Підприємство GPK Tactical або в просторіччі ГеПешКа в Долинській засноване в грудні 2022 року. Це суто жіночий колектив, який шиє стрій як для військових, так і для поліції та ДСНС. Цього літа швачки експериментували з цивільними моделями.
Долинська.City побувала на підприємстві й поспілкувалася з його засновницями та швачками.
Проблеми з якісним одягом для військових підказали ідею для підприємництва
Одна із засновниць, Ірина Гриценко розповідає, що за фахом вона менеджерка і в житті довелося багато чим займатися: торгівлею, сільським господарством тощо. У 2014 році відкрила ФОП. Останні чотири роки перебувала у відпустці по догляду за третьою дитиною. Вийшла з відпустки з початком війни. Її чоловік, колишній атовець добровольцем пішов на війну. А її разом з кумою Тетяною Пастушенко, сестрою брата Надією Ковергою та дітьми, чоловіки відправили в більш безпечний регіон України. Жінки жили там до кінця літа 2022 року, коли зрозуміли, що Долинській окупація вже не загрожує - вирішили повернутися додому. Ірина Гриценко родом з міста Чигирин Черкаської області, а її чоловік з села Бокового. Долинська для Ірини вже стала рідною. Жінка зауважує, що відразу це місто припало їй до душі. “Коли я вперше сюди потрапила, - пригадує Ірина, - тут вирувало життя, відчувався його темп та розвиток. Тут ми вже маємо власне житло, яке облаштували так, як нам подобається і шукати чогось іншого не хочеться”.
“Звісно, що ми дуже турбувалися за наших чоловіків, адже всі вони воюють на фронті, - згадує Ірина. - В той час знайти якісну військову форму було проблемою. Ми всі потроху шили якісь речі для себе. І от вирішили, що військовий стрій - це дуже актуальний напрямок, військових багато, одяг в умовах бойових дій швидко зношується і це наразі важливо забезпечувати наше військо якісним одягом. Ми вирішили його шити самі”.
Починати жінкам довелося з нуля, на початку їхнє підприємство нагадувало кустарне виробництво, бо багато чого з необхідного обладнання приносили з дому, щось намагалися пристосувати, щось сконструювати самі. Але головне, що в місті їм вдалося знайти професійних швачок, яким хоча й не доводилося раніше шити військовий одяг, але вони мали розуміння того як шити, як зібрати з деталей та в якій послідовності готовий виріб. Перші букви прізвищ Гриценко, Пастушенко, Коверга визначили назву підприємства GPK, або як самі дівчата називають його ГеПешКа.
“Нам пощастило зібрати чудовий колектив…”
“Для себе кожна з нас щось колись шила, - розповідає Ірина, - але шити для себе і шити професійно одяг - це не одне і теж. Можна вміти дуже майстерно строчити на машинці, але при цьому зовсім не мати розуміння як правильно скласти деталі, який вид швів використати в тому чи іншому місці. Треба для цього мати відповідні знання, кмітливість і деякий досвід. Нам пощастило з людьми, ми вже маємо колектив, яким пишаємося”.
За досить короткий час жінкам вдалося налагодити зв’язки з постачальниками якісної тканини. “Це було непросто, - розповідає Ірина, - адже військовий одяг складається з кількох предметів. Кожен з них має відповідати певним вимогам. Верхній одяг повинен бути легким, теплим та не пропускати вологу, білизна, футболки мають бути зносостійкими, волого та повітря пропускними. Був випадок, коли нам довелося за партію вже пошитого одягу повертати гроші нашим замовникам, тому що тканина з якої пошили, не відповідала заявленим якостям. Ми не можемо підвести своїх покупців і надіслати їм неякісну продукцію.
Треба сказати, що всі зразки нового строю ми тестуємо на наших чоловіках. І вони є нашими найбільш вимогливими критиками, інколи аж занадто. Ми, буває, що сердимося на них. Зате вже коли виправимо всі недоліки на які вони вказали - то рідко ще хтось може знайти до чого можна прискіпатися”.
