Сьогодні в майстерню до Сергія Ткачова завітали вимушені переселенці з регіонів, охоплених війною. Ініціатором такого майстер-класу стала мобільна бригада соціально-психологічної допомоги для постраждалих від домашнього насильства, що співпрацює з Громадським Рухом «Віра, Надія, Любов» на чолі з Оксаною Музичко.
Долинська.City також відвідала майстерню пана Сергія і розповідає вам, як усе було.
У чому суть?
Пані Оксана розповідає, що людям, які бачили жахіття війни на свої очі, втратили житло, роботу та все своє майно, дуже важко адаптуватися серед людей, котрі цього всього не відчули. У маленькому місті нелегко знайти роботу й нових друзів, дуже часто люди відчувають себе забутими та покинутими.
«Тому ми надаємо їм насамперед психологічну допомогу. У нашій бригаді є психолог, часто проводимо тренінги, на яких люди знайомляться, діляться своїми проблемами, і ми часто допомагаємо їх вирішувати», – говорить очільниця мобільної бригади.
В майстерні Сергія Ткачова
Сергій Ткачов, майстер народного мистецтва України, уже давно навчає в Долинській усіх охочих гончарному ремеслу та лозоплетінню. І вже другий рік поспіль пан Сергій проводить безплатні майстер-класи із цих видів народного ремесла для переселенців.
Сьогодні для людей, що прийшли на майстер-клас, було вже друге заняття. На першому вони прослухали розповідь майстра про тонкощі роботи з глиною, подивилися виставку робіт, виконаних як Сергієм Ткачовим, так і його учнями. А потім самі перетворювали шматочки глини на витончені та досконалі глечики, макітерки, вази.
Нині вже висушені в спеціальній печі вироби, початківці-гончарі прийшли розфарбовувати.
«Робота з глиною на гончарному крузі дає неймовірні відчуття», – говорить Родіон, хлопчик із Нікополя, який із мамою живе в Долинській уже понад рік.
На попередньому занятті він, з допомогою майстра, створив невеликого горщика і прикрасив його фігурками із сирої глини. Сьогодні вже висушений виріб Родіон розмальовує акриловими фарбами. Цього року він піде вже до місцевої школи, бо весь минулий рік навчався онлайн. Долинська йому подобається, бо тут тихо й не стріляють, але повернення додому – залишається його заповітною мрією.
Тамара з донькою Кірою – херсонці. Вони пережили всю окупацію в місті, але після звільнення змушені були покинути власний дім, бо перебувати там стало дуже небезпечно.
Пані Тамара каже: «Це чудо, коли у твоїх руках народжується виріб із глини. Ти тримаєш і не можеш повірити, що це сталося з тобою». Жінка прикрасила свою вазочку гербом України, а Кіра з допомогою гіпсових форм виготовила будиночок, бо мріє повернутися до свого будинку, що залишився в неспокійному Херсоні.
Психологиня пані Оксана додає:
«Робота з глиною, як арттерапія. Знімає емоційне напруження, звільняє від негативних емоцій, розслабляє. Також дає можливість самовираження, розвитку власного творчого потенціалу. І просто дає відчути дитячу радість від того, що ти автор шедевра, створив власноруч унікальну неповторну річ, яка є лише в тебе. Вдячні всім учасникам за цікаво та весело проведений час, дружню атмосферу».
Майстер за гончарним кругом
Що було раніше?
Раніше ми розповідали про вчительку із села Ганнівка, яка досліджує з учнями місцеву флору й навіть планує відкрити ботанічний заказник місцевого значення поблизу села.
