З середини 30-х років XX ст. населення Долинщини, як і всієї країни, жило в тривожному очікуванні війни. Перші офіційні натяки на її неминучість поширювали перш за все газети. Так, 1 серпня 1935 року газета "Кіровська правда" під заголовком "Про небезпеку нової війни" надрукувала фрагмент доповіді Сталіна, де чітко проголошувалося: "…справа явно йде до нової війни". Відтоді та впродовж кількох наступних років рідко який номер цієї газети не страхав своїх читачів наближенням війни. В такий спосіб населення призвичаювалося до думки про її неминучість та про свою жертовну роль у майбутній борні.
Нагнітання психозу війни
Про прийдешні протиборства відразу заговорили на загальних зборах вчителів середніх навчальних закладів долинського краю. Регулярно проводили тематичні політінформації. Всі вони зобов'язували людей бути готовими в потрібний момент дати рішучу відсіч. Це мало відіграти роль "психологічної мобілізації" населення Радянського Союзу.
У передвоєнні роки в СРСР виходило майже 9 тисяч газет, разовим накладом понад 38 млн примірників, значними темпами зростала активність "стінних" газета. Починаючи з кінця літа 1935 року вся радянська преса, зокрема і в газеті "На соціалістичних ланах" (пізніше вона називалася "Шляхом Ілліча", з 1992 року перейменована в "Долинські новини") писалось про те, що: "Німецькі фашисти готують війну".. Шкода, що в редакції "Долинські новини" майже не збереглися підшивки примірників за 1935-1939 рр.. "Фашизм – це голод, злидні, війна", "Фашизм – це нестримний шовінізм і загарбницькі війни", "Фашизм – це влада фінансового капіталу" - прописувались безапеляційні твердження у вигляді цитат керівників партії, заголовків статей в кожному номері газет аж до 1939 року. Нагнітання психозу війни перетворилося на справу буденну.
Військовою справою мали володіти всі - від піонерів до пенсіонерів
Про війну не тільки говорили, до неї готувалися. Опановування військовою справою набуло грандіозного розмаху: всі як один – від учнів, колгоспників і робітників до домогосподарок та пенсіонерів, розпочали вивчати матеріальну частину гвинтівок, кулеметів та протигазів, складали фізкультурні нормативи й заліки, «військово-технічні заліки, вчилися влучно стріляти по цілях, здаючи норми на значки "Ворошилівський стрілець".
В с. Кірове (нині с. Бокове) започаткували фізкультурні свята, де молодь змагалася з бігу на 100 метрів, стрибках у довжину, у шведській естафеті. В районі виникли дитячі та дорослі футбольні, гандбольні, волейбольні команди, з’явилися свої вело спортсмени, боксери та гирьовики. Мета всієї цієї роботи досить прозора – не піклування про стан здоров’я окремого громадянина, не організація цікавого дозвілля для дітей та молоді, а гартування духу й тіла для майбутньої війни та пов’язаних з нею великих випробовувань.
В усіх населених пунктах виникли "оборонні активи". У селах, для пропаганди військових знань, заснували ще й "хати оборони", щоб кожен трудівник опанував як мінімум однією військовою спеціальністю. Масово розпочали навчати спеціальностей танкістів, снайперів, водіїв автомобілів і мотоциклів, медсестер тощо. Загалом ця робота набула шалених темпів. У квітні 1939 року тільки в м. Кіровограді підготували 57 кулеметників з учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, то в травні їх налічувалося вже 236.
В Кіровограді діяли 88 стрілецьких гуртків, які одночасно відвідували 1885 осіб, також працювали 17 гуртків з вивчення кулемета "Максим" та кулемета "Дегтярьова". На тактичних навчаннях із залученням тисяч жителів Кіровоградської області зазвичай вивчаються такі військові теми, як "Марші й засоби охорони", "Наступ на ворога, що захищається" та ін. До цих навчань в Новоархангельському районі залучили 3200 осіб, в Онуфріївському – 800, В Долинському - 950. Будову протигазу вивчали 31 189 жителів області. З ними провели 1106 тренувань та здійснили 391 похід у протигазах.
Всю цю роботу планував і здійснював штаб ТСОВІАХІМу в Кіровоградської області на чолі з його керівником Ротгайзером. У Кіровограді активно запрацював аероклуб. Від опановування парашутною справою його курсанти перейшли до вивчення будови літаків та польотів на них. Так, зі 135 членів аероклубу 30 вже самостійно літали (на 15 липня 1939 року). В червні вони налітали 751 годину. За два тижні липня провели в повітрі 310 годин. За півтора місяця польотів відбулася тільки одна аварія. Зрозуміло, що аероклуб готував льотчиків не для цивільної авіації, а зовсім для іншого призначення. До обласної організації "Червоного хреста" записалися 39599 жінок і дівчат. Донорами погодилися стати 260 осіб.
В навчальних закладах району пропагувалася інформація про людей військових професій: прикордонників, червонофлотців, авіаторів, проводились фізкультурні спартакіади, вчили стрибати з парашутом. Випускались "стінгазети" у всіх навчальних закладах району на такі теми: "Як я готуюсь до призову", "Стрибати з парашутом може кожний", "Нові імперіалістичні війни", "Стати фортецею оборонної роботи", "Червоній армії – гідне поповнення" та інші. Оголошувався конкурс на кращу стіннівку на дану тематику між класами в школі.
Радянський Союз та нацистська Німеччина - “друзі навіки”
Якщо донедавна головним ворогом СРСР вважалася націонал-соціалістична (або "фашистська" - з подачі сталінських ідеологів) Німеччина, то з літа 1939 року особисто Гітлер та його країна перетворилися на найтісніших друзів радянського керівництва. З цими "друзями" СРСР розпочав війну проти Польщі. У "визвольному поході" проти "панської Польщі" взяли участь і кіровоградці.
В переддень "походу", з 7 вересня 1939 року і впродовж наступних днів, включно по 29 вересня, тільки зі спеццехів найбільшого підприємства Кіровоградської області - заводу "Червона зірка", мобілізували до Червоної Армії 1000 кваліфікованих робітників. Потім розпочалася повномасштабна війна проти Фінляндії. В ній СРСР теж виступив як звичайнісінький агресор. В снігах і лісах цієї північної країни загинули десятки жителів Кіровоградщини - бійців червоної армії.
Однак, чим ближче було до "великої війни", то будь-яка згадка про неї – в газетах, по радіо, на зборах і політінформаціях, у виступах агітаторів та пропагандистів, дивним чином трансформувалася в слово "дружба". Тоді, в 1939 – на початку 1941 року, єдиним своїм "другом" правителі СРСР офіційно проголосили нацистську Німеччину. А на "ворогів" перетворилися Англія, Франція та інші "імперіалісти".
