Своє 45-річчя нещодавно відзначив хор “Ветеран” з Долинської. Хор об’єднав людей, що закохані в пісню і люблять співати. Більшість його найперших учасників вже покинули цей світ або із-за стану здоров’я вже не можуть приходити на заняття. Але сам хор продовжує жити й зберігати найкращі традиції його засновників.
У чому суть?
Все починалося 13 лютого 1980 року з ініціативи Юлії Давидовської створити хор з ветеранів війни та праці, яких об’єднувала любов до пісні. Це була дуже активна жінка, з кипучою енергією і бажанням організовувати людей, залучати їх до культурних заходів. Своїм прикладом вона переконувала, що пенсійний вік - це не вирок, не кінець активного життя. Це можливість проявити себе і свої творчі здібності.
Тривалий час керував хором Аркадій Добровольський, заслужений працівник культури, людина віддана музиці та пісні. За своє життя він прищепив любов до музики багатьом долинчанам, серед його вихованців є імена, які відомі не лише в Україні, а й у світі.
Хор “Ветеран” під його керівництвом почули не лише в районі. Він став лауреатом та дипломантом різних конкурсів і фестивалів в Кіровоградській області. Репертуар складався з пісень про Другу світову війну, відбудову країни після війни, козацьких пісень та пісень про Україну. Вже у 1990 році колективу отримав звання народного хору.
В 1986 році на основі хору створено фольклорно-обрядовий колектив “Калина”, який очолила Юлія Давидовська, а пізніше - Володимир Яремчук.
Від 1993 року керівником хору став Володимир Сливка, який примножував славу колективу. Виступав “Ветеран” і в телепередачі “Сонячні кларнети”, на сценах Києва, Одеси, Олександрії, Умані і всюди демонстрував майстерність та злагодженість виконання пісні, які досягаються наполегливою працею всього колективу. У 2006 році на обласному огляді-конкурсі хорових колективів “Калиновий спів” долинський хор “Ветеран” зайняв друге місце. А в “Битві хорів”, яка проходила в селищі Петрове - перше місце.
У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення ворога в нашу країну, змушений був виїхати за кордон Василь Сливка, учасникам хору недовго довелося сумувати за заняттями, бо на його місце прийшла не менш талановита та вимоглива Валерія Доренська. За два роки під керівництвом Валерії хор підтвердив звання народного. Молоду й амбітну хормейстерку запросили на навчання в Італію. На цей час в колектив прийшла нова керівниця - Тамара Сафронова. Жінка вже довела, що знайшла спільну мову з ветеранами і життя хору та його історія будуть продовжуватися.
“В хорі зібралися люди, які все життя відзначалися активною діяльністю, - розповідає голова Ради ветеранів Долинської територіальної громади пані Валентина Федоріна, - навіть після виходу на пенсію вони не можуть залишатися осторонь громадського життя. Вони знайшли себе в пісні. Жодного свята, жодного концерту в Долинській не обходиться без виступу нашого хору. За ці роки виступ хору “Ветеран” побачили в кожному селі Долинського району, об’їздили різні міста України. Пісня дарує їм радість, а спілкування в колективі - наснаги та оптимізму”.
“Я майже від самого заснування в цьому хорі, - розповідає пані Валентина Кравець, - Ще під час навчання в школі співала в хорі й взагалі співати люблю. На пенсію вийшла, а тут якраз хор організовували. Я прийшла подивитися, послухати та так і залишилася в колективі. Наразі не уявляю свого життя без нього. Була молодшою - то мене старостою обрали, бо я по життю активісткою була. Пам’ятаю, як шукали спонсорів серед місцевих сільгоспвиробників, щоб придбати концертний баян, необхідну апаратуру та костюми. Часом дивно на нас дивилися, бо часи такі були, що люди місяцями зарплату не отримували, а ми гроші просимо на баян. Але інструмент таки придбали, зробили нам його на замовлення на Житомирській фабриці музичних інструментів і сьогодні він звучить на сцені. Пишаюся тим, що допомогла свого часу зібрати на нього кошти”.
Жінка розповідає, що вже часом і пропускає заняття через хвороби, але як довго не приходить на хор - то ніби чогось не вистачає. Для неї хор - це як сім’я, найближчі людини, які зателефонують, щоб дізнатися про її справи та здоров’я, провідають коли захворієш. “Як не зможу ходити на хор - то вважайте, що життя моє закінчиться, бо то вже буде не життя”, - резюмує пані Валентина.
