжнім помічником для своїх батьків. Руслан, середній брат, але молодший від Магомета на 10 років, з наймолодшим Султаном його відділяють 17 років. Це досить велика різниця у віці, проте Магомет завжди був дуже відповідальним братом, слідкував за молодшими, захищав та допомагав їм, коли це було потрібно.
Руслан пригадує, що старший брат завжди брав його з собою на тренування, на спортивні змагання, на футбольні чи баскетбольні матчі, чи то просто зустрічався з друзями. Ніколи не вважав, що молодший брат може йому якимось чином заважати чи відволікати від справ, які малюку будуть не цікавими. В мусульманських родинах дуже ретельно оберігають сімейні цінності й відповідальність старших дітей за молодших тут виховують змалечку.
Руслан пишався тим, що проводить більшість часу з дорослими хлопцями, згадує, як йому завжди хотілося бути схожим на свого старшого брата.
У наймолодшого з братів Султана збереглися спогади про Магомета, як про людину, що завжди перебуває в гарному настрої та вміє навколо себе створювати веселу атмосферу. “Я дивувався тому, як йому вдається так влучно жартувати, своєчасно підібрати такі потрібні й смішні слова, - пригадує хлопець. - Мабуть, якби він спробував собі зробити кар’єру на сцені, в жанрі стендапу, то в нього б це вийшло дуже добре. Просто в житті мені не доводилося зустрічати інших людей, в яких би це виходило так легко та вдало, як у Магомета.
Ще він займався серйозно спортом, таким видом боротьби, як панкратіон і досяг значних успіхів. Брат неодноразово перемагав в обласних та всеукраїнських змаганнях, а у 2017 році на міжнародних змаганнях, що проходили в Будапешті, став володарем Кубка Світу у своїй ваговій категорії.
Наразі, мій брат є для мене взірцем спортсмена, бійця, друга, чоловіка. Я прагну бути схожим на нього та на Руслана. Всі свої перемоги присвячую брату - Магомету Ганієву”.
І для Султана це не просто слова, нещодавно на всеукраїнських змаганнях в Одесі, хлопець зайняв перше місце з греплінгу у своїй ваговій категорії. Він говорить, що було це дуже непросто, адже змагалися найсильніші спортсмени України з цього виду спорту.
Будапешт 2017
За словами вчителів та однокласників, Магомет був хлопчиною, що завжди повний кипучої енергії, темпераменту, готовий у якійсь бійці випробувати свою силу. Але це відбувалося виключно з суперниками, що рівні йому по силі, або сильніші від нього.
Володимир Музичко, вчитель фізкультури Маловодянської школи відзначає, що Магомет зі школи захоплювався спортом, починав із футболу, грав спочатку за шкільну команду, потім його запрошували й до футбольної команди села. “Пізніше я дізнався, що в Долинській проводять тренування з панкратіону, - розповідає вчитель, - підготували гарну команду спортсменів, почали їздити на змагання і навіть привозити додому медалі. Серед переможців часто звучало ім’я мого учня Магомета Ганієва”.
Після закінчення школи у 2007 році юнак вступив до Національного університету “Одеської юридичної академії”, навчався добре. У 2013 році отримав кваліфікацію юриста-бакалавра і повернувся додому.
Людину неможливо змінити, якщо вона сама цього не захоче
На якомусь етапі життя в його поведінці та характері сталися круті зміни.
Дружина Магомета Аліна, розповідає, що ці зміни з її майбутнім чоловіком сталися ще задовго до їхнього знайомства, але про них їй розповідали його друзі та й він сам. Просто юнак захопився читанням Корану і переосмислив свої погляди на життя, на своє місце в суспільстві. Адже жодна релігія не пропагує та не заохочує до насильства, грабежів, до сумнівних задоволень від куріння чи вживання алкоголю. До Магомета прийшло розуміння того, що якщо всі люди будуть слідувати тим заповідям, що прописані в Корані - то це буде ідеальне суспільство. Він дав собі слово, що більше не буде курити пити алкоголь та битися просто так, щоб випробувати свою силу, окрім спортивного майданчика. Це було його рішення, воно було твердим і вже ніщо його зламати не могло. “Хто б що йому з цього приводу не говорив, - розповідає Аліна Ганієва, - пробували насміхатися і якось зачепити його самолюбство та гордість, що, мовляв, не мужик, якщо з нами не випиваєш, його це зовсім ніяк не торкало і не обговорювалося. Він дав собі слово і тримав його. Я не знаю іншої людини, яка б мала настільки стійку і правильну життєву позицію, власні принципи та погляди на життя, котрих він неухильно дотримувався сам. Зрештою, всі друзі зрозуміли, що зламати його погляди та принципи неможливо і вже навіть не пропонували нічого такого. Магомет неодноразово любив повторювати, що людину неможливо змінити, якби вона не старалася. Але ж він змінився і зробив це сам і добровільно. Напевне ці слова треба трохи перефразувати й сказати так, що людину неможливо змінити, якщо вона сама цього не захоче і не докладе власних зусиль”.
