Вона з тих дівчат, яких характеризують: “Активістка, спортсменка, розумниця і нарешті - просто красуня”. Дарина Карабанова - наймолодша депутатка Долинської міськради. Дівчина є членкинею молодіжної ради Кіровоградщини та “Зе молодіжки”, грала в жіночій футбольній команді Долинської та навіть входила в збірну Кіровоградщини з цього виду спорту.
Завжди подобалося бути на видноті
Дарина вважає, що походить зі звичайної середньостатистичної сім’ї, яка не відрізняється чимось особливим. Вона народилася в селі Ручайки Новгородківського району. Родина переїхала до Долинської, коли дівчинці вже виповнилося 5 років. Тато працював на КГЗКОРі, мама тривалий час була домогосподаркою, щоб більше уваги приділяти вихованню дітей.
В дитинстві з братом
“У нас з братом було дитинство звичайне для більшості дітей нашого міста. Я не можу похвалитися якимись подорожами, просто тому, що батьки не любили кудись виїздити з дому. Мабуть, і мені це передалося, я в інших містах буваю здебільшого тоді, коли потрібно поїхати на якийсь молодіжний форум, семінар чи конференцію. Я люблю знайомитися та спілкуватися з новими людьми, а от знайомство з новими містами мене якось зовсім не приваблює, - розповідає про себе Дарина. - На морі я вперше побувала у 18 років в Залізному Порту і я не можу сказати, що прямо мрію ще раз побачити море. Буде нагода - поїду, не буде - мене це не засмутить”.
Всі родинні свята відзначали завжди вдома, в колі сім’ї. Найбільше їй запам’яталося, як в дитинстві на татів день народження, зустрічала його з роботи на порозі з тортом, який пекла та прикрашала разом з мамою: “Мама вміє зробити наші домашні свята яскравими та незабутніми”.
Уже в школі почала відвідувати в Центрі дитячої та юнацької творчості гурток “Лідер”. Їй дуже подобалося бути на видноті у людей, спілкуватися з ними. Часто дівчинці пропонували бути ведучою на різних заходах в школі та в МЦ “Червона Калина”. Зрештою вона очолила учнівський шкільний парламент в школі №4. І дівчина вважає, що для неї це був дуже цінний досвід публічної діяльності.
Мріяла стати журналісткою, любила писати твори та навіть спробувала написати кілька публікацій, що стосувалися проблем міста і деякі з них опублікували в газеті “Долинські новини”. Проте, для того, щоб вступити на бюджет до вишу на факультет журналістики, у Дарини не вистачило балів по ЗНО. Дозволити собі платне навчання родина не могла, тож і вступила дівчина на факультет економіки підприємства в Центральноукраїнський національний технічний університет в Кропивницькому.
У 2020 році Дарині запропонували балотуватися на виборах до місцевих рад від партії “Слуга Народу”.
“Було страшнувато, - пригадує дівчина, - але водночас подумала: “А чому б і не спробувати?”. Люди мені говорили, мовляв, ти молода, маєш свіжий нестандартний погляд. Я погодилася, за мою кандидатуру на виборах проголосували 112 людей і цього виявилося достатньо. Я взагалі людина-емоція, мені пропонують щось зробити чи десь взяти участь і я завжди сприймаю це із захопленням, потім з часом приходить розуміння, який тягар на себе взяла. Але ж назад вже не повернеш. Нині мій досвід показує, що всьому можна навчитися. Я ходжу на всі сесії в міськраді, по деяким питанням маю своє бачення і я не боюсь та не соромлюсь його озвучувати”.
Захоплення футболом
Ще в школі дівчина грала в жіночій футбольній команді та навіть їздила на змагання в складі збірної Кіровоградщини. Проте з часом, дівчата з команди покидали місто і вона поступово розпалася. Але любов до футболу в Дарини залишилася і вона із задоволенням ходить на всі матчі, що проходять в Долинській.
“Моя улюблена команда - “Фортуна” і я вболіваю за неї незалежно від того виграє вона чи програє. Своїй команді не зраджують. Навіть, якщо моя команда програла - я все одно отримую насолоду від матчу, від тієї атмосфери азарту, що присутній серед вболівальників на стадіоні. І якщо я знаю, що сьогодні грає “Фортуна” і проходитиме форум - я вибираю футбольний матч”, - розповідає дівчина. - Мама вже знає, що якщо сьогодні футбол, то на мене можна не розраховувати”
Обожнюю роботу і рідне місто
Влітку 2022 році, ще навчаючись в університеті, дівчина почала працювати в МЦ “Червона Калина” спочатку організатором дитячих свят по трудовому договору, потім з вересня 2022 року їй запропонували місце методиста клубної справи.
“Фактично - це посада кадрового працівника. Робота подобається. Я людина дуже відповідальна і я не хвалюся, це мені говорять люди, які мене знають. Спочатку я тримала в пам’яті всі завдання, які маю виконати на сьогодні, коли зрозуміла, що не все вже вдається утримувати в голові - почала занотовувати в записник, - розповідає про себе Дарина. - Також продовжую навчання в магістратурі”.
Дівчина обожнює Долинську, говорить, що це місто їй імпонує, воно дуже затишне, тихе та комфортне для проживання людей різних вікових груп. За її словами, Долинська знаходиться на початковому етапі свого розвитку:
“Я знаю багатьох молодих людей, які після навчання повернулися до міста. І це, на мій погляд - прекрасно. Значить тут є те, що притягує людей додому, й вони вирішують тут створити свої сім’ї та залишитися працювати в цьому місті. Мені кілька разів пропонували роботу в інших містах, але я наразі не можу зрадити Долинській і виборцям, які в мене повірили”.
