ГО "Десяте квітня" — це українська громадська організація, що з 2012 року захищає права вразливих верств населення — ВПО, біженців, шукачів притулку та постраждалих від війни осіб. Організація працює в 11 областях, забезпечуючи правову допомогу, підтримку громад, а також гуманітарну та технічну допомогу, зокрема у співпраці з ЮНІСЕФ.
Долинська.City теж побувала на зустрічі і розповідає вам про що говорили.
У чому суть?
Основні напрямки діяльності ГО "Десяте квітня":
- Захист прав людини: Юридична допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО), біженцям та особам без громадянства.
- Підтримка постраждалих від війни: Надання всебічної допомоги особам, які опинилися в складних життєвих обставинах через бойові дії.
- Робота з громадами: Підтримка місцевих громад, відновлення інфраструктури (наприклад, передача насосів для каналізаційних систем).
- Гуманітарна допомога: Постачання обладнання та ресурсів для критичної інфраструктури та населення.
Нещодавно представники ГО “Десяте квітня” в просторі БК “Червона Калина” розповідали про таку поширену проблему в нашому суспільстві як домашнє насильство.
Домашнє насильство — це протиправні дії або погрози, що вчиняються в сім'ї, між родичами або колишнім чи теперішнім подружжям. Зазвичай воно спрямоване на встановлення контролю, приниження честі та гідності, заподіяння шкоди здоров'ю членам сім’ї. Важливо пам’ятати, що домашнє насильство — це не суто «родинна справа», як часто говорять про це свідки чи самі його учасники. Це кримінальне або адміністративне правопорушення, яке обов’язково слід фіксувати.
Домашнє насильство — це не обов’язково нанесення тілесних ушкоджень. Розрізняють кілька форм домашнього насильства:
- Фізичне: ляпаси, стусани, штовхання, побої, незаконне позбавлення волі, завдання тілесних ушкоджень.
- Психологічне: словесні образи, погрози, приниження, залякування, переслідування, контроль, що викликають страх або знижують самооцінку.
- Економічне: умисне позбавлення житла, їжі, грошей, документів, заборона працювати чи навчатися
. - Сексуальне: будь-які дії сексуального характеру без згоди, примус до них або сексуальні домагання.
За статистикою найчастіше страждають від домашнього насильства жінки, діти, люди з інвалідністю, члени сім’ї похилого віку. Тобто, люди, які не можуть себе захистити, які слабші фізично та залежать матеріально від своїх родичів.
Найчастіше постраждалими від домашнього насильства стають жінки та діти. Щодо чоловіків, то вони теж можуть потерпати від домашнього насильства. Але в українському суспільстві спрацьовує гендерний стереотип і чоловіки надзвичайно рідко звертаються за правовою допомогою в таких випадках. Адже вважається, що чоловік — це представник сильної статі і їм соромно говорити про те, що потерпають від насильства в сім’ї.
Як би там не було, але домашнє насильство не можна приховувати, з ним важливо боротися і говорити про нього. Щоб люди, що страждають від нього не вважали, що мусять його терпіти і не мають виходу. В Україні є система безоплатної правової допомоги, яка безоплатно надає юридичну допомогу. Є громадські організації, які надають постраждалим психологічну допомогу, надають поради відносно того, як їм діяти в тому чи іншому випадку.
Якщо ви стали свідком домашнього насильства — слід викликати поліцію. При цьому обов’язково зазначати, що відбувається саме домашнє насильство. Навіть, якщо вам здається, що поліція нічим не допомогла родині і постраждалі відмовляються писати заяву на кривдника. Родина в таких випадках потрапляє в поле зору правоохоронних органів. З постраждалими будуть проводити бесіди, працювати психологи.
Досвід показує, що насильство в сім’ї має переважно циклічний характер. Часто дружина говорить, що її чоловік вгамував свою агресію, вибачився і поводить себе нормально, як і має виглядати люблячий чоловік та батько. Але через певний час його знову може опанувати приступ люті, який буде сильнішим від попереднього і може закінчитися трагедією. З такими людьми мають працювати психологи, щоб вони здолали в собі ці приступи агресії. Але вони самі мусять визнати, що мають цю проблему, з якою не здатні впоратися самостійно. Людина має це визнати і бути готовою до роботи над собою.
Шкода, але надзвичайно рідко, чоловіки визнають цю проблему. Тому найкращим виходом для родини є розлучення. Бо діти, що ростуть в таких сім’ях часто самі в подальшому страждатимуть від домашнього насилля або стануть насильниками. Оскільки вважають таку модель поведінки в сім’ї нормальною.
Малоймовірно, що чоловік зміниться, він буде шукати для себе тих, хто слабший від нього, щоб періодично зривати на них свою агресію. Це замкнене коло, яке потрібно розірвати. Тому про це не можна мовчати, не можна залишатися байдужими свідками.