Олег Дудка розповідає, що доля звела його Магометом, невдовзі після того, як чоловік переїхав до Долинської та започаткував тут свій бізнес. Дізнавшись, що Магомет активно займається спортом, Олег захотів приєднатися до занять і попросив нового знайомого скоригувати його навантаження в спортивному залі, коли чоловік туди прийшов, для того, щоб трохи привести себе у спортивну форму та опанувати єдиноборства. Магомет контролював його тренування, давав рекомендації по навантаженнях та здоровому харчуванню. Поступово це знайомство переросло в справжню дружбу. “Ми з ним багато розмовляли на релігійні теми, він цікавився як християнська віра пояснює ті чи інші теми й знайомив мене з ісламом, - розповідає пан Олег. - Він був глибоко віруючою людиною, старався дотримуватися канонів у повсякденному житті. Я ніколи раніше не грав у футбол. З його легкої руки став воротарем команди “Скіф”. Мага був людиною, після зустрічі та спілкування з якою в мене завжди в душі залишалося відчуття піднесеності, як від якоїсь гарної події. Бо він не просто задля ввічливості цікавився твоїми справами, Мага дивним чином пам’ятав про всі мої проблеми чи плани, якими я ділився з ним і завжди цікавився їхнім розвитком. Слово “друг” для нього означало, що ця людина є частиною його особистого світу, він дуже багато вкладав в це поняття. Як командиру футбольної команди йому вдалося створити команду, що грала як єдиний механізм, яка не допускала внутрішніх конфліктів між гравцями. Сам же він ніколи не давав волю гнівним емоціям, ніколи я не чув від нього жодного лайливого слова. Навіть коли ми програвали, він підтримував команду жартами та посміхався”.
Пан Олег пригадує, що до жінок у його друга було завжди дуже шанобливе та ввічливе ставлення, він вмів говорити компліменти дружинам своїх друзів так, що це звучало як захоплення подружньою парою, а не окремо жінкою.
“Я навіть не сумнівався в тому, що він одним з першим стане на захист країни, - пригадує пан Олег. - Він дуже любив Долинську і багато зробив для розвитку спорту в нашому місті, також був дуже активним суспільним діячем нашої громади та чеченської діаспори Кривого Рогу. Я одного разу розмовляв з одним із земляків, що з ним воював і він мені сказав, що це в тут в Долинській він для всіх “Мага”, на фронті він для своїх підлеглих - “Батько”. І цим багато сказано”.
Щаслива сім’я
Шлюбу Аліни та Магомета вже 10 років, а покохали вони один одного значно раніше. Одружилися, коли зрозуміли, що створені один для одного, що мають спільні погляди на життя та на сімейні цінності. У подружжя народилися дві чудові донечки Ясміна й Саміра. “Душа раділа за доньку, - говорить Юрій Тупота, батько Аліни. - Батьки дали гарне виховання своєму синові. За що я дуже вдячний їм, моя донька була по справжньому щасливою в шлюбі. Він був просто взірцевим чоловіком, турботливим, чуйним, люблячим батьком. Доньки його шанували й коли він вже пішов воювати в ЗСУ, приїздив на кілька днів у відпустки - дівчатка просто не злазили з нього”.
Аліна згадує, що чоловік ніколи не відмовлявся допомогти їй з дітьми - чи то погодувати, чи вкласти спати. А прогулянки з татом на лижах, санчатах, катання на гойдалках, читання казок, мабуть, пам’ятатимуть все життя. Бо бажання його донечок - для нього завжди були законом.
Руслан Ганієв розповідає, що з приводу багатьох життєвих ситуацій звертався за порадою до старшого брата. Магомет давав йому дуже слушні та виважені поради. “Інколи я все ж, вислухавши брата, поступав по своєму, - згадує Руслан, - про що потім жалкував. Бо якби зробив так, як радив Магомет, то не прогадав би. Але розуміння цього вже приходило пізніше. Допомагав він також багатьом, хто б до нього не звертався - ніколи не відмахувався, мовляв, ніколи мені чужими проблемами займатися. Якщо було в його силах допомогти - обов’язково людина могла на нього розраховувати”.
В січні 2021 року спільнота чеченців та інгушів, що проживають в місті Кривому Розі та найближчих околицях, обрала його головою діаспори. А це є визнанням високоморальних якостей Магомета, життєвих принципів та цінностей, яких він дотримувався. Серед земляків чоловік був лідером та користувався неабияким авторитетом.
Повномасштабне вторгнення
В перший день повномасштабного вторгнення Магомет весь день мовчав, про щось думав. А під вечір сказав дружині, що йде добровольцем захищати країну, яка стала йому другою батьківщиною. “Це було для нього обдумане рішення, - розповідає Аліна, - я намагалася щось заперечити. Але він був непохитним, мовляв, я чоловік і повинен захищати нашу сім’ю, дім, місто, країну. Коли він починав так говорити - я розуміла, що ніякі вмовляння не допоможуть. Якби мені не хотілося, щоб чоловік лишився з нами. Тому лишалося лише підтримувати його, щоб він пам’ятав, що вдома його завжди чекають”.
