Попри те, що війна продовжується, ми вже сьогодні маємо турбуватися про те, щоб зберегти пам’ять наших воїнів, які полягли у визвольній війні українського народу проти окупантів. Пам’ятні дошки на стінах навчальних закладів — нагадування про тих, хто не шкодував свого життя заради нашої свободи й незалежності.
28 листопада відкривали меморіальну дошку на стіні КЗ “Академічний ліцей Долинської міської ради” присвячену пам’яті колишнього учня закладу Сергія Платаного. А 1 грудня — на стіні КЗ “Гімназія №1 Долинської міської ради”з’явилася меморіальна дошка на честь Олега Пугача.
Хто повідомляє: КЗ “Академічний ліцей Долинської міської ради” КЗ “Гімназія №1 Долинської міської ради”
У чому суть?
На відкриття зібралися рідні Героїв, їхні друзі, представники міської влади, учні і просто небайдужі жителі громади.
“Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі, — говорить Вікторія Євсович. — Сьогодні у нашому ліцеї з`явиться пам’ятна дошка, пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про війну, про материнське та людське горе.
Сьогодні схиляємо голови в пам'ять нашого учня Платаного Сергія, який загинув на війні захищаючи територіальну цілісність і незалежність рідної землі”.
Право відкриття меморіальної дошки надано його коханій дружині Поліні Платаній. Рідні і друзі Сергія згадували про те яким він був в житті, який слід залишив в душі і пам’яті кожного з тих, хто його знав.
Сергій Платаний народився в нашому місті в сім’ї Людмили та Сергія Платаних 21 серпня 2000 року. Він був довгоочікуваним сином батьків і улюбленим старшим братом для сестри Каті. В пам’яті друзів та вчителів він залишився веселим і щирим хлопцем, який поєднував в собі лідерські якості зі скромністю. Добре навчався, захоплювався спортом, охоче брав участь у всіх позашкільних та спортивних заходах. Про те, що Сергій талановитий спортсмен, кращим футболіст, волейболіст та баскетболіст знали не лише в школі. Про це знали й в Долинській, і в Кіровоградській області та за її межами. Свого часу він став одним із кращих молодих гравців, привернув увагу тренера навіть однієї із закордонних команд. Якби не повномасштабне вторгнення, то цілком можливо, він вже став би професійним спортсменом.
У віці 21 рік Сергій став на захист України, перебував на службі в Національній гвардії України, на посаді розвідника-сапера третього розвідувального взводу розвідки спеціального призначення.
Він завжди йшов вперед, не дивлячись на втому і біль. Він свято вірив в Перемогу України. Побратими розповідають в найтяжчі хвилини обстрілів він не міг залишити товариша в біді, завжди поспішав на допомогу.
Навіть під час війни, він будував плани на майбутнє: зробив пропозицію руки та серця коханій дівчині Поліні, з якою і одружився. Мріяв про дітей та про кар’єру у великому спорті.
Але війна - це завжди біль і жорстокість, вона забирає у нас найкращих, наше майбутнє. 27 листопада 2004 року у віці всього 24 років вона обірвала життя Сергія Платаного.
Олег Пугач народився 28 вересня 1972 в Долинській. В цьому місті пройшло його дитинство і майже все життя. З шкільних років він відзначався вигадливістю та фантазією. Тягнувся до техніки, обожнював риболовлю та мотоцикли. Його однокласники розповідають, що Олег з дитинства мав сильний характер, не дозволяв себе схилити до якихось правопорушень чи сумнівних розваг.
Вже в армії йому довелося якийсь час виконувати завдання на кордоні з сусідньою Молдовою під час збройного конфлікту, який ініціювала росія в Придністров’ї. Служба його загартувала, дала досвід, навчила дисципліни та відповідальності.
Після повернення додому Олег одружився і створив міцну сім’ю. Своїх дітей навчав власним прикладом, як люблячий чоловік і батько. Влаштувався на роботу в пожежну частину. Ця роботу йому припала до душі, оскільки пов’язана з ризиком. Він не боявся висоти і завжди з готовністю вирушав на виконання найбільш небезпечних завдань для порятунку життя людей, тварин та майна.
Коли розпочалася Антитерористична операція на Сході України, Олег не зміг залишитися осторонь від цих подій. Він добровільно став на захист країни, мав за свою службу відзнаки та нагороди.
Повернувся додому і мріяв виховувати онуків. Але війна обірвала всі мрії. Вже 26 лютого 2022 року рідні проводжали Олега, який разом з першими добровольцями вирушав захищати країну від підступного ворога. Загинув Олег Пугач 7 травня 2022 року на Луганщині, захищаючи населений пункт Тошківка.
“Олег загинув як воїн, як захисник, як людина, яка до останнього виконувала свій обов’язок. Його життя обірвалося, але памʼять про нього — не зникне ніколи, — говорить директорка гімназії Анастасія Полянцева. — Сьогодні ми відкриваємо цю меморіальну дошку, щоб увічнити його ім’я. Щоб усі, хто проходитиме повз, бачили обличчя людини, яка жила по совісті, по правді, з великою любов’ю до своєї родини, свого міста і своєї країни”.
Право на відкриття меморіальної дошки Олегу Пугачу надано його рідним.
Хвилиною мовчання та покладанням квітів завершувалися урочистості відкриття меморіальних дошок.
Кожна втрата людини — це біль не лише для його рідних. Це біль всієї громади, біль країни, яка втрачає своїх людей. Пам’ятаємо, не забудемо, не пробачимо! Слава Україні!
Що було раніше?
Раніше ми писали про Юрія Парфьонова, який жив в Долинській і загинув на війні.