Пані Любов Лісова співає в хорі вже 30 років. Розповідає, що прийшла до колективу, коли їй було 45 років, гадала, років до 60 поспіває та й покине: “Вже мені 76, а я все не можу розстатися з хором. Якось почула випадково, як в залі хтось сказав про старшу жінку, куди, мовляв та баба на сцену лізе. Подумала про те, що не потрібно самій виступати, поки про мене таке скажуть. Щоразу перед концертом думаю, що оце вже останній раз. А під час концерту отримуєш стільки позитивних емоцій, адреналіну, що хочеться виступати ще. Пам’ятаю, як в 90-ті роки роки важко було: зарплату не отримували, освітлення на вулицях не було. А ми після роботи, в сутінках, бігли на хор, щоб поділитися своїми турботами, хвилюваннями і маленькими радощами. Щоразу від пісні, від спілкування настрій поліпшувався, з’являлася надія, що має бути краще.
Але ж влада міста нас дуже добре підтримувала, завжди назустріч йшли, коли ми їхали на конкурси чи фестивалі, допомагали з автобусом, з пальним.
І далеко ж мені йти з мікрорайону до залізничного клубу, вже ж і ноги не такі молоді, але поки носять - буду ходити. Бо там забуваєш на якийсь час свої неприємності та неспокійні думки.
Шкода, що майже вдвічі зменшився наш колектив - старші учасники хто вже відійшов у кращі світи, хто не може ходити. Із-за війни багатьом людям не до співів, та й хоровий спів нині в молоді не надто популярний”.
Пані Лідія Мороз розповідає, що співала з дитинства, спочатку в шкільному хорі, потім був колгоспний хор. В Долинську переїхала в 2004 році, почула, що тут є хор і прийшла на заняття послухати. Керівник Василь Сливка запросив її на прослуховування, а потім і на заняття. “Я вже тут серед учасників, мабуть, найстаріша, а не можу покинути, - розповідає пані Лідія. - Здається, як покину - то й життя зупиниться. Можливо й живу так довго тому що ходжу на хор аж з Волохіно. Якби ото сиділа вдома - то вже й не знаю, щоб зі мною було. Хор для мене - це життя, це радісні емоції від виступу, це щастя спілкування з однодумцями. Буває, як із-за хвороби пропускаю якісь заняття, то не можу дочекатися, коли ж можна буде вже піти на хор.
Багато ми з виступами по Україні поїздили, де тільки ми не виступали. Скрізь нас гарно зустрічали. Наразі війна, то розуміємо, що надто багато інших проблем в країні, але ми продовжуємо репетирувати та виступати в Долинській. Нещодавно 45 річчя нашого хору відсвяткували”.
“Я в хорі вже вісімнадцятий рік, - розповідає пані Клавдія Бондюк, - хор - це як друга сім’я для мене. Кожного заняття чекаю з нетерпінням, стільки радості та емоцій дарує кожна зустріч з нашим колективом. З концертами побачили нашу Україну, бо в різних містах були на конкурсах та фестивалях, нещодавно підтвердили звання народного, готуємося до обласного конкурсу “Калиновий спів”.
Треба дуже любити спів, ми ж всі нотної грамоти не знаємо, щоб вивчити як слід одну пісню, щоб її можна було виконати на сцені - потрібно рік займатися. Це важка праця, але й результат її - виконання пісні на сцені, те що бачить і чує глядач, захоплює і надихає продовжувати ці заняття.
Трішки позначилося на результатах те, що поїхав з Долинської пан Василь Сливка і нова керівниця лише два роки з нами встигла попрацювати. Звикати треба щоразу до нового керівника, це теж для нас випробування. Але співати не покину поки зможу ходити на хор”.
Відзначав своє 45-річчя хор традиційним концертом. Ювілярів своїми піснями вітали обрядово-фольклорний ансамбль "Калина", тріо "Три капітани", Марина Брошеван, Олена Каратєєва. Завітали на концерт шанувальники пісні. А їх в Долинській багато.
45 років - це солідний вік, це частинка історії нашого міста. Про історію створення колективу та його здобутки нагадала пані Валентина Федоріна. Грамотами та подяками від Долинської міської ради вітали учасників хору. Від міського голови Євгенія Звіздовського вручали квіти та подарунки. Старійшини колективу згадували найвизначніші події в творчому шляху хору, дякували колишнім керівникам і нинішній керівниці Тамарі Сафроновій, акомпаніатору Віталію Вовторніку. Адже саме завдяки їхній самовідданій і наполегливій праці колектив розвивався, зростав і досягав творчих висот.
Від Департаменту культури та туризму Кіровоградської ОВА вручили Атестаційне свідоцтво, яке свідчить про те, що за хором "Ветеран" зберігається звання "Народний аматорський колектив", яке було присвоєно йому в 1990 році.
Народний аматорський хор ветеранів війни та праці Долинщини і далі живе, розвивається та продовжує дарувати свою творчість шанувальникам хорового співу.
