Григорій Гасан працював вчителем фізичної культури і Залізничній школі №7, вчителем фізичної культури та військової підготовки в Долинській СШ №1 та в Братолюбівській СШ.
Навчання в школі перервала Друга світова війна
Григорій Гасан народився 15 лютого 1926 року в с. Червоне Озеро Долинського району Кіровоградської області (нині - с. Червоне Озеро Кропивницького району Кіровоградської області). У 1933 році батька Григорія Івановича перевели на нове місце роботи – залізничну станцію Долинська. У зв’язку з цим, уся родина переїжджає до селища Шевченкове, яке сьогодні має назву - місто Долинська.
Саме цього року маленький Григорій розпочав свій шкільний шлях – він пішов до першого класу Залізничної школи № 7. Навчання в школі тривало до 1941-го року. Гриша встиг закінчити лише вісім класів — подальше навчання перервала Друга світова війна, яка змінила долі мільйонів людей, не оминувши і його життя.
З 1941 року по 1944 рік разом із батьками жив на окупованій території в селищі Шевченкове (нині - місто Долинська). У важкі воєнні роки їхнім домом була проста залізнична будка № 344. Під час окупації родина пережила чимало випробувань живучи в стані постійної небезпеки.
Після звільнення Долинської призвали до армії
У березні 1944-го року, після звільнення Долинської від нацистських окупантів, Григорія призвали до лав армії, що стало новим етапом у його житті. З 20 березня 1944 року по липень 1945 року Григорій Гасан проходив військову службу в 57-му запасному навчально-стрілецькому полку Приволзького військового округу. Тут він, як молодий курсант, опановував основи військової справи. Цей період став для нього початком великого випробування, яке загартувало його характер і навички, що знадобилися йому в майбутньому.
У липні 1945 року, після завершення первинної підготовки, юнака перевели до 31-го запасного артилерійського полку Прикарпатського військового округу. Там він продовжив навчання та вдосконалення своїх знань з військової справи. У грудні 1945 році його призначили помічником командира взводу артилерійського полку Прикарпатського військового округу, який виконував завдання оборони західних кордонів України.
Після завершення Другої світової війни Григорій вирішив залишитися на військовій службі й надалі виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною, зміцнювати її обороноздатність в непростий період післявоєнної відбудови. Його призначили помічником командира взводу 534 артилерійської бригади в окремий навчальний артилерійський дивізіон 118-ї стрілецької дивізії.
З липня 1946 року по вересень 1950 року Григорія перевели до 2185-го гаубичного полку 32- ї механізованої дивізії 8-ї механічної армії Прикарпатського військового округу, де він продовжив свою службу. Це були роки інтенсивної військової підготовки й відповідального виконання службових обов’язків у повоєнний період.
У вересні 1950 року йому довірили нову посаду — старшини батареї того ж полку. Тут він і продовжив свою службу ще два роки, зарекомендувавши себе як досвідчений командир та надійний товариш. В 1952-му році Григорія направили на курси підготовки командирів взводів дивізійної артилерії, які проходили при 7-й артилерійській дивізії Прикарпатського військового округу. Цілий рік він удосконалював свої знання й навички. А вже у 1953 році, завершив свою службу, звільнився у запас, залишивши військову кар’єру — шлях, сповнений обов’язку, гарту та честі.
Досягнення та нагороди військової служби
В архівах Музею історії розвитку освіти на Долинщині зберігається виписка з бойової характеристики пана Григорія, яка яскраво засвідчує не лише його професійні якості, а й глибоку особисту зрілість. У ній зазначено: “Ідеологічно витриманий, морально стійкий, активний учасник громадського життя. Фізично добре розвинений. Теорію наземної артилерії знає глибоко і впевнено застосовує її на практиці. Вміє працювати з картою”. Завершується характеристика короткою, але промовистою оцінкою: “Гідний присвоєння офіцерського звання — молодший лейтенант”.
За сумлінну службу, відвагу та відданість присязі Григорія Гасана нагороджено бойовими та пам’ятними відзнаками. Серед них — медаль “За перемогу над Німеччиною”, яка символізувала вдячність Батьківщини за участь у Другій світовій війні, медаль “30 років Радянської Армії”, що засвідчувала його приналежність до покоління, яке зміцнювало бойову міць держави; та медаль “20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні” — пам’ятна відзнака, яка нагадувала про не згасну силу подвигу воїнів у тій страшній і великій війні.
Робота в школах Долинщини
Відразу після звільнення зі служби Григорій Іванович з тією ж самою відданістю розпочав роботу вчителя фізичного виховання в Долинській залізничній школі № 7.
Із жовтня 1954 року його педагогічний шлях продовжився у Братолюбівській середній школі, де він викладав військову підготовку аж до 1962 року. На його уроках учні опановували не лише стройовий крок чи розбирання автоматів, а й вчилися відповідальності, гідності, любові до рідної землі.
А з 1970 року Григорій Гасан повертається до рідного міста Долинська, продовжує свою педагогічну діяльність як вчитель фізичної культури та військової підготовки в Долинській середній школі № 1. Він був справжнім наставником для поколінь школярів: завжди вимагав від учнів старанності, підтримував їх, виховував силу духу. Пан Григорій вчив учнів цінувати дисципліну, працювати над собою, бути стійкими в труднощах. Його внесок у виховання молоді не менш вагомий, як служба на фронті. Адже вчитель передав наступним поколінням те, що виніс із нелегких життєвих випробувань: витримку, честь і справжню людяність.
Ми вшановуємо пам’ять Григорія Гасана – людини, яка присвятила своє життя служінню Батьківщині: спочатку зі зброєю в руках, а згодом, виховуючи нові покоління, передаючи їм основи людяності та патріотизму.
(З архіву Музею історії освіти на Долинщині)
P.S. Якщо ви володієте будь-якою інформацією, спогадами чи матеріалами про Григорія Гасана - просимо звертатися до працівників музею. Ми будемо щиро вдячні за ваш внесок у збереження пам’яті про цю людину, яка залишила слід в історії рідного краю.
