У Долинській живе людина, у руках якої вербові прутики та звичайна глина перетворюються на кошики, крісла та глечики. Сергія Ткачова можна назвати Майстром із великої літери.
Він – член Національної спілки майстрів народного мистецтва й людина, яка заснувала безплатний гурток «Креатив», аби навчати людей працювати з глиною та лозою.
Журналістка «Долинська.City» розповідає історію Майстра.
Навчив розрізняти пташок за співом
Пан Сергій родом із селища Молодіжне Долинського району. Після закінчення інституту поїхав працювати таксидермістом у музеї заповідника «Кодри», що в Молдові. Там доля звела його з Віктором Гавриленком, який опісля, багато років підряд, очолював заповідник «Асканія Нова». Для чоловіка це дуже важливий етап його життя.
«Саме він навчив мене розрізняти пташок за співом. І ми з ним і до сьогодні підтримуємо зв’язок. Дуже переживав за Семеновича, доки він був в окупації. Адже за свою прямолінійність та відверто українську позицію міг постраждати. Нині він у безпеці, знову займається улюбленою справою. Тож ми можемо сміливо говорити з ним про що завгодно», – розповідає вчитель.
Вікторові, другові Сергія, уже вдруге доводиться покидати насиджене й обжите місце. Так, на початку 90-х, коли в Молдові почалися бойові дії та посилився сепаратистський рух, обоє покинули Молдову. Пан Віктор поїхав на Херсонщину, а пан Сергій – на рідну Долинщину. Добре, що знайшлося місце вчителем в новій школі.
У вільний час вивчав флору Долинщини
У вільний час пан Сергій продовжував науково-пошукову дослідницьку роботу. На велосипеді з фотоапаратом об’їздив навколишню місцевість, вивчав флору на залишкових ділянках степу по балках та долинах річечок, постійно листувався з ботаніками, ділився з ними своїми спостереженнями.
Завдяки проведеній ним роботі з вивчення й опису флори, одній із балок поблизу міста присвоїли статус заказника природи місцевого значення.
Зараз пан Сергій може розповісти все та більше про червонокнижні та рідкісні рослини Долинщини, показати, де вони ростуть, провести екскурсію місцевими балками.
Перші кроки в лозоплетінні
Працюючи вчителем біології в Долинській СШ № 4, Сергій Ткачов, захопився лозоплетінням.
«Ну, як захопився, – усміхається майстер, – потрапила в руки книжка, у якій детально описувалися тонкощі цього ремесла. А колись я мріяв навчитися плести кошики – тільки нікому навчати було. Отож, і вирішив освоїти цю справу самостійно».
Біля ставка пан Сергій знайшов підхожі кущі верболозу. Так, заготовляв матеріал і вечорами випробовував себе в лозоплетінні.
Якось один із сусідів звернув увагу на пучки верболозу, які приносив той додому, і поцікавився, для чого це. Вчитель розповів про своє захоплення й отримав перше замовлення – сплести кошик під квіти для покладання до пам’ятника. Кошик вдався. І тут таки з’явилися інші замовлення на подібні кошики.
«Я ледве справлявся із замовленнями. Адже роботу в школі ніхто не скасовував: потрібно було готуватися до уроків, перевіряти контрольні. А потім ще й кошики плести. Але на тих кошиках я тоді відводив душу, відточував майстерність, набирався досвіду та вправності в ремеслі» – пригадує Сергій Володимирович.
Верболіз вирощує на дачі
Поступово Сергій відчував у собі силу, ставав майстерним. Почав братися за складніші вироби: крісла, вази, банкетки, ажурні полички.
Оскільки в природних умовах у Долинській росте не так багато верболозу, то спеціально насадив його на дачі. Тепер у пана Сергія росте кілька сортів цієї рослини на дачній ділянці.
Виготовлені шедеври інколи продає, також щороку виставляє свої вироби на виставці майстрів народного мистецтва. Навіть отримував нагороди: грамоти, дипломи та звання майстра народного мистецтва.
