Традиційно на Різдво та Новий рік оселі прикрашають вічнозеленими деревцями: сосною та ялиною. Традиція ця започаткована ще задовго до виникнення християнства. Багато народів вважали, що дерева, які мають колючу хвою стережуть вхід до царства мертвих. Також вважали, що саме в них живуть злі духи. Тож в найкоротший день року люди намагалися задобрити їх і йшли до лісу для того, щоб прикрасити найближчу до їхнього житла ялину чи сосну внутрішніми органами забитих тварин та розвішати на їхньомі гіллі кишки та тельбухи. Вважалося, що саме в цей час, темні духи мають найбільшу силу і важливо їх задобрити, щоб вони почали поступатися світлу і добру. Про сосну та ялину ми вже вам розповідали в наших публікаціях. Сьогодні хочемо розповісти ще про одного колючого жителя наших лісів — про ялівець.
Ялівці пам’ятають динозаврів
Ялове́ць або яліве́ць (лат. Juniperus) — рід вічнозелених деревних рослин родини кипарисових. Зустрічаються як дерева, так і чагарники. У дикорослому вигляді рослина росте в соснових лісах і рідколіссях, на кам’янистих схилах, вересових пустках, піщаних, глинистих, заболочених територіях, в гористій місцевості, де ялівець може рости на висоті до 4050 м над рівнем моря. Ареал його природного зростання охоплює більшу частину Північної півкулі (Європа, Мала, Центральна, Східна і Північна Азія, Північна Африка та Північна Америка). Загалом у світі налічується 71 вид ялівцю. В Україні поширено близько 20 видів. Більшість із них широко використовують в озелененні міст та в ландшафтному дизайні. В природному середовищі ялівці ростуть в Карпатах, в Криму та в Поліссі. Серед дикої природи найчастіше в України можна зустріти ялівець звичайний, інші види поширені переважно в культурі.
Палеоботаніки стверджують, що перші ялівці з’явилися на нашій планети близько 50 мільйонів років тому і пам’ятають появу динозаврів на нашій планеті та їхнє зникнення. Це реліктова деревна порода, яка серед дерев Центральної Європи відзначається найбільш повільним темпом росту. Зазвичай тривалість життя ялівців не перевищує 200 років. Але бувають і виключення. Так в Україні найстарішим вважається ялівець, який росте в Криму на мисі Сарич. Вважається що йому близько 1000 років, хоча деякі фахівці вважають його більш древнім. Визначити вік живого ялівця дуже непросто. Дерево має висоту 15 метрів і обхват 4,9 м.
Найбільш древнім ялівцем на планеті вважається засохлий кущ ялівцю у фінській Лапландії. Його вік вчені визначили дослідивши річні кільця деревини і він складає 1645 років. Цей кущ прожив від 260 року нашої ери до 1906 року.
Ялівець добре пристосовується до несприятливих умов навколишнього середовища. Для нього характерна висока морозостійкість, невимогливість до ґрунтових характеристик, посухостійкість. Потужна коренева система, що йде вглиб на десятки метрів, дозволяє рослині справлятися з тривалими безопадовими періодами. Ялівець досить світлолюбний, але може рости, хоч і не так успішно, у затінку. Також він погано переносить високий рівень загазованості, кіптяву та пил, тому не завжди приживається в міських умовах. Небезпечні для нього і холодні сухі вітри.
Квітне ялівець навесні, чоловічі рослини жовтими а жіночі зеленими квітками. Плоди достигають через два роки. Одночасно на рослинах можна побачити зрілі та ще зелені шишкоягоди. Саме так називають плоди ялівцю.
В ландшафтному дизайні дуже високо цінують ялівці. Сучасні розсадники декоративних культур пропонують величезний вибір видів та сортів ялівцю: від струнких колоновидних дерев до сланких грунтопокривних чагарників, з різним забарвленням хвої, з різною формою крони. Ялівець чудово переносить стрижку і йому можна формувати вигадливу крону та підтримувати її регулярним доглядом. Повільне наростання деревини — це теж плюс для садівників. Адже не так часто потребує повторного обрізання та стрижки.
