На редакційну пошту прийшов лист від 29 річної херсонської художниці Тамари Качаленко: “Привіт із незламного міста Херсона. Всю окупацію я провела в місті, не виїхали ми й після звільнення, продовжуємо жити на лінії вогню, переховуватися під час тривог в сховищі”. Але навіть під час тривог Тамара продовжує роботу над щемливими та проникливими зображеннями людей, які виконує на папері кульковою ручкою.
Малюванням захоплювалася з дитинства
Тамара народилася в Херсоні і все життя прожила в цьому місті. Малюванням захоплювалася з дитинства. Відвідувала в школі гурток образотворчого мистецтва. І найбільш яскраві спогади її дитинства пов’язані саме з цим захопленням. Але перші роботи були переважно пейзажними, графікою дівчина захопилася вже навчаючись в університеті.
В дитячій бібліотеці імені Дніпрової Чайки, з власною книжкою-саморобкою
“В 2006 році проходив конкурс “Моя мала батьківщина”, потрібно було створити книжку-саморобку, я взяла в ньому участь і зайняла перше місце по Херсону та друге місце по області, - пригадує Тамара. - Нагородження відбувалося в обласному ляльковому театрі, супроводжувалося феєричним шоу, дуже яскраві спогади залишилися в моїй пам’яті про цю подію”. Дівчина відзначає, що в конкурсі взяли участь 1300 дітей, які виготовили 667 книжок-саморобок. Потім в дитячій бібліотеці імені Дніпрової Чайки проходила виставка з книжок-саморобок виготовлених для участі в конкурсі. Дуже яскраві спогади залишилися про цей її мистецький дебют, який приніс успіх та бажання пов’язати майбутню професію з творчістю.
В дитинстві у Томи, крім малювання, було ще багато інших захоплень: бісероплетіння, моделювання одягу, гра на гітарі. Було багато гарних викладачів, які допомагали розвивати її творчі здібності, терпіння та фантазію.
Графікою захопилася в університеті
Після закінчення школи вступила до Херсонського державного університету на факультет культури та мистецтва. Вже там дівчина захопилася графікою. “Викладачі нам постійно говорили, що в творчості кожному потрібно шукати власний шлях, відпрацьовувати свій особистий стиль, - пригадує дівчина. - І я знайшла себе в графіці. Починала із зображення портретів Тараса Шевченка, далі була серія портретів діячів української культури. Це була моя дипломна робота”.
Тамара Качаленко з вдячністю згадує викладачів Херсонського держуніверситету і особливо декана факультету культури та мистецтва Миколу Левченка. Дівчина закінчила виш перед початком епідемії коронавірусу. Були в неї плани вступити на магістратуру до Львівського університету, але спочатку завадив ковід, а потім війна. Але Тома впевнена, що навчання вона обов’язково продовжить, а наразі вперто працює над новими портретами, відточує свою майстерність. Кожну серію своїх робіт спершу показує Миколі Григоровичу Левченку. Оцінка та думка викладача для неї дуже важлива.
Ми три тижні не виходили з дому
“Пам’ятаю, що 24.02.2022 ми прокинулися під звуки вибухів - бомбили аеропорт в Чорнобаївці, - пригадує Тома. - Було все дуже незрозуміло, в новинах говорили про Київ, Одесу, Суми, Чернігів, Маріуполь, Донбас. І зовсім ніякої інформації не було про Херсон. В мене склалося враження, що наше місто давно списали. Наша сім’я ще до вторгнення, коли з екрану телевізора запевняли, що ніякої війни не буде, передбачливо запаслася крупами та деякими іншими продуктами. Це дозволило нам майже місяць не виходити з дому”.
Потім вже довелося сім’ї виходити на вулицю, бо потрібні були ліки та й запаси продуктів почали закінчуватися. З харчів намагалися купувати переважно на ринку те, що було українського виробництва. Бо якості товарів, що їх навезли загарбники не довіряли. З ліками було дуже важко. Херсонці створили в телеграмі та вайбері групи, в яких люди писали про залишки ліків в домашніх аптечках. А ті, хто їх потребував - перечитували ті сотні повідомлень, намагаючись знайти те, що необхідно саме їм.