Тоді вчитель почав вести в Долинській гурток із лозоплетіння. Уже багато долинчан можуть похвалитися тим, що опанували це мистецтво саме завдяки йому. Сьогодні на заняття до пана Сергія приходять уже діти перших учнів-гуртківців.
Побачив – сподобалось, спробував – захопився
Кілька років тому в Долинській проводив майстер-клас із гончарства Микола Світайло – майстер народного мистецтва з Кропивницького.
Тоді Сергій спостерігав за роботою Миколи, спробував самостійно попрацювати з гончарним кругом – і захопився цим ремеслом. Навіть сам змайстрував гончарний круг, на якому працювали в давнину – з ножним приводом. А потім, відкладаючи потроху заощадження з пенсії, придбав електричний.
Тож нині майстер навчає долинчан уже двох видів народного ремесла. І непросто навчає, а розвиває творчі здібності людей, прагне пробудити фантазію та уяву.
«Креатив» – для людей креативних
Нині Ткачов очолює творче об’єднання «Креатив». Будь-хто може долучитися до нього. На перших пробних уроках майстер відбирає серед новачків тих, хто проявляє свою фантазію та творчі здібності. Їх переводять до групи, де заняття більш серйозні.
Тут учні різного віку діляться своїми здобутками, випробовують різні техніки ліплення та прикрашання гончарних виробів. Хтось десь побачив щось цікаве на Pinterest, поділився – і вже вся компанія пробує відтворити це на глині. Так, тема розвивається, з’являються ідеї, як ще можна застосувати та розвинути цю техніку.
Приходять у «Креатив», щоб спробувати свої сили в народних ремеслах, не лише школярі, а й люди будь-якого віку.
«Адже для школярів у Долинській є багато різних гуртків та секцій. Для людей старшого віку є клуб «Ветеран». А от для молоді та середньовікової групи просто немає пропозицій, де можна провести вільний час із користю для себе, тільки кафе та бари, – продовжує Сергій Володимирович. – У «Креативі» ж ми раді всім охочим. Добре, що міська влада виділяє нам безплатно приміщення для наших занять».
Заняття тут проводять на безоплатній основі. За словами майстра, двері відчинені для кожного, хто захоче випробувати себе в народних ремеслах.
Гордість майстра – його учні
Про своїх учнів пан Сергій розповідає із захопленням:
«Ось це робота Аліночки Бондар! Надзвичайно талановита дівчинка, крім «Креативу» вона займається ще й у Школі Мистецтв. Алінині роботи вже виставлялися на серйозних виставках і отримали визнання. Її сестра Катя, зараз студентка філологічного факультету, також за нагоди відвідує наші уроки. А загалом ці сестрички вже шість років займаються в «Креативі».
Є серед учнів пана Сергія такі, що перетворили творчість на професію. Під час карантину, коли в студентів художньо-графічного факультету Криворізького ДПУ не було можливості відвідувати заняття в аудиторіях, вони приходили до нас. Тут працювали з глиною, спілкувалися в колективі, знайшли способи, як їм краще впоратися із виконанням творчих завдань від викладачів.
Наприклад, минулого року в Долинську приїхала студентка із Нової Каховки. Вона навчалася на факультеті дизайну. Оскільки її навчальний заклад опинився в окупації, то заняття відбувалися лише дистанційно. Отож, консультуючись зі своїм дипломним керівником, вона успішно виконала частину своєї дипломної роботи з дизайну саме на глині.
Мрії Майстра
У пана Сергія є дві мрії.. Перша – це Перемога України над мерзенними росіянами.
Друга – навчити працювати з глиною та лозою тих воїнів, які повернуться з фронту зі зраненими тілом та душею.
Майстер щиро вірить, що народні ремесла можуть повернути людям спокій і душевну рівновагу, допоможуть знайти себе в мирному житті й відновитися психологічно.