Казка “Чому хвойні дерева не скидають на зиму своїх листків?”
Сталося це під осінь, давним-давно. Пташки відлітали у вирій, де завжди тепло й зелено і де їм є доволі поживи. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти зі своїми товаришами. Вона залишилась сама і мусила перебути зиму в нашім краї.
— Найкраще мені буде перебути у лісі, — думає собі пташечка. — Дерево має гарні, густі листки, допоможе мені і дасть пораду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.
Насамперед вона звернулася до берези.
— Прекрасна березо, — сказала пташечка, — у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках, щоб почекати, доки мої товариші повернуться.
— Ні, — відповіла береза. — Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати.
Пішла пташечка до дуба і просить про допомогу. Дуб теж відмовив їй, боячись, що пташечка поклює жолуді.
Просила пташечка бука, граба та ліщину, але ніхто з них не взяв її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися у гори. Аж тут почувся голос:
— Пташечко, маленька, куди ти хочеш летіти?
— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені, — сумно відповіла пташечка.
— Тоді йди до мене, — покликала її молода ялинка. — Поглянь, ось гілочки, тут буде тепло, можеш сидіти на ній усю зиму.
— А мої гілочки захищатимуть тебе від північного вітру, — обізвалась смерека, що росла поруч.
— І я тобі допоможу, — почувся голос ялівця з того боку ялини. — Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.
Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялини, смерека дала їй захист від холодного північного вітру, а ялівець годував своїми ягодами.
Ялівець звичайний взимку, парк "Дружба", Долинська
Одного дня подув північний вітер, заморозив листки. Всі дерева стали сумні, втратили зелені блискучі листочки.
— Чи можу я заморозити листки всіх дерев? – запитав вітер зимового царя Мороза, який володів землею.
— Ні, — сказав зимовий цар. —З дерев, які дали бідній пташині притулок й оселю, не можна листків стрясати.
І відтоді з ялини, смереки, сосни та ялівцю не опадають листки-хвоїнки, стоять вони вічнозеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди.
Ялівець козацький в парку "Дружба", Долинська
Бактерицидні властивості ялівцю
Люди здавна вживали ялівець як профілактичний засіб від епідемії. Гуцули обкурювали житло гілками ялівцю і розкладали з нього вогнища на дорогах, що вели до заражених місць. Те ж саме робили й на Поліссі. У деяких місцевостях обкурювання ялівцем приурочували до Чистого четверга, аби відігнати усі недуги. Іноді через палаючий ялівець переступали або перестрибували. Вірили, що тільки такий вогонь може спалити упиря (Бойківщина). На Купала для підсилення очисної сили вогню добавляли ялівець, який зазделегіть заготовляли. У весільних обрядах ялівцем прикрашали коровай (Полісся), для того молодий сам зрізав ялівець у лісі (Волинь); ним прикрашали весільний бутель (Чернігівщина); із нього робили весільне гільце (Полісся).
Дійсно ялівець володіє дуже сильними бактерицидними властивостями. Він здатен очищувати повітря від хвороботворних бактерій. Індіанці Північної Америки застосовували до своїх одноплемінників, які захворіли на сухоти (туберкульоз), наступний метод лікування. Їх просто випроваджували жити в зарослі ялівцю до того часу, доки їхні легені повністю не очистяться і вони одужають.
Під час Другої світової війни в госпіталях завжди спостерігався дефіцит антисептичних засобів для проведення хірургічних операцій. В Криму один з хірургів запропонував проводити операції в ялівцевому гаю на відкритому повітрі. Прооперовані в таких умовах пацієнти не мали ускладнень.
Ялівцевий гай площею 1 га виділяє за 24 години близько 30 кг летючих речовин, насичених фітонцидами, завдяки яким кількість хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середовищі зменшується більш ніж у 200 разів! Цього достатньо щоб очистити територію великого міста від збудників епідемій. Ялівець не тільки вбиває шкідливі бактерії, але і уповільнює процеси старіння організму, нормалізує роботу травної, серцево-судинної, нервової систем, благотворно діє на психіку людини.