Аптеки, які не розграбували окупанти та не домародерили місцеві люмпени, зачинилися. На ринку з’явилися лотки з російськими ліками завезеними з Криму. “Коли запитуєш у продавця чи є в них ті чи інші ліки, - пригадує дівчина, - він дістає товстого зошита, починає щось в ньому шукати, потім пропонує якийсь препарат і говорить, що це російський аналог. Але потрібно було перевіряти, відразу гуглити назву, бо часто ці аналоги мали іншу дію. Найгірше було людям з хронічними захворюваннями. Одного разу була свідком, коли жінка підійшла до такого лотка, їй радісно повідомляють, що вже є інсулін, а вона відповідає, мовляв, вже не треба - чоловік помер”.
На жаль, вибору тут у херсонців майже не було. Волонтери приймали замовлення на ліки, привозили їх з неокупованої частини України найбільш важливі препарати для людей з хронічними захворюваннями невеликими партіями. Але цього було катастрофічно мало, машини з ліками часто тижнями простоювали на блокпостах, загарбники їх нерідко грабували.
Побачили український прапор і боялися повірити своїм очам
Тамара пригадує той день, коли вперше побачила автівку з українським прапором, серце защеміло, на очі накотилися сльози. “Я боялася показати радість на обличчі - а раптом це якась провокація і окупанти саме так виявляють проукраїнськи налаштованих херсонців, - згадує свої перші думки та почуття в день визволення міста Тамара. - а потім була просто безмежна радість та ейфорія від того, що нарешті до міста зайшли наші воїни. Просто неймовірно скільки українських прапорів херсонці приховали від окупантів і відразу ж дістали їх зі своїх схованок”.
На той час місто вже тиждень перебувало без води, світла, опалення та інтернету. Але це були дрібниці в порівнянні з тим, що давало відчуття звільнення, що вже більше не побачиш на блок-посту огидних пик окупантів обвішаних зброєю.
Під час окупації дівчина продовжувала працювати над серіями зображень “Гуцули”, “Славна Україна”, “Україна у вогні”, розповідає, що отримувала моральну підтримку від свого викладача Миколи Левченка, а від ректора університету Олександра Співаковського допомогу з матеріалами: папером та кульковими ручками. На одну роботу формату А-3 дівчина витрачає 2-3 пасти та 6-8 годин часу (в залежності від кількості штриховки).
Творчі доробки Тамари Качаленко
Херсонці наразі розлетілися по всьому світу і часто в соцмережах діляться новинами місцевих ЗМІ тих міст, в яких тимчасово проживають. Їй часто доводиться читати регіональні та локальні новини з різних куточків країни. “Центральним, українським новинам, після початку повномасштабного вторгнення, я перестала довіряти, - розповідає художниця. - Із задоволенням перечитую новини вашого міста Долинської, для мене вони ніби спогади про довоєнне мирне життя, сумую за загиблими вашими земляками та тішуся з добрих новин. Хочу показати вам серію своїх робіт, виконаних в техніці графіки кульковою ручкою на форматі А3 “Black to black” (старі та діти). Роботи виконувалися в естетиці американського мистецтва «гіперреалізм», а кулькова ручка, як техніка графіки знаходиться зараз на піку популярності в США”.
Тамара розповідає, що естетика гіперреалізму дозволяє відтворити на папері найменші подробиці почуттів людини (наприклад, сльози, які котяться по обличчю або силу рукостискання).
Війна теж пише свою повість на обличчях людей, вкарбовуючись глибокими зморшками та передчасною сивиною. Старі та діти - найвразливіші верстви суспільства, тому війна лишає на них особливо жорстокий та виразний слід.
Ця серія робіт створювалися в перервах між обстрілами (грудень-січень 2023-2024), а деякі навіть у сховищі (під час масованих обстрілів Херсона). Тамару виручила мобільність кулькової ручки, на відміну від фарб.