Дівчина розповідає що їй ще не доводилося бувати за кордоном, але якби й випала така можливість, то насамперед відвідала б Польщу. Бо ця країна, на її думку, дуже близька Україні історично та ментально, зрозуміла мова та разюча архітектура великих міст.
Нещодавно у Дарини з’явився домашній улюбленець - їй подарували на день народження собаку, той-пуделя Голді. Вона ніколи раніше не думала про собаку, тож цей подарунок став несподіванкою. Дівчина тішиться з того, що приходить додому і її зустрічає песик, який радіє, тому що вона прийшла. І якщо він навіть зробив якусь шкоду в домі, Дарина йому все прощає за віддані очі, радісне вертіння хвостиком, за те, що завжди чекає свою господиню з нетерпінням і любить просто тому, що вона його людина. А коли виходять на прогулянку - то про всі неприємності забувають обоє і разом радіють життю.
Всі свої досягнення присвячую батькові
Взагалі, все що пов’язано з татом у дівчини - це наразі найтепліші та найсвітліші спогади в її житті. З 2014 по 2016 рік її батько був учасником бойових дій в АТО.
24 лютого 2022 року тато Дарини відразу пішов до військкомату, але йому сказали, щоб повертався додому, якщо буде потрібно - йому зателефонують.
Батько зателефонував доньці, розповів їй про свою ситуацію та попросив, щоб вона поговорила зі своїми знайомими з військкомату, бо він прагне захищати свою землю та країну. Дарина набрала номер, її перепитали чи дійсно тато цього хоче, можливо він хоче піти до тероборони? Але батько запевнив, що він дійсно хоче на передову.
“Тоді ми ще не розуміли масштабів цього вторгнення, чисельності ворога, швидкості його просування. 25 лютого тато поїхав захищати нашу країну від ворога. Він перебував в Харківській області, Ізюмський напрямок, там поблизу села Кам'янка, є дуже важлива траса на Слов’янськ, яку росіяни хотіли взяти під свій контроль. 25 березня я розмовляла з ним востаннє. Цього ж дня там відбувався дуже тяжкий бій і більше на зв’язок він не виходив. Вважається зниклим безвісти. Це дуже болісна тема для нашої сім’ї, надія на те, що він може перебувати в полоні ще жевріє. Але час іде і жодної звістки чи натяку на те, що він десь перебуває в ув’язненні немає”, - розповідає дівчина.
Всі свої досягнення чи успіхи дівчина подумки присвячує татові, вірить, що його душа оберігає її в житті.
Сім’я дівчини - мама та брат дуже підтримують її морально, піклуються про неї. Дарина займається збором інформації про зниклого тата. Вона розуміє, що в цьому питанні може покладатися лише на себе. Мамі психологічно важко витримати розмови зі співслужбовцями, у брата є вже своя сім’я і на пошуки просто немає часу. І вперто по крихті вона збирає свідчення побратимів, командирів про той бій, коли та хто його бачив востаннє. Завдяки тому, що їй доводиться їздити часто на молодіжні форуми, що проходять в різних містах України, познайомилася з харків’янами, які за її проханням, побували поблизу села Кам’янки, розпитали місцевих жителів про бої, що там точилися. Поступово складається картина бою і дівчина розуміє, що вірогідність того, що тато десь перебуває в полоні дуже низька. Але її гнітить думка про те, що немає навіть місця до якого можна було б прийти й подумки поговорити з батьком, поділитися з ним своїми радощами та проблемами.
З 2014 року улюбленими книгами для дівчини стали книги про війну, про сучасну російсько-українську війну. Одним з улюблених авторів є Сергій Жадан. А ще обожнює вірші, багато з них знає напам’ять, залюбки декламує та з допомогою знайомого звукооператора, робить записи на відео. Останнім часом почала цікавитися віршами долинських поетів та записувати їх, щоб якомога більше людей в місті почули та знали про місцевих поетів.
“Коли на душі важко, коли щось не виходить - я завжди переглядаю фільм “Кіборги”. Це разюча життєва історія сучасності. Особливою для мене стала сцена, коли один з героїв розмовляє з донькою телефоном і гине під час цієї розмови, для мене це дуже особистий та інтимний момент“, - ділиться своїми враженнями від фільму Дарина.
Очолила долинську молодь
Цієї весни Дарину обрали до Молодіжної ради Кіровоградщини, також вона входить до “Зе молодіжки” - молодіжного крила партії “Слуга народу”. Дівчина відвідує молодіжні форуми та зібрання, вивчає досвід роботи молодіжних рад в інших містах та мріє про створення активної молодіжної організації в Долинській: “У нас вже створено молодіжну раду при міськраді. Оголосили про один захід - до нас приєдналося кілька нових людей, потім на другому заході - ще доєдналися люди. Поки ми не маємо приміщення, де можна буде збиратися, обговорювати наші плани. А плани вже є, обговорювати є що”.
Сама вона вважає, що основні риси її характеру - це комунікабельність, відповідальність та рішучість.
Завдяки своїй активній діяльності в молодіжному русі області, дівчина познайомилася з проєктом “Віднова”, який діє в Дніпрі. І наразі в неї є задум створити щось подібне в рідному місті. Але потрібно, щоб її підтримали в Долинській, допомогли з написанням проєкту та знайти грантову програму відповідного напрямку для втілення цього задуму.