В Україні є найбільший в Європі рукотворний ялівцевий гай. Знаходиться він в Миколаївській області на території Трикратського лісу.
В посуді, виготовленому з коли та деревини ялівцю, молоко не скисає навіть в спеку.
23 цікавих факти про ялівець
1. Плодоносити ялівець починає восени. На кущах можна зустріти одночасно зелені і чорно-фіолетові шишко-ягоди. Плоди ялівцю дозрівають тільки на другий рік.
2. Зелені плоди ялівцю йдуть на виготовлення натуральних фарб золотисто-жовтого кольору, яка в народі називається «хакі».
3. З чорних ягід ялівцю виготовляють коричневу та чорну фарби.
4. Ягоди ялівцю не є їстівними, але застосовуються як один із інгредієнтів у харчовій промисловості при виготовленні цукерок, здоби, морсів, пряників.
5. Є свідчення, що у 17-му сторіччі в ялівцевій олії лікарі тримали нитки, якими зашивали рани, обробляли порізи.
6. Ягоди ялівцю містять мідь, залізо, марганець, алюміній, величезну кількість вітамінів і ефірні олії.
7. Відвар з плодів ялівцю успішно бореться з проблемами сечовивідної системи, тому його використовували при лікуванні набряків, запалень і навіть при видаленні каменів у нирках. Відвар з ягід поліпшує жовчовиділення та підсилює перистальтику кишечнику.
8. Також відвар з плодів ялівцю використовують при лікуванні дихальних шляхів. Цей засіб є відмінним відхаркувальну ліками і розріджує мокротиння.
9. Подушка з ялівцевою тирсою може вилікувати головний біль і легкий нежить, зняти стрес і заспокоїти нервове збудження.
10. У сучасній медицині з ялівцю виготовляють сечогінні, потогінні, болезаспокійливі й інші лікарські препарати.
11. Лікарські засоби та препарати, до складу яких входить ялівець, протипоказані людям з проблемами нирок.
12. Шишкоягоди, корінь і олію рослини в давні часи використовували і для приготування лікувальних препаратів. В якості лікарської рослини ялівець вперше застосували в Стародавньому Єгипті, потім в Древній Греції і Римі.
13. Пагони ялівцю в сільській місцевості використовують як своєрідну добавку до банних віників і для «запарювання», тобто знезараження діжок та інших дерев’яних ємностей для зберігання фруктів, овочів і грибів.
14. Застосовується рослина і в кулінарії: із соку ягід готують алкогольні напої. Приміром, англійський джин є ялівцево-ягідною настоянкою.
15. Також з ягід готують прянощі, які потім використовують для приготування дичини, ковбаси. Ця пряність має пікантний смак, до того ж завдяки їй поліпшується травлення і легше засвоюються продукти. Також ялівцем ароматизують соки, морси і компоти.
16. Олія на основі ялівцю про здатне очистити, зняти біль, підбадьорити, зігріти і зміцнити.
17. Сухий ялівець – прекрасний матеріал для столярів і різьбярів. Ідеально висушена деревина вже ніколи не потріскається.
18. Не маючи великих смоляних ходів, деревина відмінно фарбується і полірується. Завдяки високій щільності, цей матеріал дозволяє наносити тонке різьблення.
19. З плином часу ялівцева деревина набуває особливої міцності. З такої деревини виготовляють шкатулки, меблі, тростини, ручки, парасольки і олівці.
20. В шафах, виготовлених з ялівцю, ніколи не заводиться міль.
21. З ялівцю добувають цінну смолу, яка йде на виготовлення високоякісного натурального білого лаку.
22. В шишках-ягодах ялівцю завжди три кісточки, лусочок також три.
23. Вважається, що ялівець сниться до щасливих змін у житті: багатства і удачі у всіх справах.
