17 років життя Олена Іванченко присвятила підприємницькій діяльності. Вона мала два магазини в Бахмуті – власний і орендований. З підлеглими працювала завжди пліч-о-пліч. Каже, жили, наче одна родина.

Читайте в нашому тексті, як Олена опинилася в Долинській, що їй тут подобається та чим вона займається.

Магазини працювали до останнього

На початку вторгнення Росії в Україну в Бахмуті було страшно перебувати навіть на вулиці. Місто постійно обстрілювали. Однак колектив і далі працював з надією, що за тиждень або два все скінчиться.

Фото: надані героїнею

«Я поїхала з міста у березні, а дівчата ще залишилися. Вони до останнього забезпечували жителів продуктами й ховалися під час тривог у складському приміщенні», – розповідає Олена.

Фото колективу відсутнє, бо працівниці вірили в прикмети. Мовляв, якщо сфотографуються на пам’ять у магазині, то закінчиться робота, і залишиться тільки пам’ять.

«Одного разу вони надіслали мені фото магазину. Туди влучила російська ракета. Я побачила, що постраждала торговельна зала, але все ж була цілою. Частина ж будівлі завалилася», – каже власниця магазину.

У зруйнованому російськими ракетами місті Бахмуті продуктові магазини працювали до останнього. До кінця липня 2022 року.

Під час удару ще однією ракетою в магазині повилітали вікна від вибухової хвилі. І тільки після цього колектив ухвалив нелегке рішення – виїжджати з міста.

Фото: надані героїнею

Одна з колег поїхала до Німеччини, інші роз’їхалися Україною. Лише одна з продавчинь залишилась у Бахмуті. З нею Олена контактує щодня. Дуже хвилюється.

Долинська

Олена ж переїхала в Долинську в березні 2022 року. Тоді, за рекомендацією свахи, уся родина вирішила переїхати до центру України – Кіровоградської області.

«10 березня 2022 року ми дісталися до затишного містечка Долинська. Перші враження про місто були позитивні, ми відчули, що тут залишимося. Звісно, жили надією, що це ненадовго… Важко було все покидати. Ми залишили майно та бізнес у минулому. Але все це не варте життя», – згадує Олена.

Так, Олена розпочала своє життя із чистого аркуша. Орендувала однокімнатну квартиру, у якій і мешкає досі. Також родина звернулася до міського голови щодо допомоги з облаштуванням квартири. Їм відразу надали ліжка та матраци.

Проте залишилася потреба в шафах та тумбочках для речей. Нині, каже Олена, усе – на купі. Одяг – досі у валізах…

Попри все, Олена зізнається, що Долинська їй подобається.

«Містечко чисте, затишне, мешканці турботливо ставляться до нас, переселенців. А дівчата із «жеку», як бджілочки-трудівниці, щодня прибирають і прикрашають місто», – говорить Олена.

Олена пригадує, як одразу після того, як приїхала з родиною в Долинську, відвідали німецький парк «Дружба». Діти були насторожені через зміну житла, але вдосталь награлися на дитячих майданчиках. Дорослі дозволили собі трохи розслабитися: приготували шашлики та смакували їх у затишній альтанці.

Продовжила бізнес у Долинській

Заселившись у квартиру й оговтавшись від подій війни, Олена вирішила шукати роботу, щоб хоч трохи забути про жахи війни. У центрі зайнятості пропонували різноманітні посади, але жодна з них не припала жінці до душі. Шукала й самостійно, але нічого не подобалося.

Тоді Олена вирішила знайти партнера для співпраці та розвитку бізнесу, але зацікавлених було небагато. Попри це, вона знайшла партнера і продовжила свою діяльність на чужині, вкладаючи душу в залучення клієнтів та розвиток магазину. Набутий у рідному Бахмуті досвід вдалося використати тут, у Долинській.

Олена впевнена, що знайшла своє покликання в житті й безмежно любить свою справу. Наприклад, колективу Ощадбанку, які стали постійними покупцями магазину в Долинській, подобається атмосфера, зокрема, ввічливість Олени. Жінка російськомовна, але навчається говорити українською мовою з кожним покупцем.

«Люди вже звикли до нас, ми забезпечуємо свіжою продукцією, вивчаємо запити наших відвідувачів і стараємося задовольнити кожного», – розповідає Олена.

З досвіду Олени, стати підприємцем може кожен, а от утриматися, не покинути свою справу – набагато складніше. Не завжди цей бізнес дає належний дохід, оскільки на ринку багато супермаркетів – конкурентів. Крім того, невелика платіжна спроможність населення впливає на бізнес.

«Іноді виторг тільки покриває видатки. Підприємці проводять цілий день на ногах і не завжди мають час на відпочинок. У будь-якому разі не треба впадати у відчай, а пережити несприятливий період. Особливо важко влітку, коли спека і продукти швидше псуються, а кількість відвідувачів може зменшуватися. Тому ми стараємось розширювати асортимент і залучати нових торгових агентів», – ділиться Олена.

Головне, на думку Олени, – любити свою справу.

«Виходить, я і до сьогодні не закрила бізнес у Бахмуті. Чекаю на перемогу та відбудову свого рідного міста, аби продовжувати вести бізнес там», – з надією завершує Олена.