“Всі війни колись закінчуються, - впевнена мисткиня. - Я вірю, що і цій війні прийде кінець і лише фото, відео та графічні зображення серії “Black to black” будуть нагадувати нам про ці страшні часи та пережите горе й емоції”.
“Тільки старі та діти бачать те, що не помічають більшість людей… Старечі зморшки – це найгарніші письмена життя, за якими діти навчаються читати…" - як влучно сказав відомий французький письменник-романіст Марк Леві.
Рядки з пісні популярної британської співачки Amy Winehouse «Back to black» («Повернення до чорного») підкреслюють драматичну чорно-білу палітру цієї серії графічних робіт, натхненних сьогоденням.
“Я щиро вірю, що в поєднанні з сучасними західними мистецькими здобутками (наприклад, із тим же американським гіперреалізмом), українська графічна школа ще здивує світ”, - запевняє Тамара.
Портрети дітей та стареньких виконані талановитою художницею вражають своєю щирістю та емоційністю. Неможливо спокійно дивитися в дитячі очі наповнені слізьми чи на старечі зморшкуваті руки, що так багато зробили на своєму віку і так потребують підтримки сьогодні. А ще Тамара сказала, що публікації про загиблих воїнів нашого міста її надихнули на нову серію робіт. Художниця вже підібрала кілька фото наших земляків у військовій формі й починає працювати. Єдине хвилює дівчину, що обстріли міста, які останнім часом почастішали, не дають їй можливості повноцінно розпочати роботу над цією серією.
Крім графіки кульковою ручкою дівчина працює в техніках образотворчого мистецтва:
-
гуаш, акварель,
-
акрил (на різних основах - папір, фанера, скло, тканина, лакова шкіра), -масляний живопис (у царині "графічного живопису", родоначальником якого є Ф. Перес),
-
м'які матеріали (вугілля, сангіна, соус),
-
маркери, фломастери,
-
нетрадиційні техніки образотворчого мистецтва.
-
Катастрофа на Каховській ГЕС. Руйнівна хвиля. Папір, гуаш, акрил, акварель, монотипія, кулькова ручка.
Також продовжує працювати з різними матеріалами в техніках handmade:
-
бісероплетіння (ручне та станочне ткацтво - створює автентичні ґердани, "бініль" - поєднання бісеру та напівдорогоцінного каміння, "фріформ";
-
вишивка (бісером, стрічками, хрестом, художня гладь);
-
об'ємні квіти з тканини (методом буління та гільоширування, з атласних стрічок);
-
розпис тканини акриловими фарбами та контурами;
-
батик (холодний батик).
-
Як допомогти херсонській художниці?
Наразі сім’я Тамари Качаленко перебуває в дуже скрутному становищі - роботи в місті немає, раніше дуже виручала гуманітарна допомога, яку херсонцям видавали регулярно.
Проте, вже два місяці продуктових наборів херсонці не отримують, ще є деякі продукти в запасі, але вони швидко закінчуються. Дівчина сподівається заробити якісь кошти своїм талантом і виставляє роботи на українських та закордонних платформах продажу творів мистецтва та в різних техніках handmade.
Роботи Тамари Качаленко ви можете знайти за наступними адресами:
Портфоліо робіт на Аrtcompass (Україна) (колекції handmade та серії графічних робіт) https://artcompass.club/private/advertisement/
Портфоліо на Crafta.ua (Україна) (графічні роботи) https://crafta.ua/uk/member/kachalenko.tamara/items
Портфоліо з творчими роботами на JoseАrtgallery (Австрія) https://joseartgallery.com/artists/vita-ivanova
Портфоліо на Аrtpal (США) https://www.artpal.com/neva51081
Придбавши роботи Тамари ви підтримаєте дівчину і дасте можливість протриматися в ці важкі часи.
Якщо є бажання задонатити для підтримки херсонської художниці - картка Ощадбанку 4790 7299 3713 8667 Торбенко Світлана Віталіївна (мама Тамари Качаленко).