Дівчата згадують, як перше їхнє приміщення, котре вони орендували для свого цеху, знаходилося поруч з Укрпоштою. Щоб не відривали від роботи люди, які часом випадково чи заради цікавості відкривали їхні двері, вони зачиняли їх на ключ і бралися до роботи.
Одна жінка, яка приїхала до Долинської як ВПО, почула, що тут заснували підприємство з пошиття військового строю. Їй потрібна була робота і до війни вона якраз працювала на фабриці, що шила стройовий одяг. Але щоразу натикалася на зачинені двері. Коли розпитувала в людей, де ж знаходиться ця майстерня, - то більшість знизували плечима, хтось говорив, що туди беруть лише знайомих. Зрештою їй вдалося дізнатися номер телефону засновниць, які якраз, на той час, всюди давали оголошення про те, що набирають на роботу швачок і навіть готові навчати людей без досвіду.
Наші плани - триматися на плаву і розвиватися
“Наразі у нас є приміщення, де поруч розташовані робочий цех, кабінет та магазин готового одягу, - продовжує пані Ірина, - ми виграли державний грант “Власна справа” та змогли придбати професійне обладнання: закрійний стіл, спеціалізовані машини під виконання окремих операцій. І ви бачите, що ми вже дійсно схожі на підприємство”.
Жінка розповідає, що планів у них багато. Але обставини такі, що складати для себе якісь плани на далеке майбутнє - ризиковано. Виходити потрібно з реальних можливостей та ризиків сьогодення. Тому всі плани - це найближчий місяць максимум. Влітку доводилося пристосовуватися під графік виключення світла. “Як ми переживемо цю зиму, з якими викликами доведеться зіштовхнутися - ніхто не знає, - розмірковує Ірина. - У нас є команда, яка готова пристосовуватися під непередбачувані виклики й це, на мій погляд, головне. У нас працюють жінки різного віку, є зовсім молода дівчина, Руслана, яка закінчила училище і прийшла до нас майже без досвіду. Є жінки середнього та передпенсійного віку, але це вже колектив, який об’єднує спільна справа - одягати наших захисників в якісний одяг”.
Дівчата наразі думають про те, як розширити асортимент виробів, які випускають. Почали шити одяг і для цивільних. Це здебільшого повсякденний одяг та зручні комплекти для відпочинку на природі з якісних тканин. “Ми самі дівчатка, для початку пошили кілька моделей для себе, сфотографувалися, виставили на сайт, - розповідає Іра Гриценко, - будемо вивчати попит і шити одяг, який сподобається долинчанам. Хочемо і наших земляків одягти в красиве й зручне вбрання. Ми маємо власний сайт на якому виставлено весь асортимент нашої продукції, маємо свій магазин в Долинській, на партнерських умовах продаємо одяг в магазині в Новомиргороді. Маємо кількох гуртових партнерів-закупівельників. Були думки, щоб взяти участь в тендерах. Але ми реально оцінюємо свої можливості, розуміємо, що це для нас ще зависока планка. Надто багато часу потрібно буде для виконання подібних замовлень. Але ж нам є до чого прагнути. Ставити мету і поступово до неї наближатися”.
Дівчата розповідають, що для них, як для засновниць, підприємство GPK Tactical - це скоріше волонтерство, ніж бізнес. Всі прибутки вони вкладають в розвиток, але їх тішить розуміння того, що забезпечують українських військових якісним одягом, що працівниці мають роботу і дохід. Серед швачок в колективі є мама загиблого військового та дві ВПО. Таким людям особливо потрібна робота і не лише для виживання, пошиття військового строю дає їм відчуття, що вони роблять корисну справу, вносять свій маленький вклад в захист країни, в допомогу ЗСУ.