І вже 25 лютого Магомет записався добровольцем до ТРО. “Я пам’ятаю, що тоді на початку війни, коли країна була охоплена панікою, багато людей були просто розгубленими й не знали як їм діяти, - пригадує Віта Жиліна, однокласниця Магомета. - До ТРО записалося багато долинчан і раптом з’ясувалося, що батько одного з хлопців-тероборонівців сильно захворів, потрібна значна сума для його лікування. Магомет ніколи раніше не знав того хлопця, але коли почув про його проблему, організував в громаді збір коштів для лікування. Зробив це дуже швидко і так, що люди перейнялися чужою бідою, необхідну суму зібрали дуже оперативно”.
Його побратим з позивним "Річард" розповідає, що знайомий з Магометом давно, дружили, займалися спортом, в один день пішли до військкомату, спочатку служили в роті охорони. Пізніше хлопці потрапили до бойової частини частини А4612, 69 батальйон 10 ОСБ і воювали в Донецькій області. “Під Мар’їнкою ми знаходилися в укритті, було нас там 15 чоловік. Розпочався дуже щільний обстріл, нас з двох напрямків обстрілювали танки, один снаряд попав в наше укриття, всіх контузило, а я отримав поранення, - розповідає боєць. - В мене потрапили три осколки, поранення були серйозними. Обстріл ще продовжувався, хлопці лежали по різних кутках укриття. Все було засипане пилом, Магомет оговтався першим і відразу ж кинувся перевіряти всіх бійців, побачив, що я поранений і почав надавати мені допомогу та гукати інших, перевіряти чи все з ними добре. Я ніколи не сумнівався в ньому. Він завжди думав про інших, де потрібна допомога - кидався першим”.
Згодом і Магомет неподалік Мар’їнки отримав поранення. “Він телефонував мені й навіть ніколи не говорив, що поранений, - плаче Аліна. - Я розмовляла з ним і не знала, що він знаходився в госпіталі. Магомет весь час заспокоював мене, що ми всі проживемо рівно стільки, скільки нам відміряв Господь. Й не треба перейматися тим, що він може загинути, бо він не проживе ні секундою більше, ні менше від того, що відміряно долею та Всевишнім зверху”.
За свої лідерські якості, вміння керувати людьми в екстремальних ситуаціях в листопаді 2022 року отримав звання молодшого сержанта. 22 червня 2023 року Магомет, позивний “Мага”, став сержантом.
Потім він служив в складі 117 ОМБР на посаді головного сержанта роти протитанкових ракетних комплексів. “Як волонтер я часто бачився із зятем, - розповідає Юрій Тупота, - неодноразово бував і в його підрозділі. Знаю, що йому пропонували перейти до більш безпечних підрозділів, служити трохи далі від зони активних бойових дій. Але він щоразу відмовлявся, мовляв, я не можу зрадити своїх хлопців, вони мені довіряють. Як то покинути їх тут і самому перейти туди де безпечніше?! Ким я буду в їхніх очах?”
Рятувальна операція, що стала останньою в його житті
Аліна будь-яку нагоду використовувала, щоб побачитися з коханим. Коли підрозділ Магомета знаходився на навчаннях в Рівному - їздила туди, останній раз бачились із Магометом в Запорізькій області де досить таки небезпечно і приїхала туди разом з дітьми, бо вони вже дуже скучили за татком.
4 липня 2023 року наказом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного Магомета Ганієва відзначено почесним нагрудним знаком “Кращий сержант Збройних Сил України”.
26 вересня 2023 року на позиціях поблизу сіл Роботине і Вербове, що в Запорізькій області, Магомет Ганієв загинув.
“Магомет був моїм командиром. То був "чорний день" для нашого підрозділу...Цього дня окрім “Маги”, загинуло ще двоє наших побратимів, і двох було поранено. Я був серед поранених, - пригадує боєць Олег Магер. - Він вивіз одного, і коли повертався за мною загинув.”Мага” був дуже сміливою людиною. І особисто сам вивозив поранених побратимів. Хоча міг цього не робити. Він був дуже порядною людиною, прикладом для нас всіх. Нам його дуже не вистачає”.
“Річард” дізнавався про подробиці загибелі свого земляка та побратима: “Наші позиції дуже сильно обстріляли, Магомет не став чекати чи повернеться хтось з тієї позиції, а сів на квадроцикл і рушив вперед, одного бійця вивіз до найближчого укриття і рушив розшукувати другого, знову розпочався обстріл і “Мага” маневрував квадроциклом, намагаючись уникнути осколків. Натрапив на протитанкову міну. Таким він був в усьому - завжди перший, не боявся нічого. Таких людей, як Магомет я більше не зустрічав. Він був сильною та вольовою особистістю, аби було побільше таких людей як він - ми б вже виграли війну. Магомет - людина з великої літери. Заради перемоги, заради порятунку своїх побратимів він не рахувався з власною безпекою.”